Розглянуто історико-юридичний аналіз діяльності суб'єктів господарювання на українських землях Східної Галичини та Буковини в період їх перебування в складі Австро-Угорщини. Вперше проаналізовано австрійське законодавство в 1867 - 1918 рр., що регулювало господарську діяльність та правовий статус суб'єктів господарювання. Здійснено класифікацію суб'єктів господарювання за різними критеріями, види та організаційні форми. На підставі нормативно-правових актів, наукової літератури й архівних джерел розкрито порядок створення суб'єктів, діяльності та припинення діяльності. Доведено, що австрійським законодавством детально регламентувалася легітимація суб'єктів господарювання. Розглянуто вимоги, що ставилися австрійським законодавством до діяльності суб'єктів господарювання.

Проведено історико-юридичний аналіз діяльності суб'єктів господарювання (СГ) на українських землях Східної Галичини та Буковини в досліджуваний період. Проаналізовано австрійське законодавство другої половини XIX - початку XX ст., що регулювало господарську діяльність і правовий статус СГ. На підставі нормативно-правових актів, наукової літератури й архівних джерел охарактеризовано порядок виникнення СГ, правове регулювання їх діяльності та її припинення. Розкрито особливості невиробничої діяльності СГ в Австро-Угорщині. Визначено вимоги, що ставилися австрійським законодавством до їх діяльності. Надано класифікацію СГ за різними критеріями, з'ясовано їх види й організаційні суб'єкти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР33)5-623.212.301

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі аналізу архівних матеріалів, тогочасних нормативно-правових актів здійснено системний аналіз теорії та практики охорони та використання природних об'єктів і їх ресурсів, охорони життя та здоров'я людини від антропогенних та природних впливів в Австро-Угорській імперії, зокрема на українських землях Східної Галичини, що входили до її складу. Досліджено особливості правового регулювання охорони та використання зазначених об'єктів та їх ресурсів, захисту життя та здоров'я людини. Вивчено становлення і розвиток природохоронних інститутів Австрії в другій половині XIX - на початку XX ст. і на українських землях Східної Галичини в період їх перебування у складі Австро-Угорської імперії до 1918 р. Уперше розглянуто питання охорони навколишнього природного середовища, порядок раціонального використання природних об'єктів та забезпечення екологічної безпеки в XIX - на початку XX ст. на території Австрійської (Австро-Угорської з 1867 р.) імперії та на українських землях Східної Галичини в її складі.

Обговорено питання аналізу призначення адміністративного договору. Поняття адміністративного договору надається в ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що адміністративний договір - це спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що грунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону. Досліджено, що під адміністративне договірне регулювання підпадають державно-правові відносини, які виникають в різних сферах державного управління. Встановлено, що суб'єктами адміністративного договору в Україні виступають перш за все правоохоронні органи, які уповноважені на виконання тих чи інших адміністративних справ. Серед них важливе місце займає антимонопольний комітет, який реалізує державну політику в сфері економічної конкуренції. Охарактеризовано адміністративно-договірну компетенцію антимонопольного комітету, яка визначається перш за все нормативно-правовими актами. Зазначено, що Антимонопольний комітет України, як державний орган, що має брати участь у договірних відносинах, має бути наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка включає також адміністративну деліктоздатність. Акцентовано увагу, що на здатність укладати адміністративні договори впливає легітимність самого суб'єкта, тобто створення у встановленому законом порядку. Автор дотримується думки науковців про те, що можливість органу бути стороною в договорі, виникає за умови, якщо право на укладення адміністративного договору передбачено у законодавчому акті та відображено у компетенції цього органу. Водночас сьогодні формально не закріплено адміністративно-договірної компетенції Антимонопольного комітету України на рівні законодавчого акта.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР-9ГАЛ)51/52-621.111.24

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: РА454012 Пошук видання у каталогах НБУВ