Наведено системне уявлення про архітектуру та принципи побудови комп'ютерних систем медичної діагностики. Розглянуто питання обробки біосигналів у часовій і частотних областях. Запропоновано класифікацію біосигналів. Розкрито зміст поняття електрокардіографії. Описано методи та квазіперіодичні сигнали, що характеризують роботу серцево-судинної системи, зокрема, векторкардіографії, кардіографії, електрокімографії, балістокардіографії, динамокардіографії, фонокардіографії, рентгеноскопії та катетеризації серця, сфігмографії, плетизмографії. Висвітлено непрямі методи виміру тиску крові.

Приведены системные представления об архитектуре и принципах построения компьютерных систем медицинской диагностики. Рассмотрены вопросы обработки биосигналов во временной и частотной областях. Предложена классификация биосигналов. Раскрыто содержание понятия электрокардиографии. Описаны методы и квазипериодические сигналы, характеризующие работу сердечно-сосудистой системы, в частности, векторкардиографии, кардиографии, электрокимографии, балистокардиографии, динамокардиографии, фонокардиографии, рентгеноскопии и катетеризации сердца, сфигмографии, плетизмографии. Освещены непрямые методы измерения давления крови.

Розроблено моделі інформаційного показника ефективності лабораторних комп'ютерних систем, у яких зіставлено призначення лабораторної системи, виражене через діагностичну значимість лабораторного параметра в даній клінічній ситуації, та кількість інформації, що міститься у вихідній величині системи. Розглянуто лабораторну комп'ютерну систему як інформаційно-вимірювальну, на вхід якої, незалежно від ступеня автоматизації процедур дослідження, надходять первинний біоматеріал та заявка на дослідження. Запропоновано моделі імовірнісних характеристик похибок перетворення корисної інформації в окремих блоках: попередньому, вимірювальному, обчислювальному, керувальному та у всій нефелометричній лазерній системі. Досліджено моделі інформаційного показника ефективності лабораторних систем у разі первинної та вторинної діагностичних непевностей клінічної ситуації.

Розглянуто актуальні проблеми підготовки майбутнього учителя музики за нових умов реформування педагогічної освіти на заняттях з хорового диригування. Подано короткий історичний екскурс становлення диригентської професії. Висвітлено проблеми вивчення цього предмету та шляхи їх розв'язання. Зазначено, що у процесі опанування диригентським мистецтвом, його історією студент має не тільки вчитися, а й свідомо мислити, творити у напрямку оволодіння майбутньою професією.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі обгрунтування, дослідження та впровадження оптимальних варіантів тромбопрофілактики (ТПФ) за планових абдомінальних оперативних втручань. На підставі аналізу результатів обстеження та ТПФ 200-т хворих з помірним ризиком тромбоемболічних ускладнень (ТЕУ) визначено зміни системи гемостазу, маркерів запалення та гемодинаміки. Всі хворі в очікуванні оперативного втручання мають збільшення навантаження на серце, гіперкоагуляцію, ініціацію запального каскаду, що підвищує ризики розвитку ТЕУ. ТПФ нефракціонованих гепарин (НФГ) не усуває активації усіх ланок коагуляційного гемостазу з 1 післяопераційної доби та дисбаланс між ендогенними антикоагулянтами й інгібуванням системи фібринолізу, з ризиком розвитку ТЕУ до 5 доби. ТПФ надропарином кальцію за рахунок нормалізації гемостазіологічного балансу, системи ендогенних антикоагулянтів з утворюванням продуктів деградації фібрину та фібриногену мінімізує ризики тромбозу та кровотечі з 1 післяопераційної доби. ТПФ еноксапарином натрію блокує активацію усіх ланок коагуляційного гемостазу, незважаючи на початок доопераційного старту, що за рахунок протилежних змін у системі ендогенних антикоагулянтів, поряд з відсутністю протизапальної дії препарату на тлі дефіциту кінцевих продуктів фібринолізу, підвищує ризик розвитку кровотеч у периопераційному періоді. ТПФ беміпарином натрію забезпечує надійний захист хворого від ТЕУ та периопераційних кровотеч на тлі значного протизапального ефекту, що дозволяє вважати його оптимальним. Тип гемодинаміки не залежить від виду ТПФ, а наявність вазоспазму корелює з активацією загального шляху згортання, підвищуючи ризики розвитку ТЕУ.

Мета роботи - оцінити ефективність та безпечність впливу на гемостаз різних доопераційних стартів тромбопрофілактики еноксапарином натрію у хворих у плановій абдомінальній хірургії. Пацієнтів було проспективно розподілено на групи залежно від препарату та режиму тромбопрофілактики. У 1-й групі (n = 48) використовували еноксапарин натрію ("Фленокс") у дозі 2000 МО, який вводили за 2 год до операції і по 2000 МО 1 раз на добу впродовж 7 діб після операції. Пацієнтам 2-ї групи (n = 29) цей препарат в дозі 2000 МО вводили за 8 год до операції і по 2000 МО 1 раз на добу впродовж 7 діб після оперативного втручання. Групи були порівнянні за співвідношенням статей, віком, супутньою патологією, класом за ASA (1 - 2) і типом оперативного втручання (лапароскопічна холецистектомія, герніопластика). Досліджували рівень тромбоцитів, протромбіновий час, міжнародне нормалізоване відношення, активований частковий тромбопластиновий час, анти-Ха-факторну активність, вміст фібриногену, протеїну С, антитромбіну III, розчинних фібрин-мономерних комплексів і D-димеру. На тлі тромбопрофілактики еноксапарином натрію з доопераційним стартом за 2 год до операції в 1-шу добу післяопераційного періоду в гемостатичному балансі поряд з активацією судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, уповільненням активності зовнішнього шляху коагуляції, подовженням часу утворення тромбу та активацією загального шляху зсідання, на тлі активації фібринолізу виникала загроза кровотечі при зменшенні ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (ТЕУ). Гемостатичний баланс на 5-ту добу після операції зміщався у бік відносної гіпокоагуляції, що зменшувало ризик розвитку ТЕУ, проте не знімало загрозу розвитку кровотечі. Наприкінці дослідження спостерігали нормалізацію гемостатичного балансу та зменшення ризику розвитку ускладнень, пов'язаних з його порушеннями. Тромбопрофілактика еноксапарином натрію, яку було розпочато за 8 год до операції, в 1-шу добу післяопераційного періоду забезпечувала блокування патологічної активації судинно-тромбоцитарного гемостазу, зовнішнього, внутрішнього та загального шляхів коагуляції, прискорювала лізис зсідків на тлі активування природних антикоагулянтних систем організму. Ризик тромбозу зводився до мінімуму, проте ризик кровотечі не зменшувався. На 5-ту добу після операції при збереженні активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, інгібуванні активності зовнішнього та внутрішнього шляхів коагуляції, але збереженні активності загального шляху зсідання та підвищеному рівні протеїну С зі стабілізацією фібринолізу стабільність гемокоагуляційного балансу була сталою. Це не зменшувало ризик виникнення ТЕУ і кровотеч у післяопераційний період. Висновки: тромбопрофілактика еноксапарином натрію з доопераційним стартом має максимально інгібувальний вплив на систему гемостазу, що визначає розвиток подальших геморагічних ускладнень. Це потребує подальших досліджень щодо можливості використання препарату для тромбопрофілактики у режимі післяопераційного старту.