Досліджено актуальні проблеми формування системи управління промисловим підприємством за умов стратегічного партнерства. Узагальнено основні підходи до визначення системи управління. Виявлено проблеми та фактори впливу світового та національного ринків на створення стратегічних альянсів, розвинуто модель стратегічних альянсів та удосконалено життєвий цикл інтеграції у межах даних альянсів. Проведено моніторинг передумов активізації їх створення, визначено необхідність застосування процесно-орієнтованого підходу. Проаналізовано практику формування систем управління металургійними підприємствами. Розроблено модель такої системи та запропоновано її інформаційне забезпечення. Наведено методику застосування процесно-орієнтованого підходу до системи управління. Запропоновано систему збалансованих показників оцінки її ефективності за умов стратегічного партнерства на базі удосконаленої моделі стратегічних альянсів.

Мета роботи - дослідження та розробка заходів еколого-економічної ефективності діяльності підприємств вугільної промисловості шляхом використання вторинних ресурсів. Констатовано, що більшість державних вугледобувних підприємств є нерентабельними. Причинами цього є висока собівартість продукції, зниження видобутку вугілля, застарілий шахтний фонд, ціни на реалізоване вугілля, які є значно нижчими за собівартість. Відзначено, що, незважаючи на зменшення видобутку вугілля, господарська діяльність вугледобувних підприємств має значний негативний вплив на навколишнє середовище. Проаналізовано структуру складування вугільних відходів та виявлено їх вплив на екологію та здоров'я людини. Зазначено, що основним резервом підвищення ефективності вугільних підприємств та зниження негативного впливу на навколишнє середовище є використання вугільних відходів як вторинної сировини. Проаналізовано зарубіжний досвід з використання вторинної вугільної сировини для виробництва будівельних матеріалів (екологічної цегли, автодоріг), алюмінію тощо. Запропоновано впроваджувати дані заходи на українських вугільних підприємствах з метою покращення еколого-економічної ефективності діяльності вугільних підприємств.

Мета роботи - визначення взаємозв'язків між державою, суспільством і підприємствами вугільної галузі та дослідження перспективних напрямків поліпшення стану соціально-екологічної сфери корпоративної соціальної відповідальності вуглевидобувних підприємств державної форми власності як найбільш значущих з позиції виконання своїх зобов'язань перед державою та суспільством. Виявлено, що вуглевидобувні підприємства в цілому є соціально відповідальними перед суспільством, в якому вони функціонують, щодо забезпечення ефективності, зайнятості та дотримання закону. У процесі функціонування вуглевидобувним підприємствам треба визначити і врахувати економічні, соціальні, екологічні аспекти та інтереси їх діяльності. У результаті дослідження запропоновано еколого-економічні заходи з модернізації вугледобувних підприємств державного сектора в рамках реалізації концепції соціальної відповідальності, впровадження яких принесе як суто економічний, так і соціально-економічний ефект вугільним підприємствам, суспільству та державі.

Проаналізовано сучасний стан сфери вантажних перевезень залізничного транспорту (ЗТ) України. На основі проведеного дослідження виділено системні проблеми, які негативно впливають на ефективність роботи ЗТ з вантажних перевезень. Обгрунтовано необхідність оновлення рухомого складу шляхом залучення міжнародних інвестицій, яке допоможе підвищити обсяги вантажних перевезень, сприятиме розвитку галузі ЗТ та економіки України загалом.

