Представлены результаты расчетной оценки напряженно-деформированного состояния узла приварки коллектора к патрубку корпуса парогенератора, возникающего после термообработки (ТО), используемой для снятия остаточных сварочных напряжений. Показано, что при такой ТО, включающей нагрев, выдержку и охлаждение локальной области со сварным швом, в узле формируются дополнительные остаточные напряжения значительной величины.

Приведены результаты экспериментальных исследований по оценке влияния нестационарного нагрева наружной поверхности кольцевых образцов с радиальными трещинами из стали 45 на их трещиностойкость. Такой нагрев способствует повышению сопротивления хрупкому разрушению при низкой температуре. Как показывают результаты численного моделирования, нестационарный нагрев наружной поверхности образца создает локализованное пластическое течение у вершины трещины, приводящее к ее деформационному упрочнению и затуплению.

Запропоновано методику підвищення опору руйнуванню шляхом використання нестаціонарного нагріву. Наведено результати експериментальних досліджень впливу нестаціонарного нагріву по зовнішній поверхні кільцевого зразка з радіальними тріщинами зі сталі 45 на тріщиностійкість. Показано підвищення опору крихкому руйнуванню за низької температури в результаті такої обробки. Результати числового моделювання дозволяють зробити висновок про те, що в наслідок нестаціонарного нагріву зовнішньої поверхні зразка в області вершин тріщин має місце локалізована пластична течія, що призводить до деформаційного зміцнення і притуплення вершини тріщини.

Показано можливість застосування нестаціонарної термомеханічної та електромагнітної обробки з метою підвищення опору руйнуванню тіл з тріщинами. Наведено результати експериментальних досліджень і числового моделювання нестаціонарного нагріву кільцевих зразків зі сталі 45 (як приклад циліндричної конструкції) з радіальними тріщинами. Показано підвищення опору крихкому руйнуванню за низької температури в результаті запропонованої обробки. На основі результатів числового моделювання та фрактографічних досліджень зламів зразків обгрунтовано зареєстроване підвищення тріщиностійкості. Удосконалено методики з експериментального дослідження впливу обробки імпульсним електричним струмом (ІЕС) та імпульсним магнітним полем (ІМП) на характеристики міцності металевого матеріалу. Показано підвищення опору руйнуванню зразків з тріщиною зі сталі 45 після їх обробки ІМП. Зроблено висновок, що температурна та механічна складові дії електричного струму не є основними чинниками, що впливають на підвищення опору руйнуванню, а дане підвищення може бути пояснено в межах моделі електро- та магнітопластичного ефекту. Встановлено позитивний вплив обробки ІЕС на корозійну стійкість. Визначено підвищення міцності зразків у результаті обробки.

Приведены результаты экспериментальных исследований по оценке влияния обработки импульсным магнитным полем образцов из стали 45 с трещиной на их сопротивление разрушению. Перед обработкой образцы механически нагружали до уровня напряжений в вершине трещины, при которых значение коэффициента интенсивности напряжений ниже критического. В результате обработки под действием импульсного магнитного поля в образце происходит релаксация напряжений вследствие пластического течения в вершине трещины, что приводит к ее притуплению. Данные испытаний обработанных образцов свидетельствуют о существенном повышении сопротивления разрушению по сравнению с таковым образцов в исходном состоянии.

Приведены результаты экспериментально-расчетных исследований по определению скорости роста трещины усталости в титановых сплавах. Проанализирована возможность применения корреляционных зависимостей между экспериментальными значениями скорости роста трещины усталости при различных температурах.

Розглянуто і проаналізовано головні нормативні документи атомної енергетики України, що регламентують визначення механічних характеристик за результатами вимірювання твердості. Показано, що використання цих документів для поточного контролю технічного стану обладнання АЕС, зокрема металів байпасного трубопроводу насоса високого тиску САОЗ (сталь 08Х18Н10Т), котушки із зони зварного з'єднання вхідного патрубка зворотного клапана 1RA30S02 Ду 600 (сталь 16ГС) та обичайки корпусу демонтованого підігрівника високого тиску типу ПВ 2500-97-10А (сталь 09Г2С), потребує більш детального їх обгрунтування. Для визначення механічних характеристик металів та підвищення достовірності їх оцінки при поточному неруйнівпому контролі використано стандарт, розроблений в Інституті проблем міцності ім. Г. С. Писаренка НАН України. Згідно з цим стандартом оцінка характеристик проводиться не тільки за результатами вимірювання твердості, а й методом інструментованого індентування. Показано, що для визначення характеристик міцності сталей більш ефективним є метод інструментованого індентування. Різниця між значеннями границі міцності за цим стандартом і отриманими при випробуваннях на розтяг не перевищує 8,6 %, границі текучості - 6,4 %. При діагностиці технічного стану металу трубопроводів випробування на індентування дозволяють визначити характеристики міцності не тільки в осьовому і тангенціальному напрямках, а й радіальному.

Проведено експериментальне обгрунтування можливості оцінки ступеня отриманих технологічних та експлуатаційних пошкоджень металу конструкцій із феромагнітних сталей за результатами вимірювання коерцитивної сили. Виявлений ефект різкої зміни напрямку та максимальних значень коерцитивної сили у разі перевищення напружень умовної межі плинності на поверхні найбільш пошкоджених ділянок виробу надає можливість проводити сепарування пошкоджень, отриманих у металі конструкції за умов пружного деформування (до умовної межі плинності), і пошкоджень, отриманих у разі пружно-пластичного деформування, аж до руйнування та чітко виділяти межі зон отриманих зворотних і незворотних пошкоджень. Завдяки ефекту різкої зміни напрямку та максимальних значень коерцитивної сили за перевищення напружень умовної межі плинності у найбільш пошкоджених ділянках конструкцій зникає необхідність у визначенні механічних характеристик міцності та пластичності металу, оскільки діагностування навантаженості проводиться відносно умовної межі плинності. Варіювання орієнтації датчика для вимірювання значень коерцитивної сили відносно досліджуваної поверхні надає можливість визначати найбільш деформовані та пошкоджені зони, встановлювати напрямок головних напружень та оцінювати структурну гомогенність металу.