Художній простір, представлений у повісті "Кабала" О. Потьомкіна, можна розглядати в різних іпостасях. Проаналізовано реальне, ефірне та хворе як простори уяви головного героя, який захопився опіумом, розглянуто іпостасі художнього простору в повісті. Концепти ностальгії та уяви сприяють розкриттю імпліцованих сеансів художнього світу повісті. Простежено як кожне перетворення внутрішнього світу героя та переміщення його з одного простору в іншій настає після прийому дози наркотичного препарату. Представлено дослідницьку гіпотезу, що повість "Кабала" - це цікавий жанровий експеримент, що тяжіє до психологічної прози, трохи до пригодницької та в деякій мірі до фантастики, маркованої як повість "для самого себе". Розглянуто яким чином головний герой повісті Петро Петрович Парфірчиков представлений в декількох просторових вимірах. Проаналізовано текстуальну фактуру повісті "Кабала", яка відтворює потік свідомості молодої людини, що перебуває у трансі внаслідок опіумного сп'яніння, а також його ідейні суперечки з подібними до нього персонажами. Ностальгія та уява є цементуючими елементами в просторовій структурі розглянутого твору. Ностальгічний настрій народжує потужні імпульси, здатні привести в рух уяву, яка, у свою чергу, малює різні іпостасі простору. Письменник виступає в декількох ролях: філософ, психолог, етнолог, соціолог. Проблеми, що постали в повісті "Кабала" О. Потьомкіна, підтверджують думку про те, що людські пристрасті, бажання, прагнення знаходяться поза часом та поза простором. Ностальгія та уява - дві потужні сили, здатні розбурхувати розум й почуття людини, впливати на стан свідомості та змінювати його.