Дисертацію присвячено дослідженню історичних обставин виникнення Задунайської Січі, її соціально-економічному та адміністративно-територіальному устрою. Простежено еміграційні та рееміграційні рухи задунайського козацтва, показані причини і наслідки ліквідації Задунайської Січі. На основі аналізу широкого кола джерел, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, детально висвітлено процес переселення та історію перших років перебування запорожців на території Османської імперії і заснування Задунайського Коша, локалізовано місцезнаходження запорозьких січей за Дунаєм (середина 1780-х рр. - Катирлезька Січ, 1806 р. - переселення козаків до Браїлова і Сеймен, з 1814 до 1828 р. - Січ у Великих Дунавцях). Встановлено, що переселення задунайців під владу Росії у 1828 р. було організовано і підготовлено акцією, яка стала наслідком комплексу причин; Й.М.Гладкому як кошовому отаману належить важлива, але не вирішальна роль у рееміграції задунайців.

Висвітлено етнонаціональний поступ Придніпровського краю від давнини до сучасності. Розглянуто етнічні процеси до модерних часів. Охарактеризовано стародавній період етнічної історії Придніпров'я від палеоліту до "великого переселення народів", взаємодію древніх слов'ян і народів Великого Степу в IX - XV ст., а також козацьку колонізацію, міжетнічні взаємини і фронтирну ідентичність населення Придніпров'я XVI - XVIII ст.