Узагальнено теоретико-методологічні та прикладні засади формування іміджу, його моделі і механізми управління у місцевих державних адміністраціях. Проаналізовано нормативно-правову базу створення іміджу місцевих органів виконавчої влади, обгрунтовано теоретичну модель іміджу владної інституції. Запропоновано методику оцінювання іміджу місцевих державних адміністрацій. Проаналізовано діяльність інформаційних служб органів влади щодо утворення іміджу, удосконалено механізм управління даним процесом. Обгрунтовано вплив організаційної культури на формування іміджу владних інституцій. Запропоновано концептуальні засади програми становлення та підтримки позитивного іміджу місцевих державних адміністрацій.

Обгрунтовано теоретико-методологічні та прикладні основи формування іміджу інститутів влади. Описано методику оцінювання іміджу місцевих державних адміністрацій, проаналізовано діяльність інформаційних служб у контексті формування іміджу владних структур. Розкрито концептуальні засади програми формування і підтримки позитивного іміджу органів місцевої влади та механізм управління даним процесом.

Обоснованы теоретико-методологические и прикладные основы формирования имиджа институтов власти. Описана методика оценки имиджа местных государственных администраций, проанализирована деятельность информационных служб в контексте фирмирования имиджа структур власти. Раскрыты концептуальные основы программы формирования и поддержки положительного имиджа органов местной власти и механизм управления данным процессом.

Зазначено, що розвиток малого та середнього підприємництва в Україні відбувається дуже повільно. Серед проблем, з якими зіткнулися на шляху свого становлення суб'єкти малого та середнього бізнесу, слід відзначити такі як відсутність державної фінансової підтримки, обмежений доступ до матеріально-технічних ресурсів, важкий податковий тягар, неузгодженість законодавчих актів, незахищеність перед криміногенними структурами, недостатня кваліфікація кадрів та ін.

Досліджено зміст поняття "імідж організації" з урахуванням сучасних надбань різних наукових галузей. Проаналізовано складові структури іміджу організації та чинники впливу на його формування.

У ході аналізу соціопсихологічних досліджень засвідчено строкатість поглядів на шляхи формування сприятливого ціннісно-культурного середовища для підприємництва. Один із них передбачає кардинальні зміни в людській психології, яка, зазвичай, відзначається консервативністю та резистентністю щодо економічних інновацій. Психологічно, у глобальному масштабі, ми ще не готові до сприйняття моделей цивілізованого (істинного) підприємництва. Поповнення лав новітніх бізнесменів підкріплено у нас здебільшого умовами біологічного виживання, а не атмосферою творення.

Обгрунтовано специфіку використання засобів впливу на формування позитивного іміджу організації, визначено етапи його створення та принципи системного підходу до управління.

Розкрито специфіку діяльності керівника в сучасних умовах становлення демократичної системи публічного управління в Україні, що зумовлює низку вимог до його професійної підготовки. Обгрунтовано важливість дотримання компетентнісного підходу, що виявляє фаховість керівника в контексті соціальної відповідальності й інституційної визначеності його посадових обов'язків. Діяльність керівника розглянуто з позиції виконання ним основних функцій управління, засобів забезпечення публічного успіху та досягнення ефективності публічної установи. Визначено зміст складових компетентності, можливості їх удосконалення та технології ефективного керівництва. Особливу увагу приділено психологічній зрілості керівника, його особистісним характеристикам і вмінням формувати позитивний соціально-психологічний клімат у публічній установі. Запропоновано рекомендації із підвищення професійної майстерності керівника шляхом навчання, самоосвіти та самоменеджменту.

Висвітлено сучасний стан розвитку публічного управління в Україні, його проблеми та перспективи їх подолання. Розкрито історичні та теоретичні передумови становлення демократичного врядування, доведено необхідність запровадження нових форм залучення громадськості до активної участі у вирішенні соціальних завдань. Обгрунтовано важливість здійснення реформування на основі використання теоретико-методологічного потенціалу та звернення до науково-експертного середовища в процесі прийняття управлінських рішень. Особливу увагу приділено розгляду нормативно-правового регулювання сфери публічності та реалізації принципу верховенства права. Доведено, що значні проблеми та потужний потенціал розвитку публічного управління зосереджені у сфері комунікацій, що розкривається у контексті сучасних інформаційних викликів і досягнень. Зазначено, що публічність управління безпосередньо пов'язана із застосуванням відповідного інструментарію, нових інноваційних підходів і методів соціальної взаємодії, які спрямовані на вирішення актуальних проблем соціального добробуту та гуманітарного розвитку.

Досліджено фінтех-компанії в Україні. Проаналізовано теоретичні аспекти розвитку фінансового ринку за участю фінтех-компаній, а також виокремлено найбільш перспективні ніші для функціонування українських фінтех-компаній. Проаналізовано фінтех-ринок України у розрізі компаній, що на ньому працюють, та виділено особливості діяльності фінтех-компаній. Задля порівняння пріоритетних сфер діяльності фінтех-компаній проаналізовано топ-10 фінтех-компаній в Україні та світі. Зазначено, що найбільш успішними сьогодні є необанки. Виокремлено основні напрями інноваційного розвитку фінансового ринку України відповідно до "Стратегії розвитку фінансового сектора України до 2025 року", а також чинники впливу на розвиток та зростання ролі фінтех-компаній на фінансовому ринку України.

Здійснено теоретичне осмислення феномену соціальних змін у контексті інтегрованості соціальної системи та модернізації публічно-управлінських підходів. Зазначено, що соціальна трансформація характеризується перманентним процесом соціальних змін, зумовленим дією як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, що визначають напрямок розвитку та стратегічні орієнтації. Обгрунтовано специфіку соціальних змін як складової аналізу соціальної динаміки, що підкреслює важливість їх концептуалізації у фокусі парадигми державного управління. Акцентовано увагу на визначенні стратегічних орієнтирів та потенційних напрямів імплементації сучасних теорій і концепцій соціальних змін з позиції публічного управління та адміністрування. Розглянуто концептуальну модель соціальних змін П. Штомпки, що базується на чотирьох категоріях: структура, фігури (агенти), діяльність, дія. Зосереджено увагу на поняттях трансформації як зміни структури, що супроводжується значною модифікацією всієї мережі взаємозв'язків її елементів у соціальній системі чи соціокультурному полі та модернізації як інструменту всебічного пояснення, виробництва та прогнозування розвитку, що передбачає політичні, економічні, соціально-культурні, екологічні, демографічні та інші зміни. Обгрунтовано критеріальне розмежування модернізаційного та трансформаційного підходів у межах концептуалізації соціальних змін.