Запропоновано застосувати теорію збігу обставин розвитку для з'ясування причин та механізмів спадів або піднесень української економіки, названо головні риси цієї теорії. Розглянуто специфіку сучасної кризи та можливості її відвернення в минулі періоди. Охарактеризовано неолібералізм як джерело світової кризи. Порушено проблеми сфери цінностей стосовно економіки майбутнього. Висвітлено особливості нового прагматизму, що являє собою принцип розв'язання практичних завдань вільний від будь-яких ідеологем.

Показано, що економічна теорія є не тільки засобом інтерпретації минулого і аналізу сьогодення, але й інструментом пізнання та формування майбутнього. Вона повинна висвітлити розвиток неминучих у майбутньому соціально-економічних процесів у їх зв'язку з культурою і технологіями, політикою і навколишнім середовищем. Майбутнє - за заснованими на знаннях політикою і стратегією сталого економічного, соціального і екологічного розвитку. Новим поколінням потрібна економіка помірності замість економіки або дефіциту, або надлишку. Обгрунтовано необхідність нового стратегічного підходу до майбутнього, який автор називає "Новим Прагматизмом".

Наголошено, що сучасна економічна думка не повною мірою пропонує те, на що чекають від неї, оскільки вона незадовільно пояснює явища та процеси і не надає ефективних методів боротьби з виниклими проблемами. Доведено, що ключовими елементами зміни економічної парадигми є відхід від диктату максимізації прибутку та кількісного зростання виробництва як мети економіки та її нове формулювання з урахуванням імперативу підпорядкування короткострокових інтересів приватного капіталу довгостроковим суспільним інтересам.

Охарактеризовано неймовірні виклики, які ставить перед людством пандемія короновірусу і які збігаються з іншими негативними мегатенденціями і невирішеними економічними, соціальними та політичними проблемами. Зроблено припущення, що неоднорідне постпандемічне майбутнє, в якому в умовах незворотної глобалізації взаємодіятимуть різні політичні та економічні системи, розвиватиметься багатьма шляхами, причому становище високорозвинутих країн послаблюватиметься. Висловлено думку, що шанси на краще майбутнє можуть бути створені шляхом поступового переходу до Нового прагматизму.

Криза, спричинена пандемією коронавірусу, змусила уряди та центральні банки вжити заходів, спрямованих на захист рівня життя людей та підтримку виробничої та сервісної діяльності компаній. Політика агресивного підвищення пропозиції грошей викликала значне збільшення дефіциту бюджету та державного боргу. Важливо врахувати ступінь її впливу на ескалацію інфляційних процесів та сформулювати поради щодо економічної політики. Інфляція вже фактично вища, ніж це показують офіційні індикатори, оскільки вона частково придушена. Зростання загального рівня цін не повністю відображає фактичний рівень інфляції. Зазначено, що дефіцитфляція (shortageflation) - одночасним виникненням інфляції цін та придушеної інфляції, яка супроводжується дефіцитом. Методологічно цікавим є порівняння цього явища, з яким стикаємося зараз ("shortageflation 3.0"), із придушенням інфляції в економіці воєнного часу ("shortageflation 1.0") та з подібним явищем в економіці країн державного соціалізму ("shortageflation 2.0"). Такі порівняння підкреслюють не тільки схожість цих процесів, а й відмінності, що виникають як результат специфічності реакцій домогосподарств та підприємств. Розглянуто п'ять каналів розвантаження надмірних заощаджень із зазначенням найбільш вигідних з них з точки зору сталого економічного розвитку у постпандемічному майбутньому. Особливо важливо сприяти перетворенню вимушених заощаджень у заощадження добровільні та одночасно стимулювати перетворення інфляційних грошових резервів в ефективний попит, розширюючи таким чином використання існуючих виробничих потужностей та інвестицій, що створюють нові потужності.

Описано найбільш відомі наукові праці Яноша Корнаї - найвидатнішого економіста соціалістичних і постсоціалістичних країн за останні 50 років. Акцентовано увагу на його теорії системної нерівноваги в централізовано плановій економіці, концепції жорстких і м'яких бюджетних обмежень та економічного дефіциту, які мали революційне значення для наукового тлумачення процесів виробництва, розподілу і нагромадження капіталу в державних соціалістичних економіках. Проаналізовано еволюцію теоретичної думки цього видатного економіста та її вплив на реальні економічні процеси.