Скачати повний текст

Розглянуто феномен забороненого антропологічного знання та культурні форми його легалізації. Приділено увагу психоаналітичній інтерпритації детективних сюжетів у сучасній культурі. Охарактеризовано екзистенційний компонент детективного жанру. Досліджено культурні особливості рольової реальності, що створюється авторами в просторі детективу, а також соціокультурні функції, що виконуються цим жанром. Вивчено детективний жанр як елітарний продукт масової культури. Визначено серійність як рису зазначеного жанру та серійні злочини. Обгрунтовано гібридизацію форм детективного жанру в сучасній культурі.

Висвітлено культурні особливості рольової реальності, що створюється авторами в просторі детективу, а також соціокультурні функції, що виконуються цим жанром. Зазначено, що філософсько-антропологічний аналіз детективних текстів і сюжетів дозволяє виявити, дослідити й оцінити процеси, що відбуваються в модерному суспільстві та свідомості сучасної людини. Розглянуто детективний жанр як феномен культури споживання. Досліджено психоаналітичні інтерпретації детективних сюжетів в сучасній культурі, екзистенціональний компонент детективного жанру. Увагу приділено гібридизації форм цього жанру, компенсаторній функції детективних текстів в масовій культурі, процесу люмпенізації суспільства в реаліях детективного жанру.

Розкрито антропологічний статус детективних практик та їх функціональний потенціал у культурі пізнього Модерну. Систематизовано досвід теоретичної рефлексії "темного боку" людської природи як сліпої плями інтегративного людинознавства та "забороненого знання". Розглянуто умови зняття цієї заборони через розширення культурних технік спостереження та контролю. З'ясовано умови взаємопереходу між транспарентністю та непрозорістю у культурі пізнього Модерну. Обгрунтовано широке розуміння детективних практик, антропологічна складова яких, разом з історично змінюваними культурними техніками спостереження за Іншими, підглядання, імітації, передбачення вчинків Інших, обумовлює їх репрезентацію у всіх сферах суспільного життя.

Наведено філософсько-педагогічні та філософсько-антропологічні обгрунтування стратегії духовного оновлення (ДО) українського суспільства, розкрито взаємообумовленість цих теоретичних рефлексій, які прояснюють проблеми та практичні завдання, що виникають у процесі демократичних трансформацій і торкаються суспільно перетворюючого потенціалу освіти та виховання. З'ясовано культурно-антропологічні передумови модернізації освітніх і виховних практик, які сприятимуть ДО українського суспільства. Подано інформацію щодо професії вчителя та завдань ДО сучасних соціумів у площині філософсько-антропологічного та філософсько-педагогічного аналізу. Розглянуто історичну пам'ять як чинник стабілізації українського суспільства. Досліджено конфліктогенний потенціал українського суспільства. Увагу приділено літературно-художній творчості як ресурсу духовного та методологічного оновлення сучасних стратегій виховання. Висвітлено питання формування світогляду військовослужбовців під час трансформації духовно-моральних цінностей суспільства.