Проведено комплексне дослідження феномену суспільного досвіду, виявлено його структурні компоненти, визначено сутність, соціокультурні прояви в динаміці соціального часу, чинники формування та особливості сприйняття. Системно проаналізовано поняття "суспільний досвід", простежено еволюцію соціально-філософських уявлень про роль досвіду в розвитку особистості та суспільства. Визначено, що суспільний досвід - це результативно-процесуальне утворення соціокультурного розвитку певного суспільства. Суспільний досвід розглянуто як етноментальний феномен конкретного соціуму, зважаючи на єдність національно-своєрідного та загальнолюдського. Значну увагу приділено аналізу проблем його сприйняття та інтерпретації за умов сучасного трансформаційного періоду.

Досліджено взаємозв'язок таких важливих соціальних детермінант, як довіра та толерантність, розглянуто їх схожі та відмінні риси в онтологічному та аксіологічному аспектах. Акцентовано увагу на виявленні умов виникнення довіри та толерантності, а також визначено їх роль та функціональне навантаження в умовах демократизації суспільства.

Исследована взаимосвязь таких важных социальных детерминант, как доверие и толерантность, рассмотрены их похожие и отличительные черты в онтологическом и аксиологическом аспектах. Акцентировано внимание на выявлении условий возникновения доверия и толерантности, а также определена их роль и функциональная нагрузка в условиях демократизации общества.

The article investigates the interconnection of such important social determinants as trust and tolerance; examines their similar and different features in ontological and аcsiological aspects. Attention is concentrated on the exposure of trust and tolerance origin conditions and also their role and functional load in the conditions of society democratization is defined.

Розглянуто особливості суспільних трансформацій в сучасній Україні з урахуванням глобалізаційних тенденцій та наявних цивілізаційних викликів, що загострюють системну кризу в країні. З позицій архетипного підходу розкрито соціокультурну сутність емансипаційної динаміки ціннісних змін глобалізованої сучасності. Розглянуто взаємозв'язок емансипаційних цінностей зі становленням культури довіри та формуванням структур громадянського суспільства, звернено особливу увагу на особливості української ментальності у співвідношенні індивідуальних і колективних цілей. Стверджено, що властивий українському національному характеру індивідуалізм як ініціативність і прагнення до незалежності та самореалізації має чіткі ознаки демократичності, що в цілому відповідає обраному курсу євроінтеграції. Емансипаційні цінності та культура довіри, визнання і толерантність як одні з базових принципів європейської культури можуть стати ключовими соціокультурними орієнтирами в модернізаційних стратегіях України лише з урахуванням специфіки трансформацій глибинних інваріантів буттєвої свідомості українців та актуалізації відповідних власній духовній традиції і визначеним перспективам смислів.

Рассмотрены особенности общественных трансформаций в современной Украине с учетом глобализационных тенденций и имеющихся цивилизационных вызовов, которые обостряют системный кризис в стране. С позиций архетипического подхода раскрыта социокультурная сущность эмансипационной динамики ценностных изменений глобализированной современности. Рассмотрена взаимосвязь эмансипационных ценностей со становлением культуры доверия и формированием структур гражданского общества, обращено особое внимание на особенности украинской ментальности в соотношении индивидуальных и коллективных целей. Утверждается, что присущий украинскому национальному характеру индивидуализм как инициативность и стремление к независимости и самореализации имеет четкие признаки демократичности, что в целом соответствует выбранному курсу евроинтеграции. Эмансипационные ценности и культура доверия, признание и толерантность как одни из базовых принципов европейской культуры могут стать ключевыми социокультурными ориентирами в модернизационных стратегиях Украины только с учетом специфики трансформации глубинных инвариантов бытийного сознания украинцев и актуализации соответствующих собственной духовной традиции и определенным перспективам смыслов.

In the article the features of social transformations in modern Ukraine taking into account globalization trends and civilizational challenges present which exacerbate systemic crisis in the country. From the standpoint of the archetypal approach madethe disclosure of sociocultural nature of emancipatory dynamics of value changes of our globalized reality the interrelation of emancipatory values and a formation of the structures of civil society, drawing special attention at features of the Ukrainianmentality in the ratio of individual and collective goals. It is alleged that common to Ukrainian national character individualism as initiative and desire for independence and self-realization has clear features of democracy, which generally correspondsto the chosen course of European integration. Emancipatory values ??and culture of trust, acceptance and tolerance as one of the cornerstones of European culture could be the key socio-cultural reference points in strategies of modernization of Ukraine only with account of specificity of transformation of deep invariants of popular conscience of Ukrainians and their updating to the corresponding to proper spiritual tradition and to the defined prospective of the meanings.

