Приведены результаты исследований строительных конструкций в агрессивных средах на примере Стахановского завода ферросплавов. Получены зависимости, которые описывают влияние грунтовых вод на элементы строительных колонн. Предложена методика паспортизации зданий и сооружений.

Приведены результаты инженерно-геологических и гидрогеологических изысканий на территории Стахановского завода ферросплавов. Получены зависимости температуры и влажности от уровня подъема грунтовых вод во времени. Установлено разрушающее влияние этих факторов на строительные конструкции.

Приведены результаты инженерно-геологических и гидрогеологических изысканий на территории Стахановского завода ферросплавов. Получены зависимости, описывающие изменение химического состава грунтовых вод во времени. Установлено разрушающее влияние агрессивных вод на строительные конструкции.

Приведен способ инженерно-геодезических съемок в цехах заводов с большой протяженностью, эксплуатируемых в агрессивных средах. Данный способ повысит точность геодезических работ и улучшит технику безопасности.

Розроблено методи захисту від корозії металевих будівельних конструкцій в агресивних середовищах із використанням інгібіторів корозії та пасиваторів металу.

Визначено основні тенденції розвитку сучасної соціокультурної ситуації в українському суспільстві, розкрито суперечності здійснення державної політики у сфері культури, а також виявлено проблеми функціонування даної сфери. Розроблено пропозиції та практичні рекомендації щодо оптимізації сучасної державної політики у сфері культури. Удосконалено методологію розробки та реалізації програм культурного розвитку та доведено доцільність впровадження у практику державного управління програмно-цільового підходу як ефективного механізму здійснення державної політики у сфері культури, який уможливлює застосування оптимальних форм і методів управлінської діяльності за умов обмеженості ресурсів. Запропоновано напрямки реформування державного управління у даній сфері за умов проведення адміністративної реформи в Україні: децентралізації та демократизації управління, впровадження державно-громадської моделі управління, яка грунтується на принципах співпраці, партнерської взаємодії державних структур і громадськості на всіх рівнях управління, відповідає специфіці культурної сфери та є оптимальною за умов становлення громадянського суспільства в Україні.

Висвітлено концепцію розвитку державного управління, науково-методологічні засади його формування та розвитку, особливості інфраструктури, форми організації досліджень та пріоритети розвитку. Розглянуто питання розробки та впровадження механізмів створення наукової бази для розвитку практики діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

Розглянуто соціогуманітарну сферу як об'єкт державної політики, показано її місце в життєдіяльності суспільства. Розкрито сутність державної соціальної політики, її типи і моделі, особливості за умов глобалізації. Висвітлено зміст, мету, завдання, напрями, принципи та пріоритети державної соціальної політики на сучасному етапі. Проаналізовано державну політику у сфері розвитку трудового потенціалу суспільства, а також ринку праці та зайнятості населення, слоціального діалогу. Досліджено пріоритети державної політики у сфері соціального захисту населення, а також її особливості щодо розвитку духовних цінностей, формування єдиного гуманітарного простору в Україні.

Розкрито сучасні теоретичні та методологічні підходи до управління сучасним суспільним розвитком, тенденції розвитку державного управління. Висвітлено європейський досвід модернізації діяльності органів державної влади, наведено їх структурно-функціональні моделі. Висвітлено теоретико-методологічні засади інституційного розвитку громадянського суспільства та його основні тенденції. Розглянуто проблеми розвитку громадських організацій, світові та європейські демократичні традиції розбудови громадянського суспільства. Охарактеризовано сутність та тенденції розвитку демократичного врядування в Україні, громадянські ініціативи в процесі вироблення та реалізації публічної політики, вплив політичної системи на розвиток громадянського суспільства та органи державної влади. Проаналізовано історичний розвиток взаємодії органів публічної влади та суспільства в Україні, горизонтальну та вертикальну взаємодію інститутів громадянського суспільства з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Проаналізовано концептуальні підходи до визначення національної ідеї, визначено сутність та зміст загальнонаціональної ідеї сучасної України, обгрунтовано проблеми її формування.

