Висвітлено основні питання проектування фундаментів, що ілюструються прикладами розрахунку, які дозволяють відстежити усі етапи проектування даного виду фундаменту. Проаналізовано інженерно-геологічні умови будівельного майданчика. Наведено приклади армування фундаменту залежно від навантажень та умов його експлуатації.

Розглянуто сировинні матеріали (глинисті, плавні та вогнетривкі, непластичні матеріали та домішки, глазурі, барвники й ангоби), методи створення та властивості будівельної кераміки. Розкрито фізико-хімічні основи одержання кераміки. Висвітлено особливості формування керамічних виробів, їх обробки. Увагу приділено технології виготовлення окремих видів виробів, зокрема, санітарних виробів, плиток для підлог і внутрішньої облицовки стін, фасадних плиток, керамічних труб.

Рассмотрены сырьевые материалы (глинистые, плавкие и огнеупорные, непластические материалы и добавки, глазури, красители и ангобы), методы создания и свойства строительной керамики. Раскрыты физико-химические основы получения керамики. Освещены особенности формирования керамических изделий, их обработки. Внимание уделено технологии изготовления отдельных видов изделий, в частности, санитарных изделий, плиток для полов и внутренней отделки стен, фасадных плиток, керамических труб.

Наведено методику розрахунку внутрішньокар'єрних насипних транспортних шляхопроводів із розташованими усередині насипу тунелями. Розроблено уніфіковану балку для внутрішньокар'єрного будівництва. Запропоновано спосіб зведення внутрішньокар'єрних транспортних шляхопроводів. Розроблено технологію монтажу тунелю під час внутрішньокар'єрного будівництва. Представлено "рекомендації з технології будування насипних шляхопроводів у кар'єрах з універсального будівельного елементу". У відмінності від існуючої практики розробки підготовлено нові схеми відпрацювання корисної копалини та доставки її із застосуванням внутрішньокар'єрних шляхопроводів. Розглянуто методику визначення економічної ефективності та фактору прискорення перевезень у результаті скорочення часу проїзду через насипний внутрішньокар'єрний шляхопровід.

Мета роботи - дослідження руйнування бетону в конструкціях при їх експлуатації під впливом багатьох хімічних і фізико-механічних факторів. До них відносяться неоднорідність бетону, підвищені напруги в матеріалі різного походження, що призводять до мікророзривів в матеріалі, поперемінне зволоження і висушування, періодичні заморожування і відтавання, різкі перепади температур, вплив солей і кислот, вилуговування, порушення контактів між цементним каменем і заповнювачами, корозія сталевої арматури, руйнування заповнювачів під впливом лугів цементу. Складність вивчення процесів і факторів, що обумовлюють руйнування бетону та залізобетону, пояснюється тим, що в залежності від умов експлуатації і терміну служби конструкцій одночасно діє дуже багато чинників, що призводять до змін структури і властивостей матеріалів. Для більшості конструкцій, що стикаються з повітрям, карбонізація є характерним процесом, який послаблює захисні властивості бетону. Карбонізацію бетону може викликати не тільки вуглекислий газ, наявний у повітрі, але й інші кислі гази, що містяться в промисловій атмосфері. У процесі карбонізації вуглекислий газ повітря проникає в пори і капіляри бетону, розчиняється в поровой рідині і реагує з гидроалюмінатом окису кальцію, утворюючи слаборозчинний карбонат кальцію. Карбонізація знижує лужність яка міститься в бетонній вологі, що сприяє зниженню так званої пасивуючої (захисної) дії від лужних середовищ і корозії арматури в бетоні. Для визначення ступеня корозійного руйнування бетону (ступеня карбонізації, складу новоутворень, структурних порушень бетону) використовуються фізико-хімічні методи. Дослідження хімічного складу новоутворень, що виникли в бетоні під дією агресивного середовища, проведено за допомогою дифереційно-термічного і рентгено структурного методів, які виконуються в лабораторних умовах на зразках, відібраних з експлуатованих конструкцій. Оцінюючи небезпеку корозії бетонних і залізобетонних конструкцій, необхідно знати характеристики бетону: його щільність, пористість кількість пустот та ін. Визначення глибини карбонізації бетону визначають по зміні величини водневого показника pH. У разі якщо бетон сухий, змочують поверхню відколу чистою водою, якої повинно бути стільки, щоб на поверхні бетону не утворилася видима плівка вологи. Надлишок води видаляють чистим фільтрувальним папером. Вологий і повітряно-сухий бетон зволоження не вимагає. На скол бетону за допомогою крапельниці, або піпетки наносять 0,1 %-ий розчин фенолфталеїну в етиловому спирті. При зміні pH від 8,3 до 14 забарвлення індикатора змінюється від безбарвного до яскраво-малинового. Таким чином, при виявленні ділянок конструкцій з підвищеним корозійним зносом, пов'язаним з місцевим (зосередженим) впливом агресивних чинників, рекомендується в першу чергу звертати увагу на наступні елементи і вузли конструкцій: опорні вузли кроквяних і підкроквяних ферм, поблизу яких розташовані водоприймальні воронки внутрішнього водостоку;верхні пояси ферм у вузлах приєднання до них аераційних ліхтарів, стійок вітробойних щитів; верхні пояси підкроквяних ферм, уздовж яких розташовані ендови покрівель і т.д.

