Опрошено 2 456 детей в возрасте от 7-ми до 14-ти лет согласно стандартному опроснику ISAAC. Показано, что распространенность "свистящего и/или хрипящего дыхания в анамнезе" и "свистящего и/или хрипящего дыхания за последние 12 мес." уменьшалась с возрастом, тогда как "свистящего и/или хрипящего дыхания, индуцированного физическими упражнениями" и "ночного кашля" - возрастала. Распространенность свистящего и/или хрипящего дыхания с частотой 4 - 12 и более 12-ти раз в год не зависила от возраста и была практически одинаковой во всех возрастных группах.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.41,2-3

Рубрики:

Внутрішні хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, что прогноз при ранней манифестации атопического дерматита (АД) зависит от качества наблюдения, адекватности противоаллергических мероприятий и выраженности клинических проявлений патологического кожного процесса. Иммунный статус детей с тяжелым и среднетяжелым течением АД характеризуется снижением уровня общего IgG, гипериммуноглобулинемией E, низким содержанием IgA у пациентов в возрасте старше 6 мес. При тяжелом и среднетяжелом АД отмечается значительная задержка сроков вакцинации у детей. При легком АД у большей части детей вакцинация проводится в декретированные сроки. Вакцинация детей с ранней манифестацией среднетяжелых и тяжелых форм АД должна проводиться в период ремиссии заболевания на фоне подготовки. Подготовка к вакцинации позволяет прививать детей с тяжелым течением АД без побочных реакций и выраженных обострений патологического процесса.

У процесі аналізу показано, що на розвиток і перебіг бронхіальної астми (БА) у підлітків впливають спадкові, соціально-психологічні та соматичні фактори. Найважливішими з них виявилися генетичні, які в сукупності з несприятливим перебігом вагітності та пологів, а також поєднання атопії з іншими соматичними захворюваннями та інфекційними агентами в дітей призводили до формування захворювання. Психічний стан хворих на БА дітей і підлітків характеризувався переважанням тривожних розладів, що свідчить про наявність психотравмувальної ситуації, загрози, зумовленої хворобою. Виявлені особливості копінг-поведінки в дітей, хворих на БА, вказують на наявність проблем адаптації у зв'язку зі значною вираженістю особистісного реагування на хворобу, сенситивного типу ставлення до хвороби, підвищеним ризиком порушення комплайєнса.

Досліджено процеси інтеграції національних меншин України в українську політичну націю, визначено ефективність української етнополітики досліджуваного періоду та розроблено практичні рекомендації владним органам у сфері етнополітичного менеджменту. Проаналізовано сучасний стан і ступінь вивченості проблеми в історіографії. Розглянуто та класифіковано основні групи джерел; висвітлено закономірності і специфіку діяльності національних меншин України у громадсько-політичному, нормативно-правовому полі наприкінці 1980-х - у 1990-х pp. Досліджено вплив суспільно-політичного й економічного життя України в зазначений період на політизацію національних меншин. Визначено ступінь зовнішньополітичних впливів на формування пріоритетів української етнополітики. Виявлено специфіку реформування державних органів, орієнтованих на втілення в життя рішень у сфері етнополітики. Визначено головні напрями співпраці організацій національних меншин різних регіонів України із владними структурами.

Розглянуто особливості участі національних меншин України у суспільно-політичних рухах наприкінці ХХ ст. та їх вплив на демократизацію суспільно-політичного життя країни.

З огляду на сучасне геополітичне становище України та інформаційно-комунікаційні виклики з боку Росії, яка веде окупаційно-гібридну війну проти нашої держави, особливу увагу потрібно звернути на формування світогляду населення на непідконтрольних Україні територіях Луганської та Донецької областей через медіа у 2014 - 2020 р. Важливу роль у формуванні російського світогляду населення на непідконтрольних Україні територіях відіграють медіа так званих "ЛНР" та "ДНР", які діють за допомогою методів тотальної пропаганди, залякування та маніпулювання. Засоби масової інформації невизнаних республік Російська Федерація ефективно використовує як інструмент впливу на інформаційний та економічний простори окупованих територій. У даному огляді автори розкривають зміни, що відбулися у цифровому медіапросторі й друкованих ЗМі після 2014 року на непідконтрольних Україні територіях. Визначено вплив місцевих мас медіа на формування світогляду населення Луганської та Донецької областей. З'ясовано, що упродовж останніх п'яти років на непідконтрольних Україні територіях Луганської та Донецької областей були витіснені практично усі українські канали подачі інформації. Їх замінили російські, або проросійські місцеві мас-медіа, метою яких була пропаганда ціннісно-світоглядних наративів "русского міра" на цих територіях. Доведено, що населення Луганської та Донецької областей фактично опинилося в інформаційному вакуумі, за кожним постом, твітом чи статтею слідкують "органи державної влади ЛДНР". У пунктах продажу преси відсутні українські газети й журнали, водночас переважають російські друковані ЗМІ. Визначено, що у місцевих жителів на непідконтрольних територіях штучно формують почуття страху до політики Української держави. У місцевій пресі насамперед публікуються статті про "шпигунів" й "агентів" СБУ, а також, створюється ностальгія за Радянським Союзом, шляхом героїзації безвісти зниклих солдатів "Великої Вітчизняної війни".

