Розкрито специфіку процесу політичної соціалізації в соціумі перехідного періоду. Підкреслено необхідність інтеграції макро- і мікросоціологічних основ дослідження даного процесу. Проаналізовано концепцію конструктивістського структуралізму П. Бурдьє з точки зору можливостей її застосування до дослідження процесу політичної соціалізації за умов суспільства, що трансформується.

Розкрито поняття політичної ресоціалізації та специфіку цього процесу в соціумі перехідного періоду. Проаналізовано особливості інституціональних змін у політичній системі пострадянського суспільства України та визначено їх можливий вплив на політичну ресоціалізацію "середнього" покоління. Зроблено висновок, що, незважаючи на важку кризу самоідентифікації цього покоління, воно зберігає чималий потенціал як суб'єкт трансформації, який за сприятливих умов може швидко набути помітної сили і впливу.

Увагу приділено уточненню теоретичної моделі політичної ресоціалізації "середнього" покоління у пострадянському суспільстві та розкриттю тенденцій пострадянської політичної ресоціалізації в українському суспільстві покоління вчителів, сформованого у 1970 - 1980-х рр. Розроблена теоретична модель політичної ресоціалізації спрямовує дослідження на вивчення стану політичної ресоціалізації особи через її адаптованість до нових соціально-політичних відносин. Одержано емпіричні характеристики представників покоління, які досягли успішного або неуспішного стану ресоціалізації. Зокрема визначено, що респондентам з успішною ресоціалізацією притаманні більш позитивні оцінки існуючих соціально-політичних інституцій, більш критичне ставлення до радянської моделі політичної системи та більш оптимістичне сприйняття майбутнього. Визначено, що серед чинників, які детермінують стан політичної ресоціалізації особи найбільш значущими є оцінка особою змін за умов індивідуального життя, особливо - соціально-економічного стану та загальний емоційний стан особи.

Враховуючи, що проблеми політичної соціалізації, як правило, вивчаються по відношенню до молодіжних вікових груп, підкреслюється доцільність звернення до дослідження процесів ресоціалізації, спровокованих в старших поколіннях. Обгрунтовано вибір як об'єкта дослідження поколінської групи вчителів. Визначено поняття політичної ресоціалізації. На підставі проведених глибинних інтерв'ю розкрито характеристики дослідженої поколінської групи вчителів. Проаналізовано перспективи застосування якісних методів в галузі дослідження процесу політичної ресоціалізації в період пострадянських трансформацій в суспільстві. Зроблено висновок про необхідність доповнення даних, отриманих шляхом застосування кількісних методик, якісними методами.