Автор досліджує збірку "Сибірські новели" Б.Д.Антоненка-Давидовича як самобутнє явище української антитоталітарної прози, етапне в літературному процесі останніх десятиліть. Розглядається ідейно-художня концепція, проблематика, сюжетно-композиційні особливості, жанрова своєрідність, зображувально-виражальні засоби. Значна увага приділяється новаторству індивідуального стилю визначного майстра слова, поетиці, його внеску в примноження і збагачення надбань реалізму.