Визначено найбільш актуальні проблеми та методологічні засади комплексного розвитку продуктивних сил регіонів, запропоновано механізми структурного регулювання економіки та фінансово-кредитного забезпечення її розвитку. Подано комплексну характеристику розвитку економічних районів України, їх природно-ресурсних та соціально-економічних передумов, виробничої спеціалізації, галузевої, територіальної, функціональної та організаційно-управлінської структур промисловості, агропромислового комплексу, соціальної сфери, транспорту. Запропоновано концепцію соціально-економічного розвитку та основні напрямки вдосконалення територіальної організації продуктивних сил економічних районів у перспективі.

Розглянуто теоретичні засади фінансової діяльності, визначено зміст основних категорій і показано їх взаємозв'язок. Охарактеризовано функції фінансів у суспільстві та господарській діяльності, визначено принципи побудови фінансової системи України. Визначено суть податків, охарактеризовано їх види та особливості організації державної податкової системи. Розглянуто методи фінансового впливу, наведено класифікацію бюджетів та основні показники бюджетної статистики. Визначено джерела формування державних прибутків та методи фінансування витрат. Розглянуто фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності, а також основні види і функції державного кредиту. Проаналізовано особливості здійснення фінансової діяльності на недержавному рівні. Розглянуто проблеми формування та використання фінансових ресурсів населення. Охарактеризовано цінні папери, національну та міжнародну систему їх рейтингів та основні принципи організації фондової біржі та біржових операцій. Визначено функції страхування та наведено класифікацію різних форм страхової діяльності. Висвітлено питання організації торгів, угод і розрахунків на біржовому ринку. Визначено функції та охарактеризовано складові елементи фінансової інфраструктури, проаналізовано особливості її розвитку в Україні.

Рассмотрены теоретические основы финансовой деятельности, раскрыто содержание основных категорий и показана их взаимосвязь. Определены функции финансов в обществе и хозяйственной деятельности, а также основные принципы организации финансовой системы Украины. Раскрыта сущность налогов, охарактеризованы их виды и особенности формирования государственной налоговой системы. Рассмотрены методы финансового влияния, приведена классификация бюджетов и основные показатели бюджетной статистики. Определены источники формирования государственных прибылей и методы финансирования расходов. Рассмотрен финансовый механизм внешнеэкономической деятельности, а также виды и функции государственного кредита. Проанализированы особенности осуществления финансовой деятельности на негосударственном уровне. Рассмотрены проблемы формирования и использования финансовых ресурсов населения. Охарактеризованы ценные бумаги, приведены национальная и международная система их рейтингов и рассмотрены основные принципы организации фондовой биржи и биржевых операций. Определены функции страхования и приведена классификация различных форм страховой деятельности. Освещены вопросы организации торгов, договоров и расчетов на биржевом рынке. Определены функции и охарактеризованы составляющие элементы финансовой инфраструктуры, проанализированы особенности ее развития в Украине.

Розкрито зміст основних понять і закономірностей теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Визначено пріоритетні принципи та чинники їх розміщення та розвитку у сучасному суспільстві. Висвітлено сутність, функції та проблеми економічного районування, зокрема проаналізовано особливості територіальної організації виробництва в Україні. Встановлено місце та роль природно-ресурсного потенціалу у розвитку та розміщенні продуктивних сил, проаналізовано проблеми та перспективи ресурсоспоживання та ресурсозбереження. Показано вплив науково-технічного прогресу на розвиток суспільного виробництва та формування територіальних соціально-економічних систем. Розглянуто структуру та особливості розвитку та розміщення міжгалузевих комплексів промисловості, сільськогосподарського виробництва та транспортно-дорожньої системи в народному господарстві України.

Раскрыто содержание основных понятий и закономерностей теории размещения продуктивных сил и региональной экономики. Определены приоритетные принципы и факторы их формирования, размещения и развития в современном обществе. Раскрыты сущность, функции и проблемы экономического районирования, в частности проанализированы особенности территориальной организации производства в Украине. Установлены место и роль природно-ресурсного потенциала в развитии и размещении продуктивных сил, проанализированы проблемы и перспективы ресурсопотребления и ресурсосбережения. Показано влияние научно-технического прогресса на развитие общественного производства и формирование территориальных социально-экономических систем. Рассмотрены структура и особенности развития и размещения межотраслевых комплексов промышленности, сельского производства и транспортно-дорожной системы в народном хозяйстве Украины.

