Проведено комплексне дослідження кримінально-правових і кримінологічних проблем охорони громадського порядку. На підставі аналізу основних тенденцій історичного розвитку визначено соціальну обумовленість запровадження кримінальної відповідальності за посягання на громадський порядок. Із урахуванням міжнародно-правових стандартів і норм вітчизняного законодавства визначено сутність поняття громадського порядку як об'єкта кримінально-правової охорони, а також здійснено системний аналіз складів злочинів, які посягають на громадський порядок. З урахуванням потреб правозастосовної практики, розглянуто питання юридичного оцінювання та кваліфікації злочинів, які посягають на громадський порядок. Наведено пропозиції щодо удосконалення норм законодавства України про кримінальну відповідальність.

Висвітлено організаційні заходи під час підготовки та проведення виборів народних депутатів України, Президента України, органів внутрішніх справ з забезпечення охорони громадського порядку під час підготовки та проведення виборів. Наведено загальні положення Закону "Про вибори народних депутатів України" та Закону "Про вибори Президента України". Проаналізовано особливості підготовки та проведення позачергових виборів депутатів, повторних і позачергових виборів Президента України, передвиборної агітації та виборів в органах і підрозділах внутрішніх справ, частинах внутрішніх військ, спеціальних установах міліції.

Освещены организационные мероприятия при подготовке и проведении выборов народных депутатов Украины, Президента Украины, органов внутренних дел по обеспечению охраны общественного порядка при подготовке и проведении выборов. Изложены общие положения Закона "О выборах народных депутатов Украины" и Закона "О выборах Президента Украины". Проанализированы особенности подготовки и проведения внеочередных выборов депутатов, повторных и внеочередных выборов Президента Украины, предвыборной агитации и выборов в органах и подразделениях внутренних дел, частях внутренних войск, специальных учреждениях милиции.

Висвітлено діяльність міліції громадської безпеки як напрям поліцейської діяльності органів державної влади. Проаналізовано особливості діяльності органів внутрішніх справ (ОВС) за напрямами їх зовнішньої адміністративної діяльності (АД) та специфікою АД ОВС залежно від певної сфери діяльності. Розкрито завдання ОВС щодо забезпечення правил паспортної системи та здійснення міграційної роботи, організації діяльності підрозділів судової міліції, спеціальних установ міліції та конвоювання затриманих і взятих під варту осіб.

Освещена деятельность милиции общественной безопасности как направление полицейской деятельности органов государственной власти. Проанализированы особенности деятельности органов внутренних дел (ОВД) по направлениям их внешней административной деятельности (АД) и специфике АД ОВД в зависимости от определенной сферы деятельности. Раскрыты задачи ОВД по обеспечению правил паспортной системы и осуществления миграционной работы, организации деятельности подразделений судебной милиции, специальных учреждений милиции и конвоирования задержанных и взятых под стражу лиц.

Розглянуто історично-правове дослідження та сучасний стан інженерно-технічних засобів охорони об'єктів виконання покарань. Розкрито актуальні питання підтримки соціальних зв'язків із зовнішнім світом засуджених, які відбувають покарання в кримінально-виконавчих установах закритого типу. Висвітлено особливості укладання шлюбу з особами, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Викладено деякі аспекти умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Досліджено проблемні питання розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні. Запропоновано шляхи запобігання корупції в системі державної пенітенціарної служби України. Розглянуто актуальні проблеми профілактичної роботи з неповнолітніми, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Окреслено психолого-педагогічні аспекти естетичного виховання неповнолітніх засуджених за умов виховної колонії. Досліджено сучасний стан профілактичної роботи кримінально-виконавчої інспекції з неповнолітніми, які засуджені до альтернативних видів покарань. Наведено окремі аспекти значення педагогічної спадщини А. С. Макаренка для розвитку ювенальної пенології України. Розкрито проблему розмежування незаконного позбавлення волі та завідомо незаконного тримання під вартою як один із аспектів професійної підготовки фахівців у відомчих НЗ. Досліджено проблеми гармонізації кримінально-виконавчого законодавтсва України з європейськими стандартами.