Обгрунтовано можливість та доцільність застосування механізму соціального інвестування в реалізації інфраструктурних проектів у Луганській області як чинника активізації діяльності регіональних будівельних підприємств у період посткризових трансформацій. Розглянуто особливості будівельної галузі, за допомогою кореляційного аналізу визначено її вплив на мезоекономічні трансформації. Встановлено, що зміна обсягу валового регіонального продукту Луганщини на 88,76 % обумовлена впливом зміни обсягів будівельно-монтажних робіт у регіоні. Викладено проблеми сучасного етапу розвитку Луганської області як регіону посткризових трансформацій, окреслено основні проблеми та перешкоди на шляху відновлення соціально-економічної системи регіону, у тому числі його будівельної галузі. Зокрема, виявлено низку соціальних проблем, до вирішення яких необхідно залучити регіональні будівельні підприємства, наголошено на необхідності відновлення об'єктів соціальної та транспортної інфраструктури, будівництва житла для пільгових категорій громадян, внутрішньопереміщених осіб тощо. Наголошено, що на Луганщині в посткризовому періоді дуже гостро постає проблема дефіциту фінансових ресурсів через негативний вплив кризових явищ на бюджетний потенціал регіону. Обгрунтовано необхідність впровадження механізму соціального інвестування в практику реалізації соціально значущих будівельних проектів в умовах посткризового відновлення економіки регіону. Запропоновано алгоритм прийняття рішень щодо реалізації соціально значущих проектів із залученням будівельних підприємств регіону.

Обгрунтовано можливість та доцільність застосування механізму соціального інвестування в реалізації інфраструктурних проектів у Луганській області як чинника активізації діяльності регіональних будівельних підприємств у період посткризових трансформацій. Розглянуто особливості будівельної галузі, за допомогою кореляційного аналізу визначено її вплив на мезоекономічні трансформації. Встановлено, що зміна обсягу валового регіонального продукту Луганщини на 88,76 % обумовлена впливом зміни обсягів будівельно-монтажних робіт у регіоні. Викладено проблеми сучасного етапу розвитку Луганської області як регіону посткризових трансформацій, окреслено основні проблеми та перешкоди на шляху відновлення соціально-економічної системи регіону, у тому числі його будівельної галузі. Зокрема, виявлено низку соціальних проблем, до вирішення яких необхідно залучити регіональні будівельні підприємства, наголошено на необхідності відновлення об'єктів соціальної та транспортної інфраструктури, будівництва житла для пільгових категорій громадян, внутрішньопереміщених осіб тощо. Наголошено, що на Луганщині в посткризовому періоді дуже гостро постає проблема дефіциту фінансових ресурсів через негативний вплив кризових явищ на бюджетний потенціал регіону. Обгрунтовано необхідність впровадження механізму соціального інвестування в практику реалізації соціально значущих будівельних проектів в умовах посткризового відновлення економіки регіону. Запропоновано алгоритм прийняття рішень щодо реалізації соціально значущих проектів із залученням будівельних підприємств регіону.

Мета роботи - практичне застосування інструментарію економіко-математичних і статистичних методів з метою підвищення ефективності прийняття управлінських рішень у контексті розвитку регіону. Розглянуто складові регіонального розвитку, визначено показники, які характеризують стан зазначених складових, і наведено їх динаміку за період 2006 - 2018 рр. За допомогою інструментарію кореляційного аналізу визначено щільність зв'язку між цими показниками та валовим регіональним продуктом (ВРП) як показником регіонального розвитку. Виявлено найбільш впливові чинники регіонального розвитку, що надало можливість обгрунтувати напрямки динамічних позитивних мезоекономічних перетворень. Зокрема, зазначено, що здебільшого на зміну індексу реального ВРП впливають рівень зайнятості населення, частка новітніх технологій, впроваджених у регіоні у відповідному періоді, а також обсяг споживання основного капіталу. Інакше кажучи, найбільш впливові контрольовані чинники регіонального розвитку визначають обсяг залучених трудових і капітальних ресурсів, а також рівень технологічного укладу. За допомогою регресійного аналізу побудовано модель регіонального розвитку, незалежними змінними у якій обрано раніше виявлені найбільш впливові його чинники. Доведено, що ця модель відповідає критерію адекватності, а отже, може застосовуватися у подальших прогнозних розрахунках для обгрунтування рішень щодо економічного розвитку Луганської області.