Висвітлено ключові аспекти становлення та розвитку фінансово-кредитної системи та її особливості в українській практиці функціонування. Розглянуто банківську та податкову системи України. Проаналізовано фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності.

Проаналізовано сучасні досягнення в галузі теорії й практики розміщення продуктивних сил регіонів України. Висвітлено питання комплексного розвитку продуктивних сил територій, а також проблеми соціальної орієнтації та еколого-економічної безпеки господарювання. Розглянуто особливості ресурсного та виробничого потенціалу продуктивних сил України.

Проанализированы современные достижения в отрасли теории и практики размещения продуктивных сил регионов Украины. Освещены вопросы комплексного развития продуктивных сил территорий, а также проблемы социальной ориентации и эколого-экономической безопасности хозяйствования. Рассмотрены особенности ресурсного и производственного потенциала продуктивных сил Украины.

Визначено місце та роль рентних відносин у розвитку регіонів. Розкрито теоретико-методологічні засади рентного забезпечення технологічного розвитку регіональних господарських систем з урахуванням нагальних потреб інноваційної модернізації сучасної регіональної економіки. На підставі системної методології та комплексного підходу подано оцінку сучасного стану та перспективам рентного забезпечення розвитку регіональних господарських систем. Наведено практичні рекомендації щодо удосконалення цінового та фіскального механізмів вилучення та розподілу ренти у регіональних господарських системах.

Определены место и роль рентных отношений в развитии регионов. Раскрыты теоретико-методологические основы рентного обеспечения технологического развития региональных хозяйственных систем с учетом неотложных потребностей инновационной модернизации современной региональной экономики. На основе системной методологии и комплексного подхода дана оценка современного состояния и перспективам рентного обеспечения развития региональных хозяйственных системах.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади формування конкурентоспроможності регіонів за умов сучасного ринку. Розглянуто фактори та принципи забезпечення конкурентоспроможності територіального виробництва в національній економіці. Оцінено конкурентоспроможність регіонів України за умов фінансово-економічної кризи. Висвітлено особливості кластерного підходу до оцінки конкурентних переваг регіонів в територіальних економічних системах. Запропоновано організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможного регіонального виробництва.

Обоснованы теоретико-методологические основы формирования конкурентоспособности регионов в условиях современного рынка. Рассмотрены факторы и принципы обеспечения конкурентоспособности территориального производства в национальной экономике. Оценена конкурентоспособность регионов Украины в условиях финансово-экономического кризиса. Освещены особенности кластерного подхода к оценке конкурентных преимуществ регионов в территориальных экономических системах. Предложен организационно-экономический механизм обеспечения конкурентоспособного регионального производства.

Розглянуто питання системної економічної оцінки природного багатства України. Зосереджено увагу на створенні методики оцінки екосистемного капіталу як складової природного багатства з урахуванням агрегованої вартості складових природного капіталу та системних ефектів від їх взаємодії. Наголошено на необхідності використання дохідного підходу та механізмів дисконтування в оцінці природного багатства. Запропоновано вартість екосистемного ресурсу оцінювати з урахуванням коефіцієнта емерджентності, а вартість екосистемного капіталу країни та регіонів визначати через приріст вартості природного багатства за рахунок комплексної взаємодії природних та соціально-економічних чинників. Наведено розрахункові показники вартості екосистемного капіталу України та її регіонів.

Природне багатство - складову національного багатства - слід розглядати, насамперед, як природний капітал, який може безпосередньо використовуватись як матеріально-енергетичний ресурс розвитку національного господарства. Сучасною формою існування природного багатства визначено природно-антропогенну територіальну соціо-еколого-економічну систему. Для ефективного функціонування і сталого розвитку такої системи необхідно дослідити просторові аспекти її формування й використання. До сьогодні комплексної оцінки просторової організації природного багатства не виконано, тому це завдання залишається актуальним для сучасної економічної науки. Мета дослідження - визначення просторової організації природного багатства з позицій системної методології з урахуванням його економічної, екологічної та соціальної функцій з метою підвищення ефективності використання в господарській діяльності держави. Об'єкт дослідження - це природне багатство як природний капітал, організований у господарському просторі країни та актуальний для використання у національній економіці. Предметом дослідження є просторова організація природного багатства. Обгрунтовано її сучасне трактування як просторової організації природного капіталу в національному господарському комплексі, що сформувалася в результаті фізико-географічних, економічних, історичних і інших природно-антропогенних факторів і процесів. Визначено головні просторові рівні - загальнодержавний, регіональний, локальний, на яких формування, оцінка та використання природного багатства відбуваються за принципами "зеленої" економіки, "синьої" економіки та наноекономіки. На основі агрегованих оцінок вартості природного багатства України та її регіонів здійснено комплексну оцінку його просторової організації. Для підвищення ефективності використання природного багатства запропоновано просторово-інституціональну модель, яка базується на концепті просторово-децентралізованого відповідального корпоративного господарювання та проективно-діяльнісному підході, із забезпеченням дохідності, прибутковості та ефективності використання природних активів інтегративних територіальних природно-господарських комплексів. За результатами дослідження просторової організації природного багатства у статті запропоновано аванпроект природно-економічного районування України.

