Розглянуто питання використання спеціальних психологічних знань, їх різних форм щодо учасників кримінального процесу у суді. Проаналізовано процесуальний статус експерта, спеціаліста та психологів у процесі розгляду кримінальних справ у суді.

Рассмотрены вопросы использования специальных психологических знаний, их разных форм относительно участников криминального процесса в суде. Проанализирован криминальный статус эксперта, специалиста и консультанта психологов в процессе рассмотрения уголовных дел в суде.

Розглянуто теоретичні та методологічні засади юридичної психології. Висвітлено питання щодо соціально-психологічної характеристики особистості, психології спілкування та конфлікту в юридичній діяльності. Викладено проблеми психології особистості злочинця, злочинних об'єднань і груп, слідчої та судової діяльності, а також особливості пенітенціарної психології.

Рассмотрены теоретические и методологические основы юридической психологии. Освещены вопросы, касающиеся социально-психологической характеристики личности, психологии общения и конфликта в юридической деятельности. Изложены проблемы психологии личности преступника, преступных объединений и групп, следственной и судовой деятельности, а также особенности пенитенциарной психологии.

Розкрито теоретичний і методологічний засади юридичної психології. Акцентовано увагу на практичному застосуванні психолого-юридичних знань у повсякденній діяльності юристів. Розглянуто питання психології особистості та діяльності, юридичної діяльності, юридичної праці, особистості обвинувачуваного (злочинця), злочинних об'єднань і груп, слідчої діяльності, допиту, спілкування та конфлікту в юридичній діяльності, пенітенціарної психології, а також психологічного консультування та судово-психологічної експертизи, соціалізації особистості. Наведено методи психологічного впливу на засуджених, проаналізовано соціально-психологічні особливості суїцидальної поведінки даної категорії населення.

Раскрыты теоретические и методологические основы юридической психологии. Акцентировано внимание на практическом применении психолого-юридических знаний в повседневной деятельности юристов. Рассмотрены вопросы психологии личности и деятельности, юридической деятельности, юридического труда, личности обвиняемого (преступника), преступных групп и объединений, следственной деятельности, допроса, общения и конфликта в юридической деятельности, пенитенциарной психологии, а также психологического консультирования и судебно-психологической экспертизы, социализации личности. Приведены методы психологического влияния на осужденных, проанализированы социально-психологические особенности суицидального поведения данной категории населения.

Зважаючи на особливості прокурорської практики та теоретичні здобутки науки, висвітлено психологічні аспекти прокурської діяльності. Охарактеризовано психологію управління в органах прокуратури, наголошено на ролі керівника в процесі управління. Проаналізовано комунікаційні стратегії конфліктної взаємодії у роботі прокурора та його комунікативну компетентність. Детально розглянуто основні аспекти та психологічні основи допиту, форми використання спеціальних психологічних знань, акцентовано на особливостях проведення судово-психологічної експертизи.

Висвітлено специфіку юрисдикційного доказування на тлі загальних уявлень про логічні основи побудови доведень. Викладено базові принципи, різновиди та правила здійснення аргументації, логічні засоби та критерії доказового міркування. Розглянуто прикладні аспекти та технології застосування логічних засобів з метою об'єктивізації та раціоналізації доказування.

Висвітлено правовий механізм протидії корупції в Україні, етичні та психологічні засади антикорупційної поведінки прокурора. Розглянуто питання про основні антикорупційні обмеження, вимоги та заборони, засоби врегулювання та запобігання конфлікту інтересів у діяльності прокурора. Викладено основні вимоги фінансового контролю в діяльності прокурора, підстави для адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, та кримінальної відповідальності за корупційні злочини, а також застосування заходів кримінально-правового характеру за вчинення корупційних злочинів.

Обґрунтовано різницю за своїм предметом, між теоретичним пізнанням і пізнанням у юрисдикційному процесі: в першому випадку предмет нічим не обмежений, представлений новими сутностями, феноменами та закономірностями їх розвитку, в другому - предмет знаходиться в межах приписів закону, він реалізується в межах іманентних юрисдикційному процесу завдань, причому результат відображення у такому пізнанні може не тільки не співпадати з реальністю, але й бути її викривленням. Доведено, що таке пізнання реалізується за допомогою системно-структурного підходу і передбачає застосування суб'єктом пізнання сукупності методів, прийомів і засобів для досягнення наступних цілей: накопичення знань щодо оточуючого світу, закони та закономірності його розвитку, можливості та межі перетворення дійсності, формування індивідуального стилю діяльності з урахуванням знань про закони та форми мислення, встановлення індивідуально-психологічних і соціально-психологічних особливостей взаємодії об'єкта пізнання з оточуючим світом. Удосконалено: розуміння поняття правової процедури як особливого, нормативно встановленого порядку здійснення юридичної діяльності, уявлення про методологію юрисдикційного процесу як рефлексивного опису принципів та методів дослідження в правовій сфері, методологічну парадигму пізнання в юрисдикційному процесі як сукупного результату взаємодії пізнання і доказування.

Вміщено тези учасників круглого столу "Проблеми застосування положень Конституції України у діяльності прокуратури: теорія і практика", співорганізатори якого - Генеральна прокуратура України, Національна академія прокуратури України, Асоціація суддів Конституційного Суду України та Українська асоціація прокурорів. Захід організовано з метою об'єднання зусиль науковців і практичних працівників для розв'язання проблем застосування положень Конституції України та вироблення пропозицій щодо внесення змін у національне законодавство для удосконалення діяльності органів прокуратури. Визначено незалежність прокурора як гарантію здійснення прокуратурою конституційних функцій. Надано процесуальні гарантії виконання судових рішень у контексті рішень Конституційного Суду України. Розглянуто актуальність питання щодо визначення потерпілої особи (за статтею 346 КК України). Визначено концептуальні засади конституційно-правового статусу прокуратури України. Розглянуто участь громадськості в процесі реформування прокуратури України. Охарактеризовано деякі аспекти діяльності прокурора у забезпеченні прав і свобод громадян у кримінальному провадженні.