Проаналізовано цілі зовнішньої допомоги для розвитку США, з огляду на їх пріоритетність сформовано градацію, що включає основну ціль та проміжні. Основною ціллю допомоги для розвитку США визначено збереження миру та безпеки, задля досягнення якої акумулюються проміжні цілі. Досліджено місце цих цілей в Стратегіях національної безпеки США, як основного політичного документу держави. Розглянуто види зовнішньої допомоги для розвитку з огляду на мету. Розкрито ряд урядових програм, яким підпорядковані різні види допомоги. В історичній ретроспективі розглянуті реципієнти таких видів допомоги. Виявлено основні форми зовнішньої допомоги для розвитку, що здійснюються переважно на грантовій основі у формі готівки, трансферу обладнання та товарів чи надання послуг, які є комплементарними між собою та з огляду на види допомоги, які вони постачають.

Розглянуто безпековий чинник зовнішньої політики сприяння розвитку США. Зовнішня допомога для розвитку як основний інструмент такої політики США інституційно була впроваджена доктриною Трумена та тривалий час використовувалася здебільшого з метою стримування поширення комуністичної загрози. Вагомого значення зовнішня політика сприяння розвитку знову набула після терористичних нападів 11 вересня 2001 р. Недопущення виникнення тероризму та підтримка розвитку безпечних, демократичних спільнот, що сприятимуть міжнародній безпеці, стали основним імперативом американської зовнішньої політики сприяння розвитку. Безпекова ціль постає визначальною у здійсненні США зовнішньої допомоги для розвитку, яка досягається шляхом використання проміжних цілей. Під час адміністрацій обох президентів - Дж. Буша-молодшого та Б. Обами, перевага надавалася здійсненню офіційної допомоги для розвитку на двосторонньому рівні, що дозволяло США бути більш самостійними у визначенні реципієнтів, видів та обсягів зовнішньої допомоги для розвитку, які відповідають американським стратегічним інтересам. У Стратегії національної безпеки США 2002, 2006 і 2010 рр. вона еволюціонує до однакового рівня пріоритетності з дипломатією та обороною. Новий орієнтир у наданні зовнішньої допомоги для розвитку США представлений концептом безпеки людини, який зміщує класичний державоцентричний підхід експлікації безпеки. Теоретичне осмислення наукової проблеми здійснено на основі міждисциплінарного підходу, що дозволило розкрити багатоаспектність предмета дослідження.