Здійснено концептуальний аналіз співвідношення понять довіри та соціального капіталу, виявлено чинники самоорганізаційного потенціалу локального соціального капіталу. Імператив довіри як ціннісно-нормативну настанову надійних соціальних взаємодій визначено змістовною основою соціального капіталу. Специфіку культури довіри у взаємовідношенні з соціальним капіталом розкрито в контексті понять емерджентності, субсидіарності, солідарності, відповідальності, ціннісної емансипації. Стверджено, що ціннісна емансипація особистого визнання та відповідальності за власне життя стає однією з умов ціннісної емансипації соціуму та держави, що уможливлює формування структур громадянського суспільства (як суспільства узгодженого втілення економіки окремості) та правової держави. Локальний соціальний капітал розглядається у триєдності соціального, економічного та політичного вимірів суспільного співжиття в аспекті задоволення спільних потреб, що знаходить своє втілення у структурах громадянського суспільства. Наголошено на значенні агентурних, культурних та структурних ресурсів у процесі формування соціального капіталу. Зроблено висновок про взаємозалежність соціального капіталу та довіри: соціальний капітал потребує певного рівня довіри та надійності соціальних взаємин як потенційного чинника, в той же час для становлення культури довіри необхідним є достатній рівень соціального капіталу як актуалізованого чинника.

Здійснено комплексне соціально-філософське дослідження довіри як концепту, явища та міри соціальності. Запропоновано авторську концептуалізацію довіри як соціально-інтегративного складника та узгоджувального ціннісно-нормативного орієнтира соціальної взаємодії в динаміці соціальних змін. З урахуванням ідей комунікативної практичної філософії, соціосинергетики, феноменології, герменевтики, етнометодології, соціального конструктивізму тощо здійснено поняттєво-аргументативний і функціональний аналіз категорії довіри та виявлено її леґітимативний, інтегративний, екстравертивний, самоорганізаційний і самореалізаційний потенціал в глобально-глокальних трансформаціях сучасності. Сформульовано респонзитивну концепцію довіри як ціннісної відповіді, що уможливило осмислення конструктивних та деструктивних ефектів спрямованості реакції на вияв довіри як відповіді на цінність. Запропоновано категоріальну концептуалізацію довіри в термінах соціальної надійності, екзистенційної безпеки, взаємної відповідальності, фідуціарної компетентності та нормативної передбачуваності в контексті аналізу моральних та прагматичних детермінант соціальної взаємодії. Обґрунтовано аксіологічну значущість визнання та відповідальності як основи відносин між суб'єктами довіри у їх взаємній ціннісній спрямованості та самореалізаційній динаміці, виявляючи концептуальну дотичність, семантичні перехрещення та взаємну конвертованість категорій довіри, справедливості, толерантності та відповідальності в методологічних перспективах комунікативної практичної філософії.

Розглянуто теоретико-методологічні основи лідерства з урахуванням ключових підходів і архетипних теорій в умовах ціннісних змін сучасності. Визначено специфіку підгрунтя класичної типології лідерства М. Вебера як проявів дорефлексивної, емоційної та раціоналізованої довіри до лідера. Окреслено типологічні засади архетипових патернів лідерства на основі домінувальної харизми, відповідності контексту та базових потреб. Виявлено можливості застосування основних ідей соціології глибин Ж. Дюрана у сучасних концепціях лідерства, звертаючи увагу на проблеми інтерпретації гендерних архетипів та їх синергійних ефектів як стабілізувальних атракторів. Досліджено основні положення філософії Ж. Дюрана, акцентуючи можливість подолання панівного в західній культурі логоцентричного світогляду та відкриття горизонтів дієвості живих смислових комплексів архетипів і міфів. Останні запропоновано розглянути як основні когнітивні та емоційні активи лідерства з метою обгрунтування джерел інноваційного та самореалізаційного потенціалу сучасних лідерів. Розглянуто особливості застосування міфоаналізу до сфери політичного лідерства, яке зазнає видозмін відповідно до режимів діурна та ноктюрна у героїчних, драматичних і містичних наративах. Досліджено особливості міфокритичного та міфоаналітчиного методу Ж. Дюрана. Наголошено, що міфоаналіз розширює міфологічний наратив до соціокультурного контексту епохи, країни, періоду, універсальних соціальних практик, вибудовуючи ідеальну міфомодель навіть за межами історичного часу у вічному поверненні міфу. Розглянуто концептуальне переформатування архетипів гендерного лідерського дискурсу в комунікативних підставах моральної дії. Визначено комунікативні аспекти лідерства у маскулінних і фемінних мотивах архетипів полювання й турботи.