Розглянуто методологічні засади та стан наукових досліджень проблем запобігання злочинам, що призводять до надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Запропоновано виділення групи складів злочинів, що призводять до надзвичайних ситуацій у виправних колоніях, одні з яких є найбільш небезпечними та резонансними (ст. 115 (348), 147 (349), 294, 392, 393 КК України), а другі - найбільш поширеними, що мають меншу соціальну небезпечність (ст. 391 КК України). Вивчено причини й умови вчинення злочинів, що призводять до надзвичайних ситуацій у виправних колоніях, особу злочинця у виправних колоніях, а також особу потерпілого.

Досліджено види, джерела й способи одержання інформації для оцінки оперативної обстановки в кримінально-виконавчих установах. Обгрунтовано класифікацію оперативної інформації на види за змістом та наслідками, серед яких основними є інформація про: зміни, що відбуваються в кількісному складі засуджених; криміногенну характеристику засуджених; кримінальну ситуацію у виправній колонії; вилучені предмети; міжособистісні конфлікти в середовищі засуджених. Володіння такими даними надає змогу прогнозувати криміногенну ситуацію в середовищі засуджених.

Досліджено поняття та сутність громадського порядку як об'єкта кримінально-правової охорони.

Увагу зосереджено на історичних і зарубіжних аспектах запобігання злочинам, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Досліджено проблемні питання множинності злочинів як теоретично-правової бази обгрунтування надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Надано кримінально-правову характеристику злочинів проти життя та здоров'я особи (ст. 115, 348 КК України), злочинів проти правосуддя (ст. 391, 392, 393 КК України) та інших злочинів, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях (ст. 294, 147, 349 КК України). Установлено стан і тенденції, причини та умови вчинення злочинів, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Надано характеристику засуджених, які вчиняють злочини, та потерпілих від злочинів, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Розроблено систему (загальносоціальні, спеціально-кримінологічні й індивідуально-профілактичні заходи) запобігання злочинам, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Досліджено правове та організаційне забезпечення запобігання злочинам, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та рекомендації, спрямовані на поліпшення практики діяльності виправних колоній із запобігання злочинам, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій.

Розкрито особливості процесу становлення пенітенціарної науки в Російській імперії на межі ХІХ - ХХ ст. Висвітлено життєвий і творчий шлях М. М. Гернета у дореволюційний період. Наведено загальну характеристику наукової праці І. Я. Фойницького "Заслання на Захід в його історичному розвитку та сучасному стані" та її значення для юридичної науки. Досліджено проблему виправлення неповнолітніх правопорушників у роботах науковців та практиків початку ХХ ст. Вивчено педагогічну діяльність і творчу спадщину видатних вчених-пенітенціаристів. Проаналізовано наукові погляди А. А. Піонтковського. Визначено роль Д. Г. Тальберга у розвитку пенітенціарної науки. Висвітлено життєвий шлях А. С. Макаренка.

Викладено історико-правові аспекти обвинувачення та покарання за терористичну діяльність на території України. Розкрито особливості розвитку сучасної професійної лексики юридичної (пенітенціарної) сфери. Визначено роль толерантності в організації роботи пенітенціарної служби. Увагу приділено проблемам влаштування дітей, батьки яких позбавлені волі. Досліджено вплив міжнародних юрисдикційних установ на національну систему захисту прав людини. Проаналізовано кримінально-психологічні етюди Д. А. Дріля. Висвітлено проблеми вдосконалення кримінально-виконавчого кодексу України. Розкрито поняття казусу в кримінальному праві України. Обгрунтовано генезис кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Розглянуто методи виховання підлітків за системою А. С. Макаренка. Висвітлено психологічні аспекти наркотизму в молодіжному середовищі.

На сьогодні основним завданням генетичної інженерії залишається удосконалення властивостей культурних рослин. Трансгенні рослини, в яких проходить експресія гена thauII, успішно поєднують кращі смакові якості та стійкість до грибкових захворювань. Мета роботи - дослідити рекомбінантний ген солодкого білка тауматину, під контролем CaMV 35S промотора, який використано для одержання трансгенних рослин салату (Lactuca sativa). Трансформація сім'ядольних експлантів проведена за допомогою Agrobacterium tumefaciens GV3101. Плазмідні вектори використані для трансформації містили селективні гени неоміцинфосфотрансферази II (nptII) або фосфінотрицинацетилтрансферази (bar). Досліджено вплив 0,05 % полівінілпіролідону (10000) у середовищі для регенерації на селективну концентрацію канаміцину та фосфінотрицину. Визначено оптимальні концентрації селективних агентів, які надалі використані при одержанні стабільно трансформованих рослин салату. Висновки: наявність гена тауматину та селективних генів у геномі рослин підтверджено за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Органолептичний аналіз не виявив значних змін смакових якостей цих рослин. Надалі заплановано провести аналіз антифунгальної активності екстрактів листків трансгенного салату.

