Комплексно досліджено благодійність як соціокультурний феномен у культурологічному, історичному, соціально-філософському та теоретико-методологічному аспектах. Вперше в українській культурологічній науці розглянуто благодійність як культурологічну універсалію, відзначено її цінність і актуальність. Проведено порівняльний аналіз категоріального апарату благодійності. Доведено, що благодійність є вищою формою вияву людської індивідуальності. З'ясовано, що зміст і форми благодійності є соціально й економічно зумовленими. Проведено компаративістський аналіз благодійності. Проведено ціннісне осмислення благодійності в найбільших релігійних традиціях, а також еволюції благодійної практики та її теоретичне осмислення на різних етапах вітчизняної історії. Досліджено роль і місце благодійності у сучасному суспільстві. З'ясовано, що даний соціальний інститут функціонує як один зі складових елементів громадянського суспільства та здіснює активний вплив на суспільний розвиток. Зроблено висновок, що цінність сучасних форм благодійної діяльності визначається відповідністю ідеалам демократії, а також їх практичною гуманністю.