Визначено шляхи забезпечення процесу внутрішньосистемної гармонізації взаємозв'язків економічних і політичних трансформацій щодо реконструктивного розвитку України з позицій модельних уявлень про перспективний фінансово-економічний механізм децентралізованого управління природними ресурсами. Запропоновано природно-ресурсну парадигму реконструктивного розвитку. Акцент зроблено на формуванні відносин суб'єктів господарювання, характерних для ліберально-демократичної моделі (зокрема, щодо впорядкування природно-ресурсних відносин). Важливе місце відводиться застосуванню новітнього фінансово-економічного супроводу децентралізованого управління природними ресурсами. Показано характер співвідношення категорій "природні ресурси" та "природно-ресурсні активи". Природний ресурс розглянуто саме як капітал природного походження, який можливо безпосередньо залучити до господарського обороту, а тому він має вартість як товар і споживну вартість, тобто реальноздатний задовольняти запити населення. Природний актив безпосередньо стосується моделювання визначення напрямів реконструктивних дій і є природним ресурсом, залученим до господарського обороту, або таким, що може бути відразу безпосередньо використаним при виробництві товарів чи наданні послуг. Головний орієнтир у вдосконаленні структури управління природно-ресурсними активами пов'язаний з поглибленням розвитку господарської діяльності на територіальному рівні. З позицій розбудови реконструктивної економіки в напрямі формування ліберально-суспільної моделі розвитку, значне місце відводиться впорядкуванню системи фінансових відносин між бізнесом і владою. Зосереджено увагу на імплементації реконструктивного концепту розвитку. Такий концепт щодо ефективного використання природних ресурсів територій розглядається як процес переважно циклічного характеру, який представлено відповідним алгоритмом, що базується на використанні гнучких управлінських методів з урахуванням пріоритетних підойм у просторово-часовому вимірі.

Розкрито основні аспекти формування сучасного фінансово-економічного механізму капіталізації природних ресурсів об'єднаної територіальної громади (ОТГ) в умовах децентралізації управління економікою. Розглянуто сутнісні ознаки та базові підходи до їх капіталізації, запропоновано алгоритм цього процесу. Визначено фінансово-економічні важелі й інструменти механізму капіталізації природних ресурсів і перетворення їх на повноцінні активи на муніципальному рівні. Проаналізовано можливості застосування ОТГ сучасних фінансово-економічних складових зазначеного механізму - фіскальних і дівестиційних інструментів, договорів концесій, спільного проектного фінансування.

Висвітлено теоретичні основи детермінантів розвитку бізнес-cередовища підприємств, організацій, закладів вищої освіти в економічних, соціальних та інформаційних аспектах. Особливу увагу приділено механізму забезпечення сталого розвитку підприємницьких структур та безпековим проблемам розвитку підприємництва. Розглянуто питання обліку, контролю та аналізу у забезпеченні ефективності сучасного управління суб'єктами підприємницької діяльності. Досліджено проблему щодо сучасних тенденцій та перспектив стратегічного розвитку підприємництва в Україні та за кордоном.

Розглянуто концептуальні засади розбудови сучасних територіальних бізнес-екосистем на основі природних активів з використанням засобів та механізмів платформної економіки в умовах 4-ї промислової революції. Визначено сутність бізнес-екосистемного підходу до організації взаємодій влади, бізнесу і населення на базі інформаційно-технологічних платформ мережевої колаборації економічних суб'єктів у сфері використання природних активів. Окреслено коло потенційних учасників просторових бізнес-екосистем. Висвітлено базові ознаки та драйвери платформної економіки. Згідно з проективним підходом запропоновано 4-х квадранту просторово-часову модель упорядкування сталого розвитку з нелінійним управлінським циклом "мотивація" - "проектування" - "діяльність" - "результат". У цьому контексті розглянуто чотири основні стадії формування бізнес-екосистем - господарську, проектну, програмну та платформну. В рамках платформного підходу, з позиції організації діяльності територіальних бізнес-екосистем, запропоновано базові публічно-приватні формати управління сталим просторовим розвитком.

