Наведено відомості про предмет, структуру, методологію релігієзнавства, його взаємодію з різноманітними галузями гуманітарних знань. Грунтовно висвітлено походження та феноменологію релігії, класифікацію та головні особливості ранніх вірувань, національних, світових релігій, неорелігій та релігійних рухів. У даному контексті розглянуто питання розвитку релігійного вільнодумства та проблему свободи совісті.

Наведено визначення основних понять соціології релігії й висвітлено її проблеми. Охарактеризовано релігію як предмет соціологічного аналізу та розглянуто методи її дослідження, основні етапи розвитку, а також головні течії соціології релігії. На підставі доробку класиків і праць сучасних дослідників у цій галузі знань, авторами детально проаналізовано усі рівні соціального буття релігії та динаміку її взаємовідносин з різними структурами суспільства.

Розглянуто міфологічну та історичну концепції виникнення християнства, його еволюцію в процесі формування та питання утворення християнських церков. Висвітлено особливості християнських течій: монтанізму, гностицизму, антитринатаризму, маніхейства, новатіанства, аріанства.

Рассмотрены мифологическая и историческая концепции возникновения христианства, его эволюция в процессе формирования и вопросы создания христианских церквей. Освещены особенности христианских течений: монтанизма, гностицизма, антитринатаризма, манихейства, новатианства, арианства.

Висвітлено структуру та методологію релігієзнавства, історію і розвиток всіх релігій світу, зокрема, первісного суспільства, Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Малої Азії та східного Середземномор'я, юдаїзму, Стародавніх Ірану, Індії, Китаю, Японії, греко-римську релігію, а також давніх германців, кельтів і слов'ян. Описано дохристиянські вірування українського народу. Розглянуто релігії африканського континенту, Австралії та Океанії, доколумбової Америки, буддизму, ісламу, християнства, його становлення на українських землях, нові релігії ХХ ст. Проаналізовано державно-церковні взаємовідносини в Україні.

Освещены структура и методология религиоведения, история и развитие всех религий мира, в частности, первобытного общества, Древнего Египта, Месопотамии, Малой Азии и восточного Средиземноморья, юдаизма, Древних Ирана, Индии, Китая, Японии, греко-римская религия, а также древних немцев, кельтов и славян. Описаны дохристианские верования украинского народа. Рассмотрены религии африканского континента, Австралии и Океании, доколумбовой Америки, буддизма, ислама, христианства, его становление на украинских землях, новые религии ХХ ст. Проанализированы государственно-церковные взаимоотношения в Украине.

Наведено клінічну картину, результати поглибленого лабораторного обстеження та лікування хворої, в якої виявлено гуму головного мозку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д212.1с42

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Засобом ітераційного моделювання побудовано тривимірну щільнісну модель земної кори Донбасу, яка грунтується на результатах переінтерпретації сейсмічних спостережень та поля сили тяжіння за профілем глибинного сейсмічного зондування X і XІ. Наведено геологічне тлумачення одержаної моделі, яка характеризує збіжність та відмінність структури Донбасу з іншими елементами Дніпровсько-Донецького авлакогена. Зіставлення зі швидкісною моделлю по профілю DOBRE'99 прогнозної щільнісної моделі надає додаткову інформацію щодо глибинної будови регіону. Аргументовано доречність використання узагальнених моделей (інваріантов) для підвищення достеменності інтерпретації.

Наведено уточнену модель густини осадової товщі південно-східної частини Дніпровсько-Донецької западини та західної частини Донбасу, яку побудовано з урахуванням детального вивчення густини відкладів. Модель апроксимовано чотирма шарами зі зміненням середньої густини по латералі. Смугова позитивна аномалія різницевого поля, яку одержано відніманням ефекту відкладів із спостережного поля сили тяжіння, підтверджує попередні висновки стосовно наявності в консолідованій корі западини тіла підвищеної густини, що зумовлено проникненням мантійних порід у процесі палеозойського (головним чином пізньодевонського) рифтогенезу. Одержано нові результати стосовно регіональних і локальних особливостей будови площі. Зокрема, виконане моделювання пояснює природу гравітаційних мінімумів уздовж північного крайового порушення Донбасу, які зумовлені більшою товщиною легких відкладів уздовж північного борту та їх зниженою густиною у порівнянні з південною бортовою зоною.

Подано приклади безпосереднього відбиття в аномаліях хвильового та гравітаційного полів зон порушень суцільності геологічного середовища. Фізичні прояви деструкції утворюють ефекти, які в сейсмометрії називаються нелінійними. Практичне врахування таких ефектів в процесі інтерпретації сейсмічних і гравіметричних спостережень потребує неординарного підходу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.1

Рубрики:

Земна кора. Літосфера

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З використанням даних сейсмогравітаційного моделювання по профілях ГСЗ, які перетинають перехідну зону від Дніпровського грабена до Донбасу, засобом багатоваріантного аналізу підібрано оптимальну густинну модель нижнього шару осадової товщі. Різницеве поле від цієї моделі, три верхні поверхи якої були закріплені раніше, проінтерпретовано за допомогою методу тривимірного гравітаційного моделювання. Одержане рішення - ущільнення консолідованої кори вздовж осі Дніпровсько-Донецького авлакогену та паралельно Північному крайовому порушенню - зіставлено з наявними моделями Дніпровського грабена та Донбаса. Зроблено висновки щодо подібності та розбіжностей у структурі ланок, що складають авлакоген.

У якості пояснення та аналізу комунікативної функції релігії звернено увагу до комунікативної моделі суспільства відомого німецького дослідника Н. Лумана. Зроблено спробу виявити парадигматичну належність теорії комунікації Н. Лумана, її складові та особливості функціонування, гносеологічні основи, місце цієї теорії серед інших теорій комунікації, а також її значення як своєрідної методології дослідження релігії. Відстоюється думка, що теорія комунікації Н. Лумана може бути віднесена до так званого радикального конструктивізму (один із варіантів соціосинергетики). Суспільство в теорії Н. Лумана розглянуто як систему, що самоорганізується. Комунікація означає встановлення зв'язків та взаємодії як мінімум між двома людьми. Н. Луман надавав в упорядкуванні комунікативних систем особливого значення символічно генералізованим посередникам (поміж яких і релігія, й ціннісні орієнтації), з їх базовою селективною функцією. А саме людство в процесі свого історичного розвитку постає у нього не стільки як єдиний суб'єкт, скільки як певна комунікація, інтеграція різноманітних - національних, релігійних, соціальних, культурних - суб'єктів. Релігія сама по собі також виступає як комунікація.