Вперше встановлено значну розповсюдженість тривожно-дипресивних розладів (ТДР) у хворих на ранній стадії ревматоїдного артриту (РА) на прикладі Луганської області та виявлено підвищений рівень серцево-судинного ризику у них. Проведено комплексне оцінювання клінічного перебігу, лабораторних показників запального процесу, ультразвукових даних у хворих на РА на ранній стадії з супутніми ТДР. Виявлено, що у разі поєднання раннього РА з ТДР клінічний перебіг має певні особливості, а саме: погіршення показників суглобового синдрому, виражені функціональні зміни у суглобах, підвищення рівнів С-реактивного протеїну, швидкості осідання еритроцитів, DAS28 (Disease Activity Score) та ангіотензину II. Виявлено більші зміни ультразвукових показників у суглобах у хворих на РА з ТДР, а саме: підвищення кількості теносиновітів, більше потовщення синовіальної оболонки (СО) та ознак її гіперваскуляризації, наявність паннусу, який формується. Встановлено прямий кореляційний зв'язок між рівнем ангіотензину ІІ та вираженістю васкуляризації СО суглобів. Виявлено ультразвукові предиктори прогресування ерозивного артриту, а саме: наявність двох і більше вогнищ гіперваскуляризації потовшеної СО, початок формування паннусу. Доведено зв’язок рівня ангіотензину ІІ з рівнем маркерів запального процесу. Вперше показано, що використання раміприлу у комплексному лікуванні хворих на ранній РА з ТДР у порівнянні з хворими, які одержували лише стандартну терапію, призводить до зменшення проявів суглобового синдрому та позитивної динаміки маркерів запалення.

Лікар загальної практики - сімейний лікар відіграє важливу роль в оптимізації перебігу ревматоїдного артриту (РА). Значна поширеність тривожно-депресивних розладів серед пацієнтів з ранньою стадією РА потребує своєчасної діагностики, особливо на первинному рівні медичної допомоги. Ультразвукове дослідження суглобів є чутливим методом у діагностиці раннього РА.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.120.161-5 + Р64-324

Рубрики:

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Психіатрія

Шифр НБУВ: Ж100996 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Останні 5 років Україна проживає в умовах антитерористичної операції (АТО), що призводить до збільшення в країні військовослужбовців, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю. У зв'язку з цими подіями з'явилися нові підходи та особливості у проведенні медико-соціальної експертизи та збору статистичної інформації щодо інвалідності та реабілітації даної категорії громадян. Мета дослідження - вивчити особливості розподілу первинно визнаних інвалідами учасників АТО за 2016 - 2018 рр. у Полтавській області. Було проаналізовано статистичні звіти Полтавської обласної транспортно-радіологічної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) щодо огляду учасників АТО у 2016 - 2018 рр. та аналітико-інформаційний довідник "Основні показники інвалідності та діяльності медико-соціальних експертних комісій України за 2018 рік". Серед вперше визнаних осіб з інвалідністю учасників АТО в Полтавській області за 2016 - 2018 рр. найчастіше встановлювалась III група (55,4 %, 305 осіб) інвалідності, II група - у 43,6 % випадків (240 осіб), I групу встановлено 5 особам (1 %). Упродовж 2016 р. було первинно визнано інвалідами 183 особи, у 2017 р. - 158 осіб, що на 25 чоловік менше, а у 2018 р. цей показник зріс і склав 210 осіб, досягнувши свого найвищого рівня за всі роки проведення АТО. На першому місці серед причин інвалідності були травми різної локалізації, але відмічено тенденцію до поступового зниження питомої ваги травм кожен рік з 51 % у 2016 р. до 29 % у 2018 р. Натомість, з кожним роком відмічається зростання соматичної патології в даного контингенту. Висновки: наявність осіб з III групою інвалідності учасників АТО більше половини (55,4 %) передбачає високий реабілітаційний потенціал і позитивний прогноз щодо реабілітації. Значні зміни в структурі інвалідності серед учасників АТО є наслідками участі у військових діях і впливом стресу. Спочатку це наявність бойових травм, що поступово призводять до розвитку психологічних і соматичних порушень, які зазвичай мають довготривалий пролонгований характер і потребують проведення різнопланових реабілітаційних заходів з метою адаптації в соціумі.

Останні 5 років Україна проживає в умовах антитерористичної операції (АТО), що призводить до збільшення в країні військовослужбовців, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю. У зв'язку з цими подіями з'явилися нові підходи та особливості у проведенні медико-соціальної експертизи та збору статистичної інформації щодо інвалідності та реабілітації даної категорії громадян. Мета дослідження - вивчити особливості розподілу первинно визнаних інвалідами учасників АТО за 2016 - 2018 рр. у Полтавській області. Було проаналізовано статистичні звіти Полтавської обласної транспортно-радіологічної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) щодо огляду учасників АТО у 2016 - 2018 рр. та аналітико-інформаційний довідник "Основні показники інвалідності та діяльності медико-соціальних експертних комісій України за 2018 рік". Серед вперше визнаних осіб з інвалідністю учасників АТО в Полтавській області за 2016 - 2018 рр. найчастіше встановлювалась III група (55,4 %, 305 осіб) інвалідності, II група - у 43,6 % випадків (240 осіб), I групу встановлено 5 особам (1 %). Упродовж 2016 р. було первинно визнано інвалідами 183 особи, у 2017 р. - 158 осіб, що на 25 чоловік менше, а у 2018 р. цей показник зріс і склав 210 осіб, досягнувши свого найвищого рівня за всі роки проведення АТО. На першому місці серед причин інвалідності були травми різної локалізації, але відмічено тенденцію до поступового зниження питомої ваги травм кожен рік з 51 % у 2016 р. до 29 % у 2018 р. Натомість, з кожним роком відмічається зростання соматичної патології в даного контингенту. Висновки: наявність осіб з III групою інвалідності учасників АТО більше половини (55,4 %) передбачає високий реабілітаційний потенціал і позитивний прогноз щодо реабілітації. Значні зміни в структурі інвалідності серед учасників АТО є наслідками участі у військових діях і впливом стресу. Спочатку це наявність бойових травм, що поступово призводять до розвитку психологічних і соматичних порушень, які зазвичай мають довготривалий пролонгований характер і потребують проведення різнопланових реабілітаційних заходів з метою адаптації в соціумі.