В интенсивной терапии и при заболеваниях с нарушениями механизмов вегетативной регуляции обнаружен целый ряд закономерностей, которые доказывают существование взаимосвязи между характеристиками вегетативной реактивности к гипероксии во время гипербарической оксигенации (ГБО) и клиническими маркерами патологии, такими как тяжесть состояния, стадия патологического процесса, прогноз и общая эффективность терапии. Стадия обострения пародонтита характеризуется ухудшением состояния вегетативного статуса организма и снижением реактивности к гипероксии во время ГБО. Спектральная мощность кардиоинтервалограммы в области высоких частот является наиболее точной характеристикой вегетативной реактивности к гипероксии. ГБО более целесообразно проводить в стадии стабилизации пародонтита.

Установлено, що додаткове використання комбінації лісобакту та амізону в комплексному лікуванні хворих на хронічний пародонтит на тлі цукрового діабету першого типу сприяло більш швидкій ліквідації основних симптомів захворювання і частоти розвитку рецидивів.

Обгрунтовано і експериментально підтверджено доцільність застосування гіпербаричної оксигенації та протизапальних препаратів тридем і холісал, як високоефективного способу лікування генералізованого пародонтиту. Одержано нові дані про вплив гіпербаричної оксигенації на стан прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в динаміці спостереження під час терапії генералізованого пародонтиту. Вивчено вплив підвищеного вмісту кисню у пацієнтів з генералізованим парадонтитом на вегетативну нервову систему пацієнтів під час сеансів гіпербаричної оксигенації. Вперше за допомогою експрес-діагностичної методики по вивченню варіабельності серцевого ритму пацієнтів, що хворіють даним видом патології. Доведено, що використання гіпербаричної оксигенації доцільне під час лікування генералізованих форм пародонтиту у стадії ремісії і протипоказано у разі загостреного перебігу хахворення.

Виявлено клініко-імунологічні особливості генералізованого пародонтиту (ГП) в залежності від частоти загострень хронічного запального процесу у пародонті. Встановлено суттєву роль імунних порушень у патогенезі прогресування ГП, склад пристінкової та пародонтогенної мікрофлори пародонтальних кишень у пацієнтів з різним ступенем гігієни ротової порожнини у разі ГП. Проаналізовано патогенетичну значущість підвищеного вмісту С-реактивного білка та зсувів рівня цитокіну у ротоглотковому секреті у разі ГП. Обгрунтовано доцільність використання комбінації пробіотику субаліну та імуноактивного препарату ербісолу в комплексному лікуванні хворих на ГП. Зазначено, що використання комбінації цих препаратів забезпечує більш швидкий зворотний розвиток загострення місцевого запального процесу у пародонті та зменшує прояви вторинного імунодефіцитного стану. Запропоновано спосіб імунореабілітації осіб з частими загостренням ГП із застосуванням сучасного комбінованого імуноактивного препарату рослинного походження алфагіну.