Досліджено умови праці на підприємстві та визначено можливі напрямки щодо їх поліпшення в контексті покращення працездатності робітників. Розглянуто окремі складові умов праці: санітарно-гігієнічні, естетичні, фізіологічні та соціально-психологічні. Визначено властивості умов праці, які наявно свідчать про вплив умов праці на виробниче середовище, у якому працює робітник, і на самого робітника, на його стан здоров'я, самопочуття та працездатність. Виявлено взаємозалежність і взаємозв'язок елементів умов праці, що також підкреслює доцільність дотримання саме комплексного покращення умов з метою досягнення синергетичного ефекту. Аналізуючи елементи умови праці за ознаками наявності підкріплення їх відповідними регламентуючими документами, запропоновано розподіл умов на нормовані та ненормовані. Визначено, що тільки санітарно-гігієнічні умови праці підлягають нормуванню, й оцінку саме цих умов належить виконувати за допомогою атестаційної комісії. Фізіологічні, естетичні та соціально-психологічні умови праці віднесені до ненормованих через відсутність будь-яких нормативів. що їх регламентують, тому оцінка цих умов здійснюється за допомогою експериментальних, психодіагностичних та інших методів. Поставлено акцент на те, що тільки через цілісне вдосконалення та покращення всіх складових умов можна значно підвищити ефективність і продуктивність праці.

Актуалізовано питання, що стосуються проблем забезпечення економічної безпеки з позиції зростання глобальних інтеграційних процесів у світовій економіці. Відзначено, що формування глобального світу пов'язане з появою нових глобальних загроз у сфері економічної безпеки на прикладі пандемії коронавірусу COVID-19. Це породжує необхідність перегляду деяких негативних ефектів глобалізації з метою надання більшої керованості глобальним процесам, зробивши їх більш усвідомленими, орієнтованими на всебічне забезпечення безпеки та сталий розвиток країн. У ході дослідження аналізуються причини виниклих під впливом пандемії COVID-19 наслідків для економічної активності країн. Дослідження звертає увагу на виявлені пандемією проломи в економічній безпеці країн, пов'язані з деякими аспектами глобалізації. Результати проведеного дослідження дозволяють визначити найбільш постраждалі від економічного тиску сектори та розглянути можливі напрямки і тенденції подальшого економічного відновлення. Також припускається, що в майбутньому стрес-тести всіх рівнів економічної безпеки повинні будуть враховувати й аналізувати більш широкий діапазон можливих сценаріїв і ризиків, пов'язаних із загрозою пандемій і впливом їх наслідків на суспільні інтереси. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямі може стати дослідження взаємозв'язку та можливих наслідків, які виникають у соціальній і політичній сферах у зв'язку з глобальними загрозами економічній безпеці.

Досліджено питання ролі та внеску інтелектуальної праці у процес забезпечення та вдосконалення головних аспектів життя людини відповідно до глобальних Цілей сталого розвитку (ЦСР). Інтелектуальна праця розглядається як важливий ресурс створення наукомісткого, інноваційного виробництва, яке забезпечує вирішення важливих глобальних завдань сталого розвитку. В рамках багатостороннього комплексного підходу досліджено вплив результатів інтелектуальної праці на досягнення ЦСР. Визначено, що ЦСР є взаємопов'язаними та підкріплюють одна одну в процесі досягнення, через що їх результати також є комплексними, тобто результат покращень у сфері однієї цілі є шляхом досягнення іншої. Віддзеркаленням домінуючої ролі інтелектуальної праці в досягненні Цілей сталого розвитку є дев'ята ЦСР - інновації та інфраструктура. Розвиток технологій, створення інновацій і проривних рішень мають вирішальне значення в контексті досягнення ЦСР, а, відповідно, інтелектуальна праця, інтелектуальна власність і новації все більшою мірою набувають суспільно значущого характеру та через підвищену важливість потребують розробки та реалізації політики цілісності наукових досліджень і захисту їх результатів. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямі можуть стати питання підвищення ефективності праці інтелектуальних працівників і збільшення можливостей використання потенціалу інтелектуальної діяльності для подальшого розвитку суспільства.