Констатовано, що актуальним завданням сьогодення є зміна парадигмальних уявлень про сталий розвиток України з позицій інноваційних методів організації національного господарства, пов'язаних з поширенням публічно-приватного партнерства. Запропоновано алгоритм побудови системи полісуб'єктного децентралізованого управління сталим просторовим розвитком з використанням інноваційних управлінських методів інтрегративно-платформного спрямування.

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади та практичні механізми й інструменти формування сталих фінансів як складової системи сталого господарювання. Подано історико-праксеологічний нарис становлення світової системи сталих фінансів. Охарактеризовано відповідальне інвестування, сталий банкінг, стале страхування та сталі фондові ринки. Показано роль сталих фінансів у забезпеченні гомеостазу господарської системи. Охарактеризовано фінансові механізми сталого господарювання. Розкрито роль полісуб’єктних управлінських підходів форсайт-проєктування та механізмів сек’юритизації у сталому фінансуванні просторового розвитку. Ідентифіковано можливості організації сталого фінансового простору в Україні. Окреслено інституціональні аспекти становлення сталої фінансової системи. Сформульовано базові засади та алгоритм організації системи сталих фінансів в державі. Запропоновано практичні рекомендації з формування системи сталих фінансів для органів публічного управління економікою. Розкрито фінансові аспектами забезпечення сталого розвитку.

Досліджено основні напрями організації сталого господарювання виходячи з осучаснених наукових уявлень про сталий розвиток з використанням підходів фінансоміки. Методологічною основою представленого у статті дослідження є традиційні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання (монографічний, аналітичний, моделювання та ін.), адаптовані до логіки розв'язування проблеми організації сталого господарювання, в рамках якої природні ресурси розглядаються як економічні активи. В межах ідеологеми сталого розвитку окреслено сутнісні ознаки концепту сталого господарювання в умовах підвищення ролі фінансових активів у формуванні екологічно і соціально орієнтованого простору життєдіяльності суб'єктів господарювання. У концепті сталого господарювання наголошено на необхідності узгодження сучасних підходів фізичної економії з енвайронментальним напрямом екологічної економіки і класичними положеннями економічної теорії. Надано пропозиції щодо фінансизації природно-господарської сфери на засадах сталості та удосконалення фінансової логістики у природно-ресурсній сфері. Звернено увагу на те, що фінансовий капітал має заходити у сферу природокористування як початковий інвестиційний та операційний капітал, а також у вигляді реінвестицій та фінансових потоків, спрямованих на відновлення природних ресурсів. Визначено, що реінвестування у природний капітал частини вилученої природної ренти забезпечує відновлення природних активів і відтак впливає на функціонування просторових соціоеколого-економічних систем у режимі сталого господарювання, проте вимагає відповідних інституціональних перетворень та створення інфраструктури капіталізації природних ресурсів. Запропоновано модель динаміки співвідношення між інвестиціями у природно-господарську систему та ефектом досягнення сталого господарювання у форсайт-проєкті як інструменті полісуб'єктного управління сталим розвитком, а також алгоритмічну структурну схему організації сталого господарювання з використанням інформаційно-комунікаційних платформ управління територіальними ресурсами. Застосування такого підходу дозволить реально забезпечити ефективне фінансування природно-господарської сфери з використанням механізмів структурного управління і сек'юритизації природних ресурсів, "зелених" фінансових активів та інших інструментів сучасної фінансоміки.

Окреслено форсайт-підхід до організації сталого господарювання шляхом залучення стейкхолдерів до реалізації проєктів просторового розвитку. Запропоновано бюджетний, сервісний та проєктний формати фонду фінансування сталого розвитку. Запропоновано структурну схему і алгоритм організації сталого фінансування форсайту за етапами інвестування, сек'юритизації, емісії та рефінансування проєктів у системі сталого господарювання.

Досліджено актуальні питання відносин України з Європейським Союзом. Акцентовано увагу на реалізації європейських цінностей у системі публічного управління, формуванні громадянської (політичної) освіти в Європейському Союзі. Висвітлено теоретичні та практичні аспекти адаптації вітчизняного законодавства до права Європейського Союзу. Розглянуто проблеми імплементації європейських стандартів соціального діалогу в контексті відновлення та розвитку України. Описано інструменти розбудови інституційної спроможності органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Приділено увагу питанням європейської ідентичності та культурного різноманіття.