Розглянуто комплекс питань, пов'язаних із процесами посткомуністичної трансформації у країнах пострадянського простору. Встановлено інституційні, нормотворчі та політико-культурні чинники, які гальмують демократичну модернізацію незалежних держав, що постали після розпаду СРСР. На основі компаративного аналізу виявлено особливості реформування державних інститутів, громадянського суспільства у країнах регіону, проаналізовано вплив геополітичних факторів на демократизацію в контексті загальномодернізаційних процесів. Висвітлено генезис інституту президентства в сучасній Україні. Окрему увагу приділено феномену добровольчого і волонтерського руху в Україні.

Розглянуто становлення взаємовідносин України та НАТО в контексті суспільно-політичних трансформацій та геополітичних викликів початку нового тисячоліття. До основних проблемно-змістових блоків дослідження належать суспільно-політичні трансформації в Україні 90-х рр. XX ст. - початку XXI ст. та їх вплив на відносини Україна-НАТО; формування відносин Україна-НАТО в умовах зовнішньополітичних викликів 1991 - 2020 рр.; основні напрями та форми співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору; міжнародні військові навчання країн-членів НАТО за участю підрозділів Збройних сил України; залучення українських військових до проведення міжнародних миротворчих операцій Альянсу й участь НАТО в реформуванні українського безпекового сектору та перспективи членства України в Альянсі.

Розкрито теоретико-методологічні підходи щодо розуміння феномену "національна гордість". З'ясовано, що найзмістовніше природу "національної гордості" розкривають дослідження закордонних авторів таких як Том В. Сміт, Ларс Яркко, Валентина Дімітрова-Грайзл, Джонатан Іствуд, Пітер Грейзл, Крістофер Доусон, Лариса Таміліна та інші. У своїх дослідженнях вони роблять наголос на тому, що національна гордість є вищою ніж патріотизмом, але водночас вона не є націоналізмом. Основним чинником, який сприяє формуванню національної гордості є зміцнення та стійкість національної ідентичності громадян, яка залежить від низки факторів. Досліджуючи формування національної гордості в незалежній Україні Лариса Таміліна виокремлює низку чинників, які сприяли утвердженню цього феномена в Україні після 2014 року - збройна агресія Російської Федерації, зміцнення позицій української мови та подальше зміцнення демократії. Приділена увага становищу національної гордості в США та деяких європейських країнах на сучасному етапі розвитку. Виявлені тенденції свідчать про суттєве падіння показників національної гордості особливо серед молоді. Аналізуючи державну політику України по "вектору гордості", яку було започатковано у 2015 році з'ясовано, що окрім згаданих Ларисою Таміліною чинників вона передбачала започаткування цілого комплексу державних програм і реформ, покликаних сформувати у населення України стійку національну гордість. Результатом започаткованих ініціатив стало стрімке зростання національної гордості серед українців, про що свідчать соціологічні опитування. Виявлено, що повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року підняло рівень національної гордості до від 75 до 98 % (за різними оцінками). Одночасно, у ході дослідження виявлено чинники, які можуть призвести до суттєвого зниження національної гордості та запропоновано шляхи їх розв'язання.

Проаналізовано процес державотворення незалежної України крізь призму нормативно-правових документів прийнятих упродовж останніх тридцяти років. Розкрито особливості прийняття актів, які прискорили процес унезалежнення України від СРСР та сформували кістяк майбутньої державності; документів прийнятих у перші роки розбудови молодої держави, які ухвалювалися в процесі гострих суперечностей між різними гілками влади, зокрема Президентом і Верховною Радою України; нормативно-правових актів кінця 1990-х - перших десятиліть 2000-х рр., які чітко розкривають вплив фінансових, геополітичних та цивілізаційних чинників на прийняття відповідних документів. Окрему увагу приділено ролі Конституції України у процесі будівництва держави та іншим нормативним актам покликаним зміцнити самобутність українського народу, вирвавши її ідентичність з ідеологічних лещат Кремля. Показано, що попри наявну широку нормативну базу, багато документів носили суто декларативний характер, що мало вкрай негативні наслідки під кутом зору майбутніх державотворчих перспектив.