Досліджено творчість засновника концепції українського народного балету В. К. Авраменка. Розглянуто понятійний і методологічний апарат, необхідний для парадигмальних параметрів у вивченні художньої (балетмейстерської) творчості В. Авраменка, культурно-історичні умови його становлення як митця, зміст концепції "український народний балет", яка була для нього засадничою, та засоби її художнього втілення. Доведено, що завдяки зусиллям В.К. Авраменка та його учнів український танець у діаспорі 1920 - 1930-х рр. зберіг особливості самобутності та достеменності більше, ніж на батьківщині. Показано розбіжності ідеологічного та художнього спрямування в обробці танцювального фольклору, які в Україні призвели до занепаду сучасної народної хореографії та витіснення з неї фольклорних зразків.

Проаналізовано питання збереження фольклорно-етнографічного оригіналу народного танцю. Висвітлено проблеми методології роботи над фольклорним танцем. Її напрямами є: збереження, уточнення лексичної основи; збагачення лексики на базі традиційної; збереження та збагачення основного композиційного зерна; стилізація танцю; розширення музичної палітри; аранжування та написання нового варіанта музичного супроводу на базі традиційної мелодії; підвищення акторської майстерності; розширення образно-тематичних кордонів; збереження загальнонаціональної манери виконання танцю. Розглянуто питання наукової систематизації народних танців, яка розвинула аналіз структури та форм народного танцю. У результаті дослідження зроблено висновок, що творче ставлення до зразків танцювального фольклору передбачає розробку та трансформацію основних пластичних формул фольклорного зразка, підсилення засобів виразності за рахунок технічного збагачення рухів, ускладнення малюнка, "концентрації" сценічного часу за рахунок створення кульмінації в короткому часовому відрізку.

Досліджено закономірності трансформації виразових засобів класичного танцю у створенні балетних вистав початку XX ст. на прикладі творчості хореографа-новатора М. М. Фокіна. Визначено загальне коло джерел, які характеризують творчий доробок і джерела хореографічного стилю балетмейстера. Eвагу приділено характеристиці нових пластичних і художніх завдань, поставлених музикою І. Стравінського перед балетмейстером-постановником, та шляхи їх реалізації на прикладі балету "Петрушка" як характерного зразка балетного спектаклю свого часу.

У концентрованому вигляді подано цілісний образ України в її базових категоріях - держава, територія, народ - із погляду історії її формування та розвитку з найдавніших часів до сьогодення. Репрезентовано серію своєрідних енциклопедичних наративів, зокрема вміщено узагальнюючі нариси про державний устрій країни; природні умови та ресурси; історію формування її території та кордонів, адміністративно-територіального поділу; чисельності, складу та руху населення (антропологічні та демографічні параметри в їх ретроспективі), що мешкало на її теренах із найдавніших часів, традиційну матеріальну та духовну культуру (господарські заняття, ремесла та промисли; транспорт; харчування та їжу; житло; одяг; народні знання; міфологічні вірування; календарні обряди й обряди життєвого циклу; словесний і музичний фольклор, а також візуальний фольклор, тобто декоративно-вжиткове мистецтво; хореографію). Окрему увагу приділено етнічній історії, матеріальній і духовній культурі основних етнічних спільнот, що мешкають в Україні, - білорусів, болгар, вірмен, гагаузів, греків, євреїв, караїмів, кримських татар, кримчаків, молдован, німців, поляків, ромів, росіян, румунів, словаків, угорців, чехів.