Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)4-7,019.1 + Э372.27л0

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено маловідомі матеріали з історії Києво-Печерської лаври. Детально проаналізовано діяльність яскравих представників місцевої церковно-історичної школи, сформованої у середині - другій половині XIX ст. у Київській духовній академії, а саме: П.Г.Лебединцева, П.О.Лашкарьова, М.І.Петрова, С.Т.Голубєва та Ф.І.Титова. Встановлено, що саме у той час розпочалося систематичне наукове вивчення лаврських пам'яток, з'явилися численні твори, присвячені історії та архітектурі Печерського монастиря.

На підставі малодосліджених архівних джерел висвітлено історію створення Церковно-історичного й археологічного товариства при Київській духовній академії. Значну увагу приділено археологічним дослідженням культових пам'яток членами даного Товариства. Всебічно проаналізовано науково-теоретичну спадщину визначних діячів Товариства: С.Т.Голубєва, П.Г.Лебединцева, П.О.Лашкарьова, Д.І.Богдашевського, І.О.Сікорського, В.Г.Петрушевського та ін.

Висвітлено історіографічні питання дослідження системи духовної освіти у південній Україні в 1734 - 1861 рр. Проаналізовано політику православної церкви на Холмщині та Підляшші другої половини ХІХ ст., конфесійний та гендерний розподіл сільського духовенства Наддніпрянських губерній за переписом 1897 р. Розглянуто проблеми дослідження історії православних монастирів України у 1920 - 1930 рр. Охарактеризовано документи про становище православної церкви у 1941 - 1944 рр., українських архівних фондів з історії ОУН і УПА як допоміжне джерело з вивчення релігії Волині у період Другої світової війни.

Освещены историографические вопросы исследования системы духовного образования в южной Украине в 1734 - 1861 гг. Проанализированы политика православной церкви в Холмском и Подляшском регионах второй половины ХІХ ст., конфессионное и гендерное распределение сельского духовенства Надднепрянских губерний по переписи 1897 г. Рассмотрены проблемы исследования истории православных монастырей Украины в 1920 - 1930 гг. Охарактеризованы документы о положении православной церкви в 1941 - 1944 гг., украинских архивных фондов по истории ОУН и УПА как вспомогательный источник по изучению религии Волыни в период Второй мировой войны.

На основі значної кількості архівних джерел та спеціальної літератури комплексно досліджено діяльність Київського Церковно-історичного та археологічного товариства у контексті вивчення історії української Церкви. Введено у науковий обіг значну кількість архівних документів, що раніше не використовувались. Визначено провідні тенденції та етапи розвитку, напрями наукової роботи членів даного товариства, обгрунтовано періодизацію основних етапів його розвитку та створеного при ньому Церковно-археологічного музею. Розглянуто такі аспекти роботи Церковно-історичного та археологічного товариства, як археологічні дослідження, музейну справу, науково-теоретичну та видавничу діяльність. Відтворено основні тенденції та особливості розвитку церковно-історичних та археологічних товариств України.

Розкрито причини загибелі книг та основні принципи комплектування монастирських бібліотек у ХІ - XVI ст. Досліджено вплив постаті та творчості Нестора Літописця на формування пріоритетів острозького книжництва. Висвітлено образи засновників чернецтва у розписах церкви Спаса на Берестові. Проаналізовано форму і зміст знань про Нестора Літописця та його повісті в українському та інших сегментах вікіпедії. Увагу приділено питанню щодо загибелі прп. мученика Євстратія Печерського. Охарактеризовано церковно-культурне середовище і створення літописів та агіографічної літератури. Досліджено політичні атрибути києворуської писемності.

Вміщено наукові праці, що підготували вітчизняні історики, археологи, мистецтвознавці та музеєзнавці у рамках заходів зі створення Музею І. Мазепи у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику. Означено характерні риси образотворчого мистецтва Києва мазепинської доби. Висвітлено археологічні дослідження комплексу “Мазепиних” мурів Києво- Печерської лаври. Розглянуто історичний вчинок І. Мазепи в контексті сприйняття понять “зрада” і “героїзм”.

Досліджено практично не розроблену тематику взаємовідносин цивілізацій Балтії і Чорного моря за доби середньовіччя. Представлено нариси, які висвітлюють питання контактів населення середньовічних часів, яке тоді проживало в басейнах Дніпра, Даугави та Німану. Зокрема, розглянуто особливості формування та розвитку матеріальної культури федеративної держави - Великого князівства Литовського та Руського XIV - XV ст. за результатами археологічних досліджень. На основі даних експериментальної археології, етнографічних і писемних джерел проаналізовано унікальну знахідку, виявлену поблизу с. Старосілля, яка може бути співвіднесена із "моноксилами", що складали основу стародавніх човнів, пристосованих для пересування не тільки по річковій акваторії, але й могли виходити на морський простір.

Проаналізовано поховальні (некрополістичні) пам'ятки України як складові історичної нерухомої спадщини. Вміщено статті та публікації археологів, істориків, антропологів, мистецтвознавців, об'єднаних спільним прагненням якнайповніше висвітлити питання смерті та навколо смерті в європейській культурі. Що таке смерть і що відбувається з нами після неї? Це питання цікавило людство протягом всієї його історії. Починаючи з доби середнього палеоліту, людина намагалася знайти своє місце в системі загальної світобудови. Інтерес наших пращурів знайшов своє відображення в стародавньому мистецтві, первісній міфології та літературних джерелах світових релігій. І сьогодні питання, пов'язані з проблематикою смерті, є одними з найпоширеніших в європейських гуманітарних дослідженнях. Спроба осмислення сутності смерті у світовій науці отримала назву "танатологія". Відповідно до античних уявлень, Танатос - темний деструктивний бог, а Логос - закон розуму, який робить світ впорядкованим і гармонічним, тому танатологія часто розглядається як приручення Танатоса засобами Логосу. Іншими словами, у семантиці терміну лежить ідея приборкання смерті через її пізнання. Тому осмислення та наукове дослідження проблем, пов'язаних зі смертю - це не тільки обов'язковий компонент, а більш того, необхідний результат будь-якої танатологічної студії.