Скачати повний текст

Сучасний підхід до дезагрегантної терапії у разі серцево-судинних захворювань передбачає застосування кількох дезагрегантних засобів із різними механізмами блокування активності тромбоцитів. Формування такої стратегії грунтується на тривалому пошуку ефективних і безпечних препаратів дезагрегантної дії й підборі їх комбінацій. Проведено огляд новітньої світової літератури, що подає досвід використання різних варіантів дезагрегантної терапії в пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Частий розвиток резистентності до ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелю потребує пошуку нових безпечних та ефективних антиагрегантів. Цілостазол - практично єдиний препарат, який має велику доказову базу щодо лікування переміжної кульгавості. У низці досліджень засвідчено переваги цілостазолу над іншими дезагрегантами щодо профілактики рестенозів як після реконструктивних втручань на артеріях, так і після стентувань. Позитивний вплив цього препарату на прогресування атеросклерозу, вторинну профілактику серцево-судинних ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт), наслідки інсульту, критичну ішемію нижніх кінцівок та ліпідний обмін потребує подальшого вивчення.

У пациентов, которые принимали изоксуприн, наблюдалась тенденция к улучшению результатов лечения, а риск возникновения побочных реакций на действие изоксуприна были минимальными. Однако для более детального выявления эффективности использования изоксуприна при лечении ишемии нижних конечностей необходимы дальнейшие исследования.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1-5 + Р457.26

Рубрики:

Інсульт

Хірургічна патологія шиї

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено та охарактеризовано тяжкість перебігу церебральної гіперперфузії (ЦГ) у пацієнтів з ураженням внутрішньої сонної артерії після реконструктивних операцій на сонних артеріях. Проаналізовано 388 хворих, які лікувалися у клініці судинної хірургії кафедри хірургії N 2 Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Пацієнти були розподілені на дві групи. Групу N 1 склали 131 пацієнт з ураженням внутрішньої сонної артерії, в яких у післяопераційному періоді розвинулися ознаки ЦГ. Групу N 2 - 257 оперованих на сонних артеріях пацієнтів, в яких ознаки ЦГ не спостерігалися. Пацієнтів було розділено за віком, статтю, причиною ураження внутрішньої сонної артерії, супутніми захворюваннями, ступенем порушення мозкового кровообігу. Керуючись методикою, в основі якої була класифікація фізичного стану пацієнта, яка запропонована Американською асоціацією анестезіологів (ASA), визначено та обгрунтовано 3 ступені тяжкості ЦГ.

Описаны методы успешного удаления металлических осколков из мягких тканей с помощью магнита. Обобщен опыт извлечения осколков с использованием малых оперативных доступов или по ходу раневого канала. Метод позволяет точно определить местоположение осколка. Применение метода способствовало уменьшению продолжительности лечения больного в стационаре, частоты осложнений.

Визначальним у діагностиці захворювань гострого живота залишається панорамне мислення лікуючого лікаря, яке не можуть замінити консультації вузьких спеціалістів, результати інструментальних методів досліджень. Суттєвими недоліками ведення історій хвороб в ургентній абдомінальній хірургії були неповноцінно зібраний анамнез, відсутність деталізації болю у животі, невідповідність діагнозу описаній клінічній картині, неправильна оцінка результатів допоміжних методів досліджень.

Определяющим в диагностике заболеваний острого живота остается панорамное мышление лечащего врача, которое не могут заменить консультации узких специалистов, результаты инструментальных методов исследований. Существенными недостатками ведения историй болезней в ургентной абдоминальной хирургии были неполноценно собранный анамнез, отсутствие детализации боли в животе, несоответствие диагноза описанной клинической картине, неправильная оценка результатов вспомогательных методов исследований.

Описані методи успішного видалення металевих осколків за допомогою магніта з м'яких тканин. Набутий досвіду витягання осколків за використання малих оперативних доступів або по ходу раневого каналу. В результаті скоротився час перебування хворого в стаціонарі та знизилася кількість ускладнень. Ця методика дозволяє точно визначити місцерозташування осколків.

Описаны методы успешного удаления металлических осколков при помощи магнита из мягких тканей. Приобретён опыт извлечения осколков при использовании малых оперативных доступов или по ходу раневого канала. В результате сократилось время пребывания больного в стационаре и снизилось количество осложнений. Данная методика позволяет точно определить месторасположение осколков.

Описано результати лікування хлопчика віком 15 років, який одержав у дорожньо-транспортній пригоді перелом правої стегнової кістки в дистальному відділі з розривом підколінної артерії та вени. Через 6 год після травми було виконано репозицію уламків кістки. Після операції було виявлено відсутність артеріальної пульсації на стопі. Через 12 год від одержання травми було виконано автовенозне протезування підколінної артерії великою підшкірною веною, шовну пластику підколінної вени та фасціотомію гомілки. В ранній післяопераційний період розвинулася поліорганна недостатність з переважанням ниркової недостатності. Через рік стан хворого був відносно задовільний, кісточково-плечовий індекс - у межах норми, спостерігався дефіцит медіальної групи м'язів гомілки та парез гомілкових нервів справа. Хлопчик проходив курс комплексної реабілітації з поліпшенням ходьби. Настороженість щодо супутнього пошкодження судин за травм дистальних відділів стегна надає змогу знизити морбідність і летальність завдяки запобіганню тяжким наслідкам ішемічно-реперфузійного синдрому.

Мета роботи - оптимізувати методи лікування патології сонних артерій (СА) за результатами аналізу даних літератури та власних спостережень щодо частоти уражень черепно-мозкових нервів (ЧМН) у разі втручань на СА. Проведено огляд останніх масштабних світових досліджень (NYCAS, ECST, NASCET, CREST, VSGNE) та аналіз статистичних даних, присвячених проблемі ураження ЧМН за операційних втручань на СА. Ретроспективно проаналізовано частоту уражень ЧМН серед загальної кількості операцій на брахіоцефальних артеріях, виконаних у відділенні судинної хірургії Львівської обласної клінічної лікарні у 2008 - 2017 рр. (1373 операції). Наявність стійкої чи транзиторної клініки ураження ЧМН у ранній та пізній післяопераційний період фіксували невропатолог та оториноларинголог. За даними світових статистичних досліджень, частота ураження ЧМН після хірургічного втручання на СА становить 3 - 27 %, за даними Європейської асоціації судинних хірургів, - 5,1 %. Близькими є результати американських досліджень NYCAS (5,5 %), NASCET (8,6 %) та CREST (4,7 %). Найчастіше пошкодження зазнають n. vagus, n. hypoglossus, n. glossopharyngeus та n. auricularis magnus. У відділенні судинної хірургії Львівської обласної клінічної лікарні частота ураження ЧМН після операційних втручань на каротидному басейні становила 7,2 %. Найчастіше спостерігали ураження n. vagus, n. hypoglossus та n. glossopharyngeus. Клінічні симптоми травми регресували впродовж одного року. У разі атеросклеротичного ураження СА у симптомних пацієнтів відзначено вищі показники післяопераційної неврологічної симптоматики у порівнянні з асимптомними. Висновки: частота уражень ЧМН, за даними літератури, становить від 3 до 27 %. Найчастіше після хірургічного втручання на СА уражуються n. vagus, n. hypoglossus та n. glossopharyngeus. Процес травми значною мірою є зворотним упродовж року після хірургічного втручання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52 + Р415.160.23

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