Наведено аналіз трирічного клінічного досвіду хірургічного лікування вивороту нижньої повіки за допомогою комбінації класичної блефаропластики Кунта-Шимановського та авторського загортального шва на медіальній третині повіки. Запропонована методика дає стійкий косметичний ефект, усуває сльозотечу та пересихання поверхні рогівки, запобігає тажким ускладненням вивороту повіки.

Шляхом проведення експерименту на кроликах установлено, що у разі застосування фонофорезу парацетамолу його концентрація у волозі передньої камери ока на 82 % вища, ніж за умов інстиляцій. Виявлено, що ефект фонофорезу парацетамолу характеризується зниженням інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів, підвищенням лізису колагену та стимуляцією ферментативного фібринолізу, нормалізацією активності ферментів антирадикального захисту у волозі передньої камери травмованого ока на ранньому етапі (3 - 7-ма доба) післятравматичного періоду, що перешкоджає розвитку вторинної альтерації тканини ока та фіброзоутворенню. За результатами клінічних досліджень визначено, що застосування фонофорезу парацетамолу дає змогу підвищити ефективність лікування хворих з проникними пораненнями ока завдяки покращанню показників перебігу післятравматичного періоду та запобіганню ускладнень, тобто, має місце згасання запальної реакції тканин ока на сьому добу, розсмоктується ексудат вологи передньої камери та склистого тіла, зменшується набряк сітківки, поліпшується біоелектрична активність сітківки, а також зменшується частота розвитку фібринозно-пластичних утворень удвічі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р675.83

Рубрики:

Пошкодження придатків і окремих частин ока

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ефективність лікування післятравматичного запального процесу фонофорезом парацетамолу у 29-ти пацієнтів із проникними пораненнями рогівки (основна група). 20 пацієнтів, які склали контрольну групу, у комплексі протизапальної терапії фонофорезу парацетамолу не одержували. Основні прояви запальної реакції швидше зникали в пацієнтів, які одержували фонофорез парацетамолу. Фонофорез парацетамолу також сприяв відновленню анатомо-топографічних співвідносин структур переднього відділу травмованого ока та покращанню біоелектричної активності сітківки. Результати показали, що фонофорез парацетамолу є ефективним і може бути рекомендованим для клінічного застосування в осіб із проникними пораненнями рогівки.

В огляді літератури наведено класифікацію та клінічні прояви ретинопатії недоношених; обговорено сучасні погляди на патогенез, етапи скринінгу та лікування різних стадій ретинопатії недоношених.

Вивчено особливості взаємодії відшарованої задньої гіалоїдної мембрани склистого тіла та сітківки за непроліферативної, препроліферативної діабетичної ретинопатії та діабетичному макулярному набряку. Комплексне ультразвукове визначення ступеня акустичної щільності задньої гіалоїдної мембрани склистого тіла та дослідження порогової ретинальної чутливості дозволяють виявити прогностично несприятливе поєднання вітреоретинальної взаємодії до появи офтальмоскопічних ознак проліферації та вчасно встановити покази до хірургічного видалення задньої гіалоїдної мембрани склистого тіла.

Мета дослідження - оцінка впливу цитиколіну на морфометричні та функціональні параметри сітківки у хворих на цукровий діабет 2-го типу у разі виконання панретинальної лазеркоагуляції. Обстежено 47 пацієнтів (79 очей) з препроліферативною діабетичною ретинопатією, яким було виконано панретинальну лазеркоагуляцію за 3 сеанси. 28 пацієнтів (43 ока) основної групи одержували цитиколін упродовж двох місяців після першого сеансу лазеркоагуляції. Критеріями ефективності були зміни гостроти зору від вихідного рівня, товщина шару нервових волокон сітківки та порогова ретинальна світлочутливість до та через 1, 3 та 6 міс. після лазеркоагуляції. Одержані результати свідчать про позитивний вплив цитиколіну на шар ретинальних нервових волокон у разі виконання лазеркоагуляції сітківки, що надає змогу рекомендувати його як медикаментозний супровід панретинальної лазеркоагуляції у хворих на цукровий діабет 2-го типу.