Мета дослідження - отримання штучного пористого заповнювача виготовленого із техногенної сировини гірничо-металургійних підприємств Кривого Рогу високої якості з порівняно низькою енергоємністю та бетонів на його основі. Сучасний напрямок у виробництві будівельних конструкцій грунтується на застосуванні легких і полегшених бетонів, для виробництва яких необхідно використовувати легкі заповнювачі. Сьогодні будівельні матеріали і вироби виготовляють, в основному, з природної сировини і рідше з побічних продуктів промисловості. Проте, щорічно здобич у великих кількостях сировини за наявності взаємозамінних техногенних відходів інших галузей промисловості погіршує екологічну обстановку. Техногенні відходи - це відходи виробництва, які шкідливо впливають на життєдіяльність людини та навколишнє середовище. Тому, що часто відходи підприємств викидають на звалище, оскільки не вважається потрібним їх використання в індустрії будівельних матеріалів. Для вирішення цієї мети застосовувалися стандартні та спеціальні методи для визначення й дослідження властивостей компонентів та складу шихти, а також сировинних гранул заповнювача. Для обробки результатів експериментів використовували статистичний аналіз. Проведенні наукові дослідження дали змогу розробити технологію виготовлення штучного пористого заповнювача - актипорориту на основі техногенних промислових відходів. У Криворізькому залізорудному басейні збагачення залізних руд гірничо-металургійними комбінатами супроводжується утворенням великої кількості відходів до 50 % від їх початкової маси. Ці відходи погіршують екологічну ситуацію на Криворіжжі та їх можна розглядати як штучно створену сировинну базу для будівництва та виготовлення будівельних матеріалів. Застосування техногенних відходів в технології виготовлення пористих заповнювачів розширює сировинну базу, зменшує матеріальні витрати та енергоресурси на виробництво і покращує екологічну обстановку. Виконані дослідження дозволили розробити спосіб виробництва штучного пористого заповнювача для бетону - актипопору із техногенної сировини гірничо-металургійних підприємств Кривого Рогу. Даний спосіб і використані компоненти шихти відрізняються від відомих і забезпечують отримання легкого заповнювача - актипорориту досить високої якості із економією енерговитрат.

Мета роботи - дослідження типів в'яжучих речовин, що визначають особливості мікроструктури, пов'язані з переважанням певних кристалічних форм новоутворень. Наприклад, при взаємодії напівводного гіпсу з водою утворюються голчасті кристали дигідрогенного гіпсу, тісно переплетені один з одним, і з віком затвердіння гіпсового каменю збільшується в їх розмірах. При зміцненні портландцементу тісто новоутворення виникають в різних кристалічних формах, що багато в чому залежить від температури середовища і концентрації гідрату оксиду кальцію в рідкій фазі. Найбільш характерним є утворення перенасичених розчинів і гелоїдних мас. На основі одного і того ж в'яжучого, наприклад, портландцементу, вироби можуть бути виготовлені з різними наповнювачами - щільним щебенем і піском у важкому цементному бетоні, пористому гравію і піску в легкому цементному бетоні, азбесту в азбестоцементних виробах, дробленого дерева і арболіт, деревна вовна у фіброліті, гранульований полістирол у пористому бетоні, кварцовий пісок у будівельних розчинах та ін. Характер пористості є найважливішою специфічною особливістю. Виключити з обсягу пори і капіляри практично не представляється можливим. Пористість будівельних матеріалів коливається в дуже широких межах: від 0 (скло) до 95 % і вище (плити з мінеральної вати і ін.). У виробах пори, а також інші види нещільності (мікро- і макротріщини, раковини і каверни, порожнини і порожнечі) зосереджені в в'яжучої частині, що заповнює частини і в контактній зоні, тобто по поверхнях розділу цих двох структурних компонентів. При використанні неорганічних в'яжучих речовин, що заповнені водою або водними розчинами деяких солей, мікро- і макропор в'яжучої частини пов'язані з процесами на стадіях твердіння і зміцнення. В цей досить невизначений за часом період з'являються, поперше, пори гелю, що виникли як проміжки між його частинками за рахунок синерезиса і випаровування води, яка адсорбционно звязана з його мицеллами, а за характером вони в основному замкнуті. Застосування полімерних матеріалів як сполучний компонент в суміші з мікронаповнювачами також призводить до деякої пористості в'яжучої частини. Пори виникають в результаті випаровування продуктів поліконденсації, якщо використовуються термоактивні олігомери і полімери в ході контракції. За розміром вони відносяться до мікропор і так само, як і при інших в'яжучих, кількість їх і розмір змінюються в наступний період формування структури. У випалювальних в'яжуча частина має пори капілярні і замкнуті за рахунок часткового виходу газоподібних продуктів розкладання і термальних реакцій. Таким чином, крім згаданих пор, в'яжучі частини можуть мати відносно великі сферичні пори розміром від 50 - 100 мкм до 2 - 5 мм, які утворюються в різних кількостях в залежності від того, чи вони мимоволі або довільно формуються. Якщо вони виникають внаслідок спонтанного залучення повітря у виробництво суміші компонентів, то їх кількість зазвичай невелика (2 - 5 %), але якщо вони виникають під впливом спеціального повітряного або порового формування, під час випалювання, і інші добавки.

За допомогою добавок поверхнево-активних речовин, тепловим режимом, зміною характеру ущільнення представляється можливим направлено регулювати формування структури з урахуванням хіміко-мінералогічного складу застосовуваного цементу.

За допомогою добавок поверхнево-активних речовин, тепловим режимом, зміною характеру ущільнення представляється можливим направлено регулювати формування структури з урахуванням хіміко-мінералогічного складу застосовуваного цементу.