Проаналізовано структуру інвалідності хворих внаслідок пошкодження та захворювань колінного суглоба (КС). Рівень первинної інвалідності з приводу травм і захворювань КС становив у 2013 р. 12,4 %. Причиною інвалідизації чоловіків є переважно однобічний гонартроз, жінок - двобічний внаслідок супутніх обтяжувальних чинників (дисгормональні зміни, надмірна маса тіла). Збільшення показників інвалідності спричинене відсутністю диспансерного нагляду, недостатнім лікуванням на різних стадіях перебігу хвороби, тяжкістю та необоротністю патологічного процесу у КС, соціально-економічними факторами, низьким реабілітаційним потенціалом, прогнозованою неможливістю професійно-трудової реабілітації у передпенсійному та пенсійному віці.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати сучасні можливості та роль магнітно-резонансної томографії в діагностиці теносиновіальної гігантоклітинної пухлини (пігментного віллонодулярного синовіту) колінного суглоба. Покращити діагностику та моніторинг захворювання шляхом розробки оцінювальної шкали. У дослідження було залучено 77 хворих з патологогістологічно верифікованим діагнозом: тено-синовіальна гігантоклітинна пухлина (пігментний віллонодулярний синовіт) колінного суглоба. Хворі були розподілені на дві групи: основну - 52 хворих, яких оперували та обстежували з використанням запропонованого авторами діагностично-лікувального алгоритму, та контрольну - 25 хворих, яких обстежували та лікували за стандартними методиками. "Золотим стандартом" у діагностиці пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба є метод магнітно-резонансної томографії. Встановлено, що відстань між графіками отриманих даних за шкалами Ogilvie-Harris та Ogilvie-Harris-Kostogryz, яка дорівнює 2 і більше, свідчить про відсутність ознак рецидиву захворювання. Цифра "2" вибрана невипадково, бо оцінка у 2 бали за шкалою відповідає критерію "добре", а у 3 бали - критерію "відмінно". Висновки: використання функціонально-прогностичної шкали Ogilvie-Harris-Kostogryz прямо пов'язане з магнітно-резонансною томографією. За допомогою даної шкали можна не тільки оцінювати функціональний стан суглоба, а й, на відміну від існуючих шкал, моніторити захворювання, судити про радикальність операції та ризик виникнення рецидиву.

Мета роботи - виявити причини незадовільних результатів та помилки в лікуванні пацієнтів з пігментним віллонодулярним синовітом колінного суглоба з метою покращення діагностики даного захворювання, результатів лікування та реабілітації цієї категорії хворих. За період з 2010 по 2018 рр. проведено ретроспективний аналіз медичної документації (історій хвороб) 77 пацієнтів з патогістологічно верифікованим діагнозом пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба, які лікувалися в клініці Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України (ІТО НАМНУ), м. Київ та яким було виконано те чи інше оперативне втручання на колінному суглобі. Причинами незадовільних результатів лікування пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба є тяжкість самого захворювання, особливо його дифузної форми, та відсутність діагностично-лікувального алгоритму в діагностиці, лікуванні та реабілітації цієї категорії хворих, що призводить до діагностичних, тактичних та лікувальних помилок на всіх етапах лікувального процесу. Висновки: найбільш поширеною тактичною помилкою є очікувальна тактика в діагностиці та лікуванні пігментного віллонодулярного синовіту. Недостатня обізнаність травматологів у питаннях хірургії колінного суглоба також призводить до тактичних помилок. Найчастіше лікувальні помилки виникають через неготовність ортопеда-травматолога до можливого виявлення під час операції пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба, а також через відсутність інтраопераційної тактики та матеріальних засобів для лікування цього захворювання і його наслідків.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати сучасні можливості та роль магнітно-резонансної томографії в діагностиці теносиновіальної гігантоклітинної пухлини (пігментного віллонодулярного синовіту) колінного суглоба. Покращити діагностику та моніторинг захворювання шляхом розробки оцінювальної шкали. У дослідження було залучено 77 хворих з патологогістологічно верифікованим діагнозом: тено-синовіальна гігантоклітинна пухлина (пігментний віллонодулярний синовіт) колінного суглоба. Хворі були розподілені на дві групи: основну - 52 хворих, яких оперували та обстежували з використанням запропонованого авторами діагностично-лікувального алгоритму, та контрольну - 25 хворих, яких обстежували та лікували за стандартними методиками. "Золотим стандартом" у діагностиці пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба є метод магнітно-резонансної томографії. Встановлено, що відстань між графіками отриманих даних за шкалами Ogilvie-Harris та Ogilvie-Harris-Kostogryz, яка дорівнює 2 і більше, свідчить про відсутність ознак рецидиву захворювання. Цифра "2" вибрана невипадково, бо оцінка у 2 бали за шкалою відповідає критерію "добре", а у 3 бали - критерію "відмінно". Висновки: використання функціонально-прогностичної шкали Ogilvie-Harris-Kostogryz прямо пов'язане з магнітно-резонансною томографією. За допомогою даної шкали можна не тільки оцінювати функціональний стан суглоба, а й, на відміну від існуючих шкал, моніторити захворювання, судити про радикальність операції та ризик виникнення рецидиву.