В огляді літератури проведено аналіз сучасних поглядів на патогенез і лікування гострої та хронічної форм центральної серозної хоріоретинопатії. Огляд літератури засвідчив відсутність єдиної точки зору та суперечливість існуючих підходів до лікування гострих і хронічних форм даного захворювання, що підтверджує актуальність проблеми та важливість її подальшої розробки для визначення максимально ефективної лікувальної тактики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р673.9

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби сітківки (ретини)

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано новий спосіб діагностики субклінічної діабетичної оптичної нейропатії за допомогою спектральної оптичної когерентної томографії. Уточнено класифікацію діабетичної оптичної нейропатії з урахуванням клініко-томографічних ознак захворювання.

Описано зміни товщини решітчастої пластини склери у хворих на цукровий діабет у порівнянні з показниками здорових осіб, а також зміни товщини решітчастої пластини склери у хворих із різними стадіями діабетичної оптичної нейропатії. Наведено зміни площі склерального каналу решітчастої пластини залежно від її товщини у хворих на цукровий діабет.

Описано зміни товщини сітківки у фовеолі, верхній та нижній половинах сітківки, а також у темпоральному, верхньому, назальному та нижньому квадрантах пара- та перимакулярної зон у хворих на діабетичну полінейропатію залежно від тяжкості захворювання та у порівнянні до показників здорових осіб.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р673.9 + Р674

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби сітківки (ретини)

Хвороби нервового апарату ока. Клінічна нейроофтальмологія

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - проаналізувати особливості змін перипапілярних нервових волокон сітківки у хворих з аксіальною діабетичною оптичною нейропатією (ДОН) залежно від стадії захворювання. Аналіз особливостей змін перипапілярних нервових волокон сітківки виконано на підставі даних обстеження 280 хворих (460 очей) з аксіальною ДОН віком 55,9 +- 7,8 року. Субклінічна стадія ДОН спостерігалась у 50,2 % очей (231 око) хворих з аксіальною ДОН, початкова стадія - у 20,7 % очей (95 очей), виражена стадія - у 19,8 % очей (91 око), дистрофічна стадія - у 9,3 % очей (43 ока). Контрольну групу становили 50 здорових осіб (100 очей). Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали оптичну когерентну томографію сітківки та зорового нерва. Проаналізовано середню товщину шару перипапілярних нервових волокон і товщину цього шару у верхній і нижній половині. В результаті проведених досліджень у хворих з аксіальною діабетичною оптичною нейропатією було виявлено, що товщина шару перипапілярних нервових волокон сітківки при вираженій стадії аксіальної ДОН на 38,7 % перевищує, а при субклінічній, початковій та дистрофічній стадіях аксіальної ДОН на 8,0, 13,8, 20,5 % відповідно є меншою показника здорових осіб. Відмічено помірне потовщення перипапілярних нервових волокон сітківки у хворих із вираженою стадією аксіальної ДОН, помірне витончення перипапілярних нервових волокон сітківки відмічається при субклінічній стадії аксіальної ДОН, виражене витончення - при початковій та дистрофічній стадіях аксіальної ДОН. Висновки: з одержаних результатів встановлено, що особливості перипапілярних нейрональних змін залежать від стадії аксіальної діабетичної нейропатії.

Досліджено ураження зорового нерва при цукровому діабеті 2 типу. Мета – підвищити ефективність лікування хворих з ураженням зорового нерва при цукровому діабеті (ЦД) 2 типу на підставі вивчення нових ланок патогенезу, розробки нових методів діагностики та з урахуванням отриманих результатів, оптимізації терапії. Методи – офтальмологічні, лабораторні, неврологічні, статистичні. Доповнено наукові відомості про морфометричні особливості сітківки й зорового нерва при діабетичній оптичній нейропатії (ДОН) залежно від її типу та стадії. Розширено наукові дані про клініко-морфометричні особливості ураження зорового нерва залежно від тяжкості діабетичної полінейропатії (ДПН). Розроблено новий спосіб діагностики субклінічної ДОН. Доповнено класифікацію ДОН. Розроблено новий спосіб вимірювання товщини решітчастої пластинки склери та площі її склерального каналу за допомогою оптичної когерентної томографії. Уперше визначено, що клініко-морфометричні особливості ураження зорового нерва у хворих на ЦД 2 типу залежать від товщини решітчастої пластинки склери. Уперше виявлено, що звуження склерального каналу решітчастої пластинки відіграє важливу роль у патогенезі діабетичної папілопатії та передньої ішемічної ДОН. Удосконалено комплексний спосіб лікування аксіальної ДОН з урахуванням її стадії. Уточнено наукові дані про фактори ризику ДОН.