Досліджено вплив змін глобального зовнішньоекономічного середовища в контексті стратегічних можливостей розвитку України у сфері світової торгівлі. Надана характеристика факторам, що впливають на міжнародний торгово-виробничий ландшафт та "працюють" на оптимізацію можливостей України в питаннях структурної перебудови економіки країни. Спираючись на можливості економічного потенціалу України, авторами визначено стратегічні орієнтири забезпечення економічного розвитку у сфері зовнішньоторговельних можливостей, шляхом узгодження регіональної та зовнішньоторговельної стратегії розвитку. Наявність відповідності потреб України у залученні інвестицій та технологічних інновацій для розвитку виробничих секторів економічним потребам розвинених країн мати стратегічно важливого партнера в контексті надійного розміщення капіталу та використання порівняльних переваг у сфері виробництва - надає поштовх для налагодження довгострокових партнерських відносин та залучення українських виробників до глобальних ланцюжків створення вартості. З урахуванням концептуальних проблем розвитку країни запропоновано впровадження економічної стратегії розвитку, спрямованої на одночасне зміцнення експортних позицій та розвиток стійкого, диверсифікованого внутрішнього ринку. Це також сприяє зміцненню міжрегіональних господарських зв'язків шляхом поглиблення регіональної і галузевої спеціалізації та розвитку міжгалузевого співробітництва.

Підкреслено зростаючу важливість критичного вивчення ролі глобалізації в контексті проблеми забезпечення безпеки людини. У глобальних умовах відкритої економіки безпосередні зміни в характері економічної діяльності та соціальної взаємодії значно збільшують вагу та значення факторів, які впливають на соціальну, політичну й економічну стабільність. Шляхом аналізу даних, що відображають результати соціальних, економічних і політичних наслідків COVID-19, автори намагаються надати корисні уявлення про закономірності, що властиві економічним, соціальним і політичним процесам. Дослідження динаміки розвитку пандемії дозволяє більш детально дослідити зв'язок між економікою, соціальною безпекою та політичною стабільністю, звертаючи увагу на природу соціальних, економічних і політичних процесів та масштаби їх взаємозалежності. За результатами дослідження встановлено основні загрози, що виникають через пандемією у сфері економічної, соціальної та політичної складових національної безпеки. Показано, що соціальні, економічні та політичні сфери безпеки в державі є взаємопов'язаними. Через взаємозв'язок між ними відсутність стабілізації в одній із означених сфер здатна породжувати потенційну небезпеку та зміни негативного характеру в інших сферах. Більшість визначених авторами ризиків і загроз витікають один з одного, що робить їх також взаємозв'язаними. На думку авторів, суспільні очікування щодо політико-економічних взаємодій у сфері забезпечення національної та глобальної безпеки потребують від уряду суттєвих змін і трансформації погляду на важливі аспекти організації соціального, економічного та політичного життя суспільства, відповідно до глобальних викликів.

Досліджено вплив пандемії COVID-19 на розвиток малого та середнього бізнесу. В контексті забезпечення економічної безпеки розглянуто проблеми та причини викликів, з якими стикаються малі та середні підприємства в результаті спалаху пандемії COVID-19. Визначено, що вплив COVID-19 має виражений диференційований ефект в залежності від регіонів і секторів економіки. Внаслідок економічної кризи, породженої пандемією, найбільшою мірою постраждав сектор, орієнтований на надання послуг. Складність узгодження заходів, спрямованих на протидію поширенню COVID-19, з пріоритетами економічного розвитку призвела до зростання загроз економічній безпеці МСП на тлі пандемії. Узагальнено фактори, що впливають останнім часом на результативність діяльності МСП. За результатами дослідження визначено можливі заходи підтримки підприємств та організацій, засновані на партнерстві між бізнесом, урядом та громадянським суспільством, та надано рекомендації у сфері політики, які допоможуть МСП підтримувати достатній для орієнтування в мінливих умовах рівень економічної безпеки. Масштаби вжитих заходів щодо зменшення негативного впливу економічних наслідків пандемії на функціонування і розвиток МСП передбачають доступність цільових програм фінансової підтримки, розвиток інфраструктури та професійної допомоги з питань малого та середнього бізнесу, надання пропонованих технологічним прогресом та цифровізацією можливостей. Запропонованих заходів може бути замало, щоб допомогти МСП пережити триваючу кризу, але достатньо, щоб надати час, необхідній для того щоб адаптувати діяльність підприємств до нових умов.