Мета роботи - виявити причини незадовільних результатів та помилки в лікуванні пацієнтів з пігментним віллонодулярним синовітом колінного суглоба з метою покращення діагностики даного захворювання, результатів лікування та реабілітації цієї категорії хворих. За період з 2010 по 2018 рр. проведено ретроспективний аналіз медичної документації (історій хвороб) 77 пацієнтів з патогістологічно верифікованим діагнозом пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба, які лікувалися в клініці Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України (ІТО НАМНУ), м. Київ та яким було виконано те чи інше оперативне втручання на колінному суглобі. Причинами незадовільних результатів лікування пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба є тяжкість самого захворювання, особливо його дифузної форми, та відсутність діагностично-лікувального алгоритму в діагностиці, лікуванні та реабілітації цієї категорії хворих, що призводить до діагностичних, тактичних та лікувальних помилок на всіх етапах лікувального процесу. Висновки: найбільш поширеною тактичною помилкою є очікувальна тактика в діагностиці та лікуванні пігментного віллонодулярного синовіту. Недостатня обізнаність травматологів у питаннях хірургії колінного суглоба також призводить до тактичних помилок. Найчастіше лікувальні помилки виникають через неготовність ортопеда-травматолога до можливого виявлення під час операції пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба, а також через відсутність інтраопераційної тактики та матеріальних засобів для лікування цього захворювання і його наслідків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.4-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки

Шифр НБУВ: РА445117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - разработать лечебный алгоритм для улучшения результатов лечения диффузной формы пигментного виллонодулярного синовита коленного сустава; изучить и проанализировать результаты хирургического лечения диффузной формы пигментного виллонодулярного синовита коленного сустава. Представлены результаты лечения 48 больных с патогистологически верифицированным диагнозом диффузная форма пигментного виллонодулярного синовита (теносиновиальная гигантоклеточная опухоль) коленного сустава. Больные получили лечение на базе ГУ "Институт травматологии и ортопедии Национальной академии медицинских наук Украины" в 2010 - 2019 гг. Лучшие функциональные результаты можно получить у пациентов с диффузной формой пигментного виллонодулярного синовита коленного сустава с I стадией течения заболевания. Использовав метод математической статистики для оценки результатов, установили, что полученные баллы по оценочной шкале Lysholm статистически достоверно отличаются по стадиям до операции (p = 0,000782), через 3 (p = 0,00005) и 6 месяцев после операции (p = 0,04). С течением времени эти различия уменьшились и через 12 месяцев после операции фактически исчезли (p = 0,89). Выводы: применив разработанный алгоритм для лечения больных с диффузной формой пигментного виллонодулярного синовита коленного сустава, получили отличные результаты по шкале Lysholm у 22 %, хорошие - у 45 %, удовлетворительные - у 21 %, неудовлетворительные - у 12 % пациентов.

Ураження колінних суглобів (КС) за ревматоїдного артриту (РА) відмічають у 70 % випадках. Це найпоширеніша причина втрати працездатності, можливості самообслуговування. Пацієнти стають тяжкими інвалідами, оскільки захворюання супроводжується деформаціями та контрактурами з розвитком дискордантних положень нижніх кінцівок, що призводять до часткової або повної втрати функції опори та ходьби. Мета роботи - розглянуто аналіз результатів лікування вторинного артрозу КС, ускладненого фронтальними деформаціями, у хворих на РА. Проаналізовано результати ортопедичного лікування, спрямованого на відновлення функції КС у 66 хворих на РА з фронтальними деформаціями, яким проведено 75 операцій тотального ендопротезування у період з 2013 по 2020 рр. Вивчено анамнез, активність і стадію РА, фронтальні деформації КС, рентгенологічну динаміку змін у ньому, лабораторні показники. Результати ендопротезування оцінювали за шкалою Кауфмана. Виконано кореляційний аналіз за Спірманом, однофакторний дисперсійний аналіз. Висновки: тотальне ендопротезування КС слід виконувати хворим на РА, починаючи з II стадії 2 фази. Це дозволить пацієнтові повною мірою використати можливості ендопротеза, оскільки ураження суміжних сегментів, зазвичай, ще мінімальні.