Наведено методику вибору найкращого проекту за проектним індексом. Запропоновано методику суб'єктивного рейтингу для оцінки технічного та комерційного успіху.

З'ясовано, що ідея процесного підходу та його використання підвищить ефективність виробництва, а також якість продукції.

Досліджено проблеми державного стимулювання інвестиційно-інноваційних проектів (ІІП) регіонів в Україні та за кордоном як перспективний розвиток економіки держави в цілому. Проведено науково-теоретичне обгрунтування та розробку механізмів регулювання ІІП регіонів. Запропоновано та обгрунтовано авторську модель регулювання інвестиційно-інноваційного розвитку регіону "Регіональна база розвитку".

Рассмотрены проблемы управления капиталом приватизированных промышленных предприятий. Приведена схема реструктуризации капитала, снижения расходов производства, развития системы маркетинга и планирования производства.

Розглянуто маркетинг як філософію підприємництва та відкриту мобільну систему. Увагу приділено аналізу ринкових можливостей та методам дослідження ринку. Висвітлено сучасні проблеми розвитку інформаційної маркетингової системи на підприємствах та психологічні аспекти поведінки покупців. Проаналізовано основні підходи до визначення торгової, цінової, комунікаційної політики та політики розподілу на підприємствах. Визначено основні напрями та елементи формування маркетингової стратегії.

Розглянуто теоретичні, методологічні та прикладні аспекти управління сталим регіональним розвитком на засадах демократичного врядування. Досліджено сталий розвиток як назрілу суспільно значущу проблему теоретико-прикладного характеру і цільову спрямованість змін у системі регіонального управління. Обгрунтовано теоретико-методологічні підходи до управління сталим розвитком регіону: стало-орієнтована структура регіону, методики, орієнтири та показники оцінювання "сталості". Проаналізовано сучасну практику стало-орієнтованого стратегічного планування на прикладі Одеської області. Структуровано стало-орієнтовану діяльність, а також обгрунтовано моделі управління сталим розвитком регіону.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти забезпечення конкурентоспроможності українських підприємств на сучасному етапі європейської інтеграції, наслідки повномасштабної євроінтеграції для економіки України. Наведено засоби й інструменти управління ризиками входження українських підприємств на європейський ринок. Досліджено проблеми структурної перебудови економіки України в контексті євроінтеграційних процесів. Висвітлено перспективи інноваційного розвитку підприємств і регіонів України за умов глобалізації.

Розкрито пріоритетні особливості інноваційно активних підприємств, такі як: науково-дослідницький потенціал; здійснення інноваційної діяльності на постійній основі; здатність розвивати інтелектуальний капітал; збільшення уваги до мотивації персоналу, що відповідає за інноваційний розвиток підприємства; інноваційна оперативність (сприйнятливість до нововведень, швидкість прийняття рішень щодо змін, гнучкість і мобільність дій, висока адаптивність до змін зовнішнього середовища, здатність виробляти конкурентоспроможну інноваційну продукцію з кращими результати); рівні інтенсивності інноваційних процесів на виробництві, ступінь залежності продукту або підприємства від інноваційної діяльності. Наведено характеристики інноваційно активного підприємства в розрізі таких ознак: мета, розвиток, ринок, ресурси, організація трудових процесів цінність, процес виготовлення продукції, фінансове забезпечення, мотиваційна складова, соціальна складова. Визначено відмінності індикативного контролювання інноваційно активного й інноваційно неактивного підприємств. Наведено індикатори сфер діяльності інноваційно активного підприємства як інструмент контролювання його розвитку, розкрито їх позитивні відмінності.

Досліджено стрімкий розвиток інтеграційних процесів, формування глобального економічного простору, які призвели до інтенсивного розвитку транснаціональних компаній. У цих умовах стає актуальним питання щодо ролі толерантності у системі управління транснаціональними компаніями. Нові можливості, пов'язані з формуванням основних аспектів толерантності у системі управління транснаціональними компаніями та зробити певні висновки. Дослідження певних аспектів функціонування та розвитку транснаціональних компаній висвітлювалися в роботах таких авторів, як Кривов'язюк І., Мекшун П., Мельничук В., Мікаелян С., Пєнська І., Скавронська І., Терехов Є., Чумак Н. та інші. Вагомий внесок у дослідження питань з толерантності здійснили такі науковці як Арабчук Я., Орловська О., Пірен М. та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. У сприятливих умовах формування та розвитку транснаціональних компаній залишається поза увагою питання щодо толерантності у системі управління компаніями, які б найбільше сприяли вирішенню низки конфліктів. Мета роботи - дослідження основних аспектів толерантності у системі управління транснаціональних компаній та зробити певні висновки. Метод або методологію проведення дослідження. Використано загальнонаукові методи: діалектичний, системно-структурного аналізу й синтезу, статистико-економічні методи, узагальнення. Викладення основного матеріалу (результати роботи). Зазначено роль транснаціональними компаніями в сучасних умовах та визначено, що під час формування та розвитку даних компаній, толерантність набуває особливого змісту у системі управління. Систематизовано основнінапрями проблем міжнаціональних відносин та рекомендовано їх вирішення за рахунок регулювання професійної діяльності працівників транснаціональних компаній. Визначено значущість "коридору толерантності" у системі управління транснаціональними компаніями. Висновки й результати статті використано у навчально-науковому процесі економічних факультетів вищих навчальних закладів. Водночас, результати роботи можуть бути використані при формуванