Вперше в українській філософській літературі відтворено основні сторінки історії середньовічної філософії. На широкому культурно-історичному тлі епохи проаналізовано філософські, релігійні, морально-етичні, соціально-політичні концепції середньовічної філософії. Розглянуто проблеми розвитку релігійно-філософської думки у період пізньої античності та становлення християнської філософії, а також історичні передумови виникнення та зміст доктрин східної та західної апологетики, їх представників (Юстин, Афінагор і Теофіл, Іриней та Іпполіт, Климент і Оріген, Квінт Септилій Флоренс Тертуліан, Марк Мінуцій Фелікс, Арнобій). Надано матеріал стосовно класичної патристики другої половини IV - першої третини V ст., її апогею, діяльності Августина Блаженного. Розглянуто філософії Алкуіну, Іоанна Скота Еріугена, Ансельма Кентерберійського, Росцеліна, П'єра Абеляра, арабську філософію середньовіччя, єврейську філософію доби середньовіччя, золоту добу розвитку схоластичної філософії у західній Європі (XIII - XIV ст.), арістотелізм у творчості Давида з Дінанта, філософії Сігера з Брабанта і латинський аверроїзм, св. Бонавентури й августиніанство XIII ст., Альберта Великого. Наведено філософію Томи Аквінського, Іоанна Дунса Скота (період пізньої схоластики), Вільяма Оккама, Екгарта (завершальний етап розвитку середньовічної схоластики).

Розглянуто комплекс причин та обставин становлення та генези новоєвропейської науки. Проаналізовано питання про причини й особливості формування абстрактно-теоретичного способу освоєння світу як основи виникнення науки в античному світі. Передусім, мова йде про формування предмету математики.