Вивчено та розкрито взаємозалежні з'язки між функціональним типом автономної нервової системи й особливостями ураження тонкої кишки токсинами блідої поганки. Установлено морфологічні закономірності ремоделювання структур тонкої кишки залежно від особливостей вегетативного гомеостазу щурів і за умов такого отруєння. Показано, що отруєння організму дослідних тварин токсинами блідої поганки призводить до виражених деструктивних, інфільтративних процесів у стінці частин тонкої кишки, значних судинних розладів та істотного порушення локального імунного захисту слизової оболонки, які були найбільш виражені у порожній кишці та залежали від тривалості дії отрути й особливостей вегетативної регуляції. Визначено патогенетичні механізми дослідженої патології з урахуванням вегетативного гомеостазу організму.

Наведено дані про морфометричну характеристику міоцитів м'язової оболонки дванадцятипалої кишки білих щурів у разі отруєння токсинами блідої поганки.

Розкрито історичні аспекти розвитку здорового способу життя в Україні, проаналізовано сучасний стан здоров'язбереження як домінантний аспект освітньої діяльності навчального закладу, визначено нові підходи до організації способу життя в сучасних умовах. Увагу приділено питанням професійної підготовки фахівців щодо створення здоров'язбережувального освітнього простору та психолого-педагогічним особливостям інклюзивної освіти в контексті здоров'язбереження. Розглянуто вплив кольору на здоров'я людини, описано арт-терапевтичне застосування кольору як методу здоров'язбережувальних технологій. Подано інформацію щодо біологічно активних добавок із водоростей, збагачених мікроелементами. Проаналізовано закордонний досвід підготовки вчителів фізичної культури до здоров'язбережувальної роботи. Висвітлено особливості адаптації та модифікації освітнього процесу для дітей із розладами аутистичного спектру в умовах інклюзивного навчання. Розглянуто соціальні фактори ризику для здоров'я медійно-інформаційного характеру та їх вплив на загальний стан людини в контексті інформаційного суспільства. Наведено результати дослідження популяцій відкасника татарниколистого (Carlina onopordifolia Besser ex Szafer) на території Бережанського Опілля.

Розглянуто непотоплюваність як основну складову теорії корабля. Увагу приділено підготовці інженерів-залізничників в Україні (кінець 19 - початок 20 ст.). Визначено вплив залізничного транспорту на екологію. Розглянуто становлення та розвиток вагонобудування в колишньому СРСР (20 - 30-ті рр. 20 ст.). Акцентовано увагу на саморозвитку особистості як засобу формування сучасної молодої людини через рідне слово. Висвітлено історію виникнення баяна. Розглянуто права недієздатних осіб в Україні в другій половині XIX ст. Висвітлено питання про формування наукових шкіл.

Досліджено науковий доробок В. Є. Тімонова (1862 - 1936) в галузі гідротехніки та водного транспорту. Висвітлено життєвий шлях вченого, процес його становлення як науковця, охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності. Розглянуто його наукову та викладацьку працю, основні напрями досліджень. Зазначено, що наукова і педагогічна творчість В. Є. Тімонова відповідала назрілим потребам перебудови гідротехніки в Україні і була підпорядкована розв'язанню найголовніших соціально-наукових завдань.

Звернено увагу на розуміння наукового терміна «професійна компетентність учителя початкової школи». Досліджено еволюцію теорій освітнього менеджменту та їх розвиток. Проаналізовано формування мотиваційної та самомотиваційної компетентності педагога нової української школи, підходи до формувального оцінювання у страршій школі. Визначено емоційну стійкість вчителя як важливу складову професійної компетентності, етичні аспекти надання консультативної допомоги педагогам. Розглянуто теоретичні моделі екологічної політики в Україні, формування екологічної компетентності учнів. Проаналізовано впровадження здоров'язбережувальних технологій в освітньому процесі закладів освіти.

Розглянуто питання медичної біології та гістології, біологічні основи життєдіяльності людини і біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому. Описано окремі системи організму за загальним планом: анатомія людини, фізіологія та найбільш поширені патологічні процеси. Акцентовано увагу на дії тих чи інших фармацевтичних препаратів на функцію органів.

