Проведено зіставлення особливостей розвитку сільського господарства України та Японії в певні історічні періоди. Висвітлено системні зрушення японського сільського господарства за післявоєнні роки, його науково-дослідне забезпечення. Наголошено, що для оптимізації змін в аграрній сфері України необхідно враховувати потенціал наявних прагматичних моделей, в тому числі японської.

Розглянуто своєрідність культури землеробства, притаманну цивілізації, в межах якої еволюціонує українська держава. Охарактеризовано глобалізацію як фактор соціального та історичного буття. Розглянуто еволюцію землеробської культури Києво-Руської цивілізації, а також Месопотамії, Єгипту, Індії та Китаю. У цивілізаційному контексті наведено прагматичні моделі землеустрою.

Рассмотрена своеобразность культуры земледелия, принадлежащая цивилизации, в которой функционирует украинское государство. Охарактеризована глобализация как фактор социального и исторического бытия. Рассмотрена эволюция земледельческой культуры Киево-Русской цивилизации, а также Мессопотамии, Египта, Индии и Китая. В цивилизационном контексте приведены прагматические модели землеустройства.

Досліджено основні форми усвідомлення проблем у науці. Проведено думку, що кожна з форм усвідомлення проблем у науці існує як пріоритет конкретного етапу її розвитку. Проаналізовано місце та роль таких форм усвідомлення проблем у науці як апорійність, нонсенс і парадокс.

Досліджено теоретичні, методичні та прикладні аспекти розвитку аграрної сфери. Зібрано найбільш показові положення щодо економічних і соціокультурних трансформацій та тенденцій розвитку суспільства, креативної економіки та соціокультурної свідомості, економіки цінностей та їх впливу на майбутнє агросфери. Запропоновано шляхи підвищення ефективності аграрної сфери, пом'якшення соціального шоку соціокультурних зрушень та економічних тенденцій. Наведено особливості прориву до інноваційної моделі розвитку агросфери. Зазначено, що важливим завданням агросфери України є забезпечення продовольчої безпеки країни, задоволення потреб населення у харчових продуктах та ефективне використання експортних можливостей збуту агропродовольчих товарів. Зауважено, що з урахуванням інноваційного потенціалу вітчизняної аграрної сфери надзвичайно актуальним є розвиток сільського господарства, харчової і переробної промисловості в умовах підвищення міжнародної конкуренції відповідно до принципів сталого розвитку.