Розглянуто теоретичні та практичні аспекти формування професійно-особистісного іміджу майбутнього спеціаліста-еколога з використанням інноваційних технологій навчання.

Розглянуто особливості формування екологічної культури студентів машинобудівних спеціальностей. Визначено умови, за яких є можливим досягнення високого професіоналізму майбутнього спеціаліста машинобудівного профілю.

Розкрито основні підходи до проблеми формування екологічної культури у студентів у сучасній психолого-педагогічній теорії.

З'ясовано особливості порушеної проблеми та можливості вдосконалення процесу з урахуванням вимог Концепції розвитку освіти України. Обгрунтовано теоретичні засади формування екологічної культури майбутніх фахівців у процесі професійного становлення на підставі індивідуального підходу, подано структурно-функціональну модель даного процесу. Виокремлено та структуровано компонентно-критеріальні ознаки формуваня екологічної культури, а саме: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, емоційно-діяльнісний, що виявляються на трьох рівнях: низькому (утилітарно-індиферентному), середньому (прагматично-зберігальному), високому (творчо-відтворювальному). Доведено доцільність екологізації професійно орієнтованих дисциплін і професійно орієнтованого спецкурсу "Основи екологічної культури". Розроблено діагностичний інструментарій для визначення рівня сформованості екологічної культури студентів технічних профілів та її компонентів.

Уперше розроблено та експериментально перевірено цілісну структурно-функціональну модель формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю, визначено її структуру та взаємоузгоджені складові. Виявлено компонентно-критеріальні ознаки екологічної культури з урахуванням професійного спрямування. Обгрунтовано сукупність педагогічних умов, що уможливлюють впровадження моделі у навчально-виховний процес і безпосередньо впливають на ефективність формування досліджуваної якості. Удосконалено форми та методи екологічної підготовки майбутніх фахівців машинобудівного профілю на основі індивідуального, контекстного, особистісно-діяльнісного підходів, а також методи вимірювання й опрацювання результатів з формування екологічної культури. Подальшого розвитку набули теоретичні уявлення щодо сутності екологічної культури як складової професійної підготовки та майбутньої природоохоронної діяльності випускників технічного ВНЗ.

Наведено результати теоретичних узагальнень і подано нове бачення щодо розуміння та використання в управлінській та господарській практиці принципів безпеки трудових відносин. Розглянуто питання безпечного поводження й ефективного транспортування твердих побутових відходів. Обгрунтовано шляхи оптимізації поводження із комунальними стічними водами у Луцькому районі Волинської області. Увагу приділено екобезпеці управління в деревообробній галузі, управлінню безпекою трудових відносин у закладах вищої освіти за конфліктних ситуацій, актуальним способам і інструментам пропаганди безпечних умов праці.