Висвітлено науковий доробок М. С. Стрілецькою (1885-1967) в галузі залізничного мостобудування та будівельної механіки. Досліджено життєвий шлях вченого, процес його становлення як науковця, охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності. Розглянуто його наукову та викладацьку працю, основні напрями досліджень. Наукова і педагогічна творчість М. С. Стрілецького відповідає назрілим потребам перебудови залізничного мостобудування та будівельної механіки в Україні і підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Наукові праці М. С. Стрілецького в контексті розвитку металевих конструкцій належним чином не проаналізовані. Досі в історії науки та техніки відсутнє спеціальне комплексне узагальнення його наукового доробку в контексті розвитку залізничного транспорту, не має належної характеристики його інженерної діяльності. Це зумовило проведення даного історико-наукового дослідження. Здійснено детальний аналіз його найважливіших наукових праць, які до цього часу не втратили своєї актуальності. Розглянуто проблеми розвитку науки і техніки залізничного транспорту в Російській імперії і в Україні. Проаналізовано внесок М. С. Стрілецького у розвиток будівельної науки, у питання розробки ним теорії збірних залізобетонних мостів, особливості будівництва монументальних мостів та будівельної механіки.

Вперше запропоновано історичні портрети видатних українських зоологів, які дозволяють окреслити коло основних зоологічних концепцій та ідей. Вміщено короткі біографічні відомості (із вказівкою бібліографічних джерел) про 19 видатних українських вчених-зоологів кінця XIX - усього XX століття та охарактеризовано їх зоологічні погляди. Зазначено, що багаторічний досвід зоологічних досліджень О.Я. Пилипчука, інтерес до яких у нього проявився ще з шкільної парти, дозволив накопичити значний масив даних з різних розділів зоології. Зоологію розкрито як міждисциплінарний комплекс наук, що вивчає біологічні, геологічні і географічні особливості поширення тварин у просторі і часі. Зауважено важливу роль зоології у становленні сучасної еволюційної теорії та відображено і загально біологічні погляди зоологів України.

Досліджено науковий доробок М.О. Зарудного в зоологічній науці. Висвітлено життєвий шлях вченого-зоолога, процес становлення його як науковця і мандрівника, охарактеризовано основні наукові принципи наукової діяльності. Тематичний аналіз праць М.О. Зарудного показує, що основним предметом його зоологічних досліджень була систематика, зоогеографія та еволюція тваринного світу, формування засад фауністичних досліджень в кінці XIX - на початку XX ст. Детально розглядаються його подорожі в Закаспійський край та Персію (Іран). Результати цих експедицій відображено у працях: «Орнітологічна фауна Оренбурзького краю» (1882), «Екскурсія по Північно-Східній Персії і птахи цієї країни» (1896), «Орнітологічна фауна Закаспійського краю» (1896), «Екскурсія по Східній Персії» (1901), «Птахи Східної Персії» (1903) «Птахи Аральського моря» (1916) та ін. Ці унікальні джерела дають змогу об’єктивно відтворити події історії вітчизняної зооологічної науки на межі тисячоліть. З’ясовано роль вченого в дослідженнях орнітофауни України, зокрема Полтавської та Харківської губерній. Встановлено важливу роль М.О. Зарудного як просвітителя і популяризатора науки. Зауважено, що активна літературна і публіцистична діяльність в орнітологічних, мисливських і інших, у тому числі науково-популярних журналах, величезне ділове листування з представниками наукової і мисливської громадськості, викладацька робота, забезпечували М. О. Зарудному своєрідний імідж вченого-зоолога і мандрівника.

У збірнику опубліковані матеріали, які обговорювалися на Міжнародній науково- практичній конференції «Наукові, методичні та організаційні виклики для закладів освіти та громадськості щодо екологічної освіти та виховання у воєнний і післявоєнний періоди», зокрема: формування нових напрямів екологічної освіти та виховання в контексті впливу воєнних дій та їхніх наслідків на довкілля та здоров 'я людей; повоєнне суспільство та еколого- патріотичне виховання - новітні аспекти взаємодії та інтерпретації — прогнози на майбутнє. Визначено потенціал закладів освіти України у формуванні екологічних компетентностей здобувачів освіти в умовах НУШ, приділено значну увагу подіям і постатям в контексті екологічної освіти.