Проаналізовано особливості державно-управлінського впливу на формування і розвиток національної самосвідомості громадян як духовної основи державотворчих процесів в Україні. Розкрито сутність національної самосвідомості, а також методичного інструментарію дослідження зазначеного феномену в галузі науки "Державне управління" та висвітлено його роль у державотворенні. Обгрунтовано духовно-ціннісні засади державотворення, що складають зміст національної самосвідомості, розкрито шляхи і засоби впливу держави на визначення системи базових цінностей українського суспільства на сучасному етапі. Проаналізовано основні напрями державної гуманітарної політики України в контексті формування національної самосвідомості українського суспільства. Обгрунтовано пріоритетні цілі діяльності органів державної влади щодо формування і функціонування національної самосвідомості як духовної основи державотворчих процесів в Україні на сучасному етапі та розроблено практичні рекомендації стосовно вдосконалення державно-управлінського впливу на формування духовно-ціннісних засад державотворення. Надано концепцію формування національної самосвідомості українського суспільства як духовної основи державотворчих процесів, спрямовану на прискорення державотворення в Україні.

Висвітлено становлення, сутність та структуру суспільного інституту соціальної політики, наголошено на важливості його адаптації до стандартів ЄС. Проаналізовано новітні стратегії зайнятості на ринку праці України. Розглянуто сучасні тенденції та стратегії зайнятості населення на ринку праці, а також міжнародні стратегії розвитку ринку праці. Досліджено соціальний діалог (СД) у системі європейського врядування. Висвітлено стандарти європейського СД в соціогуманітарній сфері. Обгрунтовано становлення інституту СД в Україні. З'ясовано передумови модернізації системи соціального захисту населення. Охарактеризовано пенсійну систему як складову соціальної безпеки суспільства. Визначено теоретичні домінанти побудови та реформування пенсійної системи. Вивчено сучасний стан і проблеми вітчизняної пенсійної системи. Узагальнено досвід розвитку та гармонізації пенсійних систем зарубіжних країн. Проаналізовано питання формування активної політики доходів та добробуту населення як економічної основи самореалізації особистості протягом усього життя. Визначено основні напрями удосконалення системи соціального захисту з метою її адаптації до демографічних змін. Показано роль культури в розвитку сучасного суспільства. Обгрунтовано значення культурної політики як ресурсу модернізаційної стратегії Української держави. Досліджено ідентичність як соціокультурний феномен і чинник соціального розвитку.

Розкрито питання сутності, змісту, формування та реалізації міжсекторальних взаємодій як основи публічного управління. Досліджено специфіку використання інноваційних стратегій розвитку суспільства у сфері міжсекторальної взаємодії, визначено проблеми формування ефективних міжсекторальних відносин у системі публічного управління. Проаналізовано основні механізми взаємодії держави, бізнесу та громадянського суспільства.

Розкрито теоретико-методологічні та практичні питання сутності, змісту й особливостей інструментів і механізмів упровадження публічної політики в Україні. Досліджено пріоритетні напрями розвитку публічного управління в умовах суспільних трансформацій в Україні. Проаналізовано механізми й інструменти прийняття політико-управлінських рішень, визначено ключові механізми участі інститутів громадянського суспільства у виробленні та реалізації публічної політики. Досліджено специфіку авторитету державного службовця як важливого ресурсу публічної політики та публічного управління.

Розкрито сутність управлінських інновацій та особливості їх застосування в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України. Визначено імператив інституту управління в реалізації концепції сталого розвитку й охарактеризовано інноваційний фактор забезпечення сталого розвитку регіонів. Розроблено концептуальні засади публічного врядування та охарактеризовано інноваційний механізм його формування в умовах децентралізації. Обгрунтовано необхідність застосування компетентнісного підходу в реалізації управлінських інновацій, розроблено систему компетентностей експерта-аналітика публічного управління тощо.

На прикладі України висвітлено сутність та особливості формування й розвитку найпоширеніших колективних ідентичностей - родової, регіональної, соціоекономічної, релігійної, етнічної, національної. Особливу увагу приділено аналізові етнічної, релігійної та національної ідентичностей, які відіграють головну роль у становленні самобутності та суб'єктності українського суспільства та Української держави. Порушено проблеми подолання конфлікту ідентичностей у системі пріоритетів соціогуманітарного розвитку України.