Розглянуто стан інноваційної діяльності на підприємствах пивоварної галузі України та Чернігівської області, питання впровадження інноваційних проектів підприємствами регіону. Запропоновано стратегію залучення зовнішніх технологічних ресурсів і методику вибору інноваційних проектів.

Розроблено теоретичні та методичні засади управління інноваційними проектами підприємств пивобезалкогольної галузі. Визначено основні положення проектного менеджменту та застосування кластерних моделей до управління інноваційною діяльністю в регіоні. Уточнено понятійний апарат і проаналізовано економічний розвиток пивобезалкогольної галузі України, особливості її територіального розміщення. Обгрунтовано доцільність застосування проектного підходу в управлінні. На основі використання статистичних даних про діяльність підприємств пивобезалкогольної галузі визначено закономірності їх інвестування. Розроблено концептуальні засади їх управління в Чернігівському регіоні на базі впровадження інноваційно-інвестиційної стратегії та здійснення трансферу технологій. Обгрунтовано доцільність утворення в регіоні пивобезалкогольного кластеру, організація якого сприятиме розвитку інноваційної діяльності, вирішенню проблеми зайнятості та реалізації соціальної політики. З використанням системного підходу розроблено модель управління інноваційними проектами розвитку підприємств і запропоновано методику вибору оптимального проекту.

Досліджено роль банківських установ у розвитку інвестиційної діяльності країни. Розглянуто визначення інвестиційного потенціалу банківської системи України, окреслено функції інвестиційної діяльності, наведено класифікацію інвестиційного портфелю. Розглянуто основні напрями інвестиційної діяльності банківського сектора.

Розглянуто окремі аспекти державного регулювання молокопродуктового комплексу на сучасному етапі розвитку економіки України. Проаналізовано стан розвитку галузі, досліджено основні проблеми та запропоновано рекомендації, які нададуть змогу поліпшити стан державного регулювання цієї галузі.

Розглянуто основні аспекти стратегічного управління регіоном, зокрема управління його інноваційною складовою. Розроблено структуру стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку регіону, основні принципи та методику її складання. Зроблено висновки щодо ефективності реалізації даної стратегії на прикладі Чернігівщини.

Розглянуто шляхи підвищення конкурентоспроможності молочної галузі України на сучасному етапі розвитку економіки. Обгрунтовано необхідність комплексного вирішення проблем розвитку підприємств галузі та роль держави в цьому процесі. Конкуренцію розглянуто як чинник підвищення ефективності господарювання в молочній галузі та встановлено, що провідну роль у цьому процесі слід відводити молокопереробним підприємствам.

Розглянуто сучасний стан фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні. Проаналізовано основні проблеми залучення фінансових ресурсів в інновації та запропоновано основні шляхи для їх вирішення. Визначено пріоритетні напрямки удосконалення фінансового забезпечення інноваційної сфери економіки України.

Виявлено напрями, засоби, методи та механізми розв'язання проблем, що стоять перед промисловими підприємствами за умов сьогодення, за допомогою стратегічного підходу. Висвітлено розробку основних теоретичних, методологічних та практичних питань визначення ролі та місця промислового сектору в суспільному розвитку. Розглянуто сучасний стан розвитку вітчизняної промисловості із врахуванням світових тенденцій розвитку галузі, внутрішніх виробничих пропорцій, фінансово-інвестиційних процесів.

Досліджено теоретичні аспекти функціонування державно-приватного партнерства з погляду системно-синергетичного підходу. Доведено важливість застосування інструментів державно-приватного партнерства за сучасних економічних умов. Розглянуто теоретичні аспекти синергії, важливість синергійної взаємодії для економічних суб'єктів, основні риси позитивного синергійного ефекту, особливості функціонування державно-приватного партнерства як економічної системи, яка має здатність комбінувати взаємодоповнюючі елементи функціональних потенціалів та ресурси інтегрованих суб'єктів. Проаналізовано можливості й умови досягнення синергійного ефекту у процесі реалізації проектів державно-приватного партнерства.

