Здійснено аналіз співбуття наукового та ненаукового знання. Обгрунтовано, що культурно-історичне існування наукового знання можливе тільки за умови сумісного існування з ненауковим знанням. Показано, що опанування буттєвості знання дозволяє наголосити на наявності певних "вимірів буття знання", роль яких відіграють осередки його буття - наука, мистецтво, культура, мова, свідомість, інформація. Визначено, що алхімічне знання мало необхідність своєї буттєвості у виконанні певних моральних, естетичних функцій: виховання добропорядності, розвиток образності мислення, уява, підвищення духовності. Співбуття різних родів знання (філософського, наукового та мистецького) не може існувати без виконання цих функцій. Саме воно обумовлює поліфункціональність знання у культурі. На підставі аналізу творчості як необхідної умови буття знання визначено наявність у знанні "міри співбуття" як певної міри свободи, за якою можна визначити репродуктивне, трансформувальне та творче знання. Обгрунтовано, що теоретичний вираз спільності співбуття наукового та ненаукового знання уможливлюється завдяки поняттю "архетип знання".

Показано важливість знання щодо причин і наслідків великих вимирань у формуванні нової екологічної парадигми. Описано методологічні засади палеоекологічних досліджень. Проаналізовано скам'янілі рештки, знайдені на теренах України.