Розкрито суть і функцію зображального у просторі творення культури. На підставі аналізу історичних і сучасних напрацювань у галузях філософії, культурології, естетики, психології, мистецтвознавства, природничих наук, а також вивчення художньої практики розроблено концепцію зображального, яка грунтується на розробці теоретичної моделі зображальне - його функція "виражальне", є структурою, що саморозвивається завдяки внутрішній необхідності творчого вибору митцем, на базі його цілепокладання щодо досягнення морально-художньої цілісності твору. Зроблено висновок, що запропонована модель зображального є універсальною у межах культури, а поняття "зображальне" взаємодіє з усіма поняттями та категоріями культурології. За цього застосовано сучасну методологію, яка передбачає врахування синергетичних парадигм єдності світу й інтеграції гуманітарних і природничих дисциплін у дослідженні наукових проблем, візуальної парадигми, діалектичного аналізу сукупності понять і категорій, які залучаються до дослідження поняття зображального - "простір" - "час", "якість" - "кількість", "форма" - "зміст", "цілісність". Запропоновано визначення поняття "зображальне".

Акцентовано увагу на деяких аспектах свідомості, зміненої у порівнянні з її звичайним станом - станом буденної свідомості. Серед багатьох форм зміненої свідомості обрано для розгляду мистецтво як таку форму, що відіграє надзвичайно велику роль у розбудові культури, зокрема української. Показано, що найголовнішим феноменом художньої творчості є її здатність зображувати. Йдеться не тільки про образотворче мистецтво, а й про всі види та жанри мистецтва. З метою кращого розуміння сутності творення художнього образу проаналізовано основні категорії та поняття естетики, розкрито творчий потенціал мистецтва. Розглянуто морально-правовий аспект творчості. З'ясовано, що таке правова свобода та свобода творчості.