Актуалізовано низку важливих питань із забезпечення політики у сфері підтримки інноваційного підприємництва. У процесі дослідження відзначено, що на соціально-економічний розвиток країн впливає ступінь інноваційності економіки. Це спонукає розглядати інноваційне підприємництво як важливий ресурс з розбудови інноваційних процесів у країні, а підтримку інноваційного підприємництва вважати ключовим фактором вирішення головних завдань зі сталого соціально-економічного розвитку регіонів України. Країна має досить міцну базу для науково-технічних розробок і потужний інноваційний потенціал, але є проблеми з його реалізацією через недостатню зосередженість на формуванні ефективної інноваційної політики та політики розвитку малих і середніх підприємств (МСП), які є головними постачальниками інновацій у національній інноваційній системі. Результати дослідження звертають увагу на доцільність інтеграції інноваційної політики з політикою розвитку корпоративної соціальної відповідальності та політикою розвитку МСП. Інтеграція дозволить досягти більшої економічної віддачі та соціальної вигоди через здійснення більш ефективного взаємозв'язку між провайдерами соціально-економічного розвитку регіону з питань організації та забезпечення можливостей розвитку складних регіональних, міжрегіональних і глобальних мереж створення вартості. Такий підхід також передбачає урахування факторів, що впливають на інноваційну динаміку з постійнім удосконаленням системи формування та реалізації державних і регіональних пріоритетів у сфері регулювання науки, інвестиційної, інноваційної, підприємницької та соціально відповідальної діяльності, відповідно до реалізації принципів сталого розвитку.

Визначено особливості перебігу процесу цифровізації в підприємницькому середовищі національної економіки та формалізовано концептуально-методичний підхід до оцінювання впливу зазначеного процесу на розвиток бізнесу. Досліджено актуальне науково-практичне питання впливу цифрових трансформацій на результати економічної діяльності підприємницького сектора як основного рушія національної економіки. Підкреслено значущість цифровізації та необхідність розуміння її багатоаспектності й особливостей перебігу в соціально-економічних системах різного рівня. Оскільки процес цифрової трансформації виходить за межі окремих суб'єктів господарювання та галузей національної економіки, зроблено висновок, що повний і глибокий аналіз впливу чинників цифрових перетворень на розвиток підприємницького сектора необхідно проводити з охопленням змін, які відбуваються на мікро-, мезо- та макрорівнях. Запропоновано концептуально-методичний підхід до аналізу результатів цифрової трансформації в економіці з акцентом на підприємницькому секторі. Підхід включає використання системи показників для проведення комплексного оцінювання перебігу цифрових перетворень на кожному з вищезазначених рівнів. На мікрорівні вивчається стан цифровізації внутрішнього середовища економічних суб'єктів. На мезорівні відстежуються цифрові трансформації в межах галузевої та міжгалузевої взаємодії. На макрорівні досліджуються загальнонаціональні процеси в підприємницькому секторі під впливом реалізації державної цифрової стратегії та політики. Підкреслено важливу роль держави у просуванні цифрових інновацій та стимулюванні розвитку нових технологій на користь національної економіки. Зазначено, що впровадження запропонованого підходу потребує створення певного інформаційного, аналітичного та організаційного забезпечення.