Предложена модифицированная уретропексия по TVT-методике в разработке авторов, где в качестве свободного синтетического лоскута используется полипропиленовая сетка "Ультрапро" фирмы "Этикон". Данный способ по эффективности не уступает стандартной TVT-методике, но экономически более доступный, а относительно малая травматизация операции способствует более быстрой реабилитации пациента.

Травми опорно-рухового апарату, навіть незначні, можуть супроводжуватися ушкодженням периферичних нервів і призводити до часткової чи повної втрати функції кінцівок. Кількість таких пацієнтів з кожним роком зростає у зв'язку зі збільшенням кількості техногенних травм і складних поєднаних ушкоджень опорно-рухового апарату. Бурхлива урбанізація призводить до зростання загального нейротравматизму в середньому на 2 % на рік. У структурі травм опорно-рухового апарату ушкодження периферичних нервів становлять від 1,5 до 6 %, із них 90 % - верхньої кінцівки. Під час військових дій цей показник становить 12 % і спостерігається у 2,8 - 5 % пацієнтів із політравмою. Мета роботи - дослідити ранні результати відновлення сідничного нерва щура з використанням тканинно-інженерного підходу після його повного перетину в експерименті. Сформовано 4 експериментальні групи: група 1 - перетин сідничного нерва (невротомія) та негайна автонейропластика (n = 14); група 2 - невротомія та негайна пластика колагеновою трубкою, заповненою фібриновим гелем (n = 15); група 3 - невротомія та негайна пластика колагеновою трубкою, заповненою фібриновим гелем з вмістом мультипотентних стовбурових клітин - похідних нервового гребеня (n = 16); група 4 - несправжньооперовані тварини (n = 7). На 30-ту добу половину тварин з кожної групи (1-ша - n = 7, 2-га - n = 7, 3-тя - n = 7, 4-та - n = 3) виводили з експерименту шляхом тракції за ростральний кінець та для світлооптичної мікроскопії гістологічний матеріал (сідничний нерв оперований різними видами тканинно-інженерних підходів, що вказані вище) фіксували протягом доби в 10 % розчині нейтрального формаліну, промивали зразки, зневоднювали у серії спиртів, поміщали їх у парафін та одержвували зрізи товщиною 5 мкм на мікротомі. Потім зрізи депарафінізували у ксилолі та імпрегнували азотнокислим сріблом згідно з методом Більшовського, що дозволяє візуалізувати структурні елементи периферичної нервової системи. Висновки: в результаті проведеного дослідження встановлено, що найбільшу подібність до архітектоніки сідничного нерва інтактних тварин має регенерат нервових волокон, що утворюється при застосуванні автонейропластики. У цьому регенераті утворювалися ділянки нервових волокон, що за своєю архітектонікою найбільш близько відповідали нервовим волокнам у нативному сідничному нерві. Крім того, у ділянці пошкодження формувалися тонкі відростки, що зв'язували ділянки регенеруючих нервових волокон на різних рівнях. При цьому спостерігалося посилене розростання волокнистої сполучної тканини. Найбільш виражено формування нервових волокон, а саме гіпертрофія нервових волокон і значне їх розгалуження з формуванням сітки, виявлено при застосуванні тканинно-інженерного провідника. При цьому в тканинно-інженерному провіднику на фоні гіпертрофії регенеруючих волокон відмічено слабке формування пухкої волокнистої сполучної тканини. Отже, для визначення переваг одного з двох тканинно-інженерних підходів, використаних для регенерації сідничного нерва, необхідно провести вивчення результату процесу регенерації в більш пізній часовій точці.