Розглянуто нові інтеграційні форми в агропромисловому комплексі, а саме інтеграційних підприємницьких агропромислових структур на засадах державно-приватного партнерства. Обгрунтовано доцільність їх формування з метою розвитку агропромислового виробництва. Розглянуто процес формування даних структур з точки зору системного підходу.

Висвітлено основні підходи до визначення терміну "державно-приватне партнерство", виявлено переваги та недоліки даних підходів, обгрунтовано доцільність їх застосування в контексті формування відносин державно-приватного партнерства в Україні.

Досліджено особливості формування ІПАСдпп та виділено основні фактори впливу на даний процес. Обгрунтовано доцільність застосування відносин ДПП з метою сприяння стійкому розвитку АПК України та багаторівневість функціонування ІПАСдпп.

Обгрунтовано важливість розробки Стратегії розвитку державно-приватного партнерства в АПК України, що є одним із інструментів реалізації нових підходів до стратегічного управління процесами підприємницької інтеграції в зазначеній галузі. Визначено основні складові Стратегії та сформульовано можливі напрямки її реалізації, обгрунтовано можливість реалізації процесу підприємницької інтеграції в АПК на засадах ДПП, який виступає об'єктом Стратегії. Виокремлено ресурсну, інституційну, інформаційну, теоретико-методологічну складову реалізації Стратегії в контексті забезпечення функціонування системи стратегічного управління підсистемами національної економіки.

Необхідність розробки та впровадження політики управління інвестиційним потенціалом сільського господарства обумовлена використанням нових технологій, активізацією інвестиційної діяльності, розробкою нових механізмів управління фінансовими ресурсами. Управління інвестиційними процесами в сільському господарстві має відповідати викликам сучасності, враховувати специфіку і підвищену ризикованість сільськогосподарського виробництва та сприяти позиціонуванню вітчизняного сільськогосподарського виробника як конкурентоспроможного суб'єкта світового аграрного ринку. Це стосується, перш за все, удосконалення процесу управління інвестиційним потенціалом сільського господарства. Дослідженню проблематики управління інвестиційним потенціалом сільського господарства присвячені праці таких вітчизняних вчених, як Лукінов І., Пасхавер Б., Онищенко А., Захарін С., Марчук М., Андрушків І., Стеченко Д. та інші. Проблеми управління інвестиційним потенціалом сільського господарства та реалізації відповідної державної політики до сьогодні залишається невирішеним питанням. Мета статті - визначення концептуальних положень розробки політики управління інвестиційним потенціалом сільського господарства як складової загальної інвестиційної політики розвитку галузі. Обгрунтовано доцільність розробки та реалізації політики управління інвестиційним потенціалом сільського господарства. Визначено фактори впливу на інвестиційний потенціал сільського господарства. Розглянуто базові положення реалізації зазначеної політики на національному, регіональному та мікрорівні, запропоновано впровадження моніторингу інвестиційного потенціалу. Висновки: ефективне використання інвестиційних можливостей та виважена політика управління ними дасть змогу забезпечити стале економічне зростання сільського господарства.

Визначено, що активізація зовнішньополітичної діяльності України передбачає її участь у міждержавних об'єднаннях. Визначено необхідність для економіки України міжнародного кредитування у межах програм співробітництва з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Досліджено етапи співробітництва України з МВФ. Надано пропозиції подальшого їх розвитку в умовах глобалізації і можливі наслідки від цього. Окреслено основні переваги та недоліки співпраці України з МВФ. Визначено, що до позитивних аспектів співпраці з МВФ щодо забезпечення економічного суверенітету України належать: зниження ризиків у банківському секторі, зниження інфляції, внутрішня та зовнішня стабільність, стабілізація та підтримка обмінного курсу, підтримка певної стабільності на рівні національної валюти та покриття дефіциту бюджету. Встановлено, що водночас співпраця з МВФ означає ймовірність негативних моментів, зокрема кошти МВФ не можна витрачати на структурні реформи, а збільшення державного боргу може призвести до нездатності уряду його обслуговувати.