Розглянуто питання щодо адміністративно-правових засад здійснення суддівського самоврядування в Україні. Описано форми та методи діяльності органів суддівського самоврядування, адміністративні процедури в їх діяльності, а також гарантії їх здійснення. Вивчено зарубіжний досвід організації та функціонування незалежних самоврядних органів правосуддя та можливість його адаптації в національну правову систему.

Розглянуто актуальні проблеми щодо злісної непокори засуджених вимогам адміністрації установи виконання покарань, яка протягом всього періоду незалежності України є однією з хронічних проблем. Проаналізовано значну кількість законодавства з означеної проблематики та розроблено науково обґрунтовані заходи щодо його удосконалення, включаючи кодекси та закони України.

Розглянуто сучасні проблеми, пов'язані із вчиненням кримінальних правопорушень персоналом установ виконання покарань (далі - УВП) України у галузі кримінально-виконавчої діяльності. Представлено результати виявлені в ході спеціальних наукових пошуків, основними мотивами вчинення злочинів персоналом УВП були користь (66 % у структурі всіх злочинів) і схиблене почуття кар'єризму (11 %), хуліганський мотив (9 %), викривлене почуття власної гідності (7 %) та інші мотиви, зокрема ті, що не встановлені в кримінальній справі (провадженню) (7 %). Зазначено, що існує складна прикладна проблема, що потребує вирішення на доктринальному, нормативно-правовому, організаційно-управлінському й інших рівнях. Обґрунтовано нові концептуальні положення, висновки та рекомендації, що мають важливе теоретичне та практичне значення для вирішення зазначеної вище проблеми за умов реформування сфери виконання покарань.

Розглянуто проблемні питання, що стосуються забезпечення у сфері виконання покарань України природніх прав засуджених до позбавлення волі, зокрема, права на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності, як необхідної умови їх життєдіяльності в контексті змісту національної безпеки України. Визначено на основі результатів аналізу наукової літератури, нормативно-правових джерел та практики їх реалізації, проблемні питання з означеної тематики та запропоновано науково-обґрунтовані шляхи їх вирішення з урахуванням сучасних завдань забезпечення національної безпеки нашої держави.

В Україні протягом останніх десятиліть сформовані потужні наукові школи історії, права, соціології, психології, філології, педагогіки. Хто як не вчені, які присвятили роки свого життя вивченню проблематики становлення та реформування держав, державних інститутів, механізмів правового впливу на процеси, що відбуваються у суспільстві, мають дати відповідь на голов- не питання, яке стоїть нині перед українським і світовим суспільством: Як стабілізувати суспільно-політичну ситуацію яка склалась в північно-східній частині Євразійського континенту? Бо Світу потрібно вирішити глобальну проблему приведення в адекватний стан Російську Федерацію, її політичних лідерів і громадян, які вважають себе вправі нищити інших на догоду своїм ідеологічним штампам.

Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій щодо стратегування державного управління у сфері національної безпеки України. З урахуванням наведеної мети необхідно дослідити понятійно- категорійний апарат стратегування у сфері державного управління середовищем безпеки України, проаналізувати загрози майбутнього безпекового середовища України та загрози системі державного управління у сфері національної безпеки, розробити їх класифікацію, проаналізувати, визначити та визначити порядок використання сценарного підходу для прогнозування розвитку майбутнього середовища безпеки України, проаналізувати можливості сектору безпеки та оборони щодо забезпечення національної безпеки України, розробити науково-методичний апарат розподілу завдань, визначення можливостей сектору безпеки та оборони України щодо формування інтегрованого потенціалу для усунення та нейтралізації загроз воєнній безпеці держави, удосконалити модель державного управління в секторі безпеки та оборони України та обґрунтувати рекомендації виконавчим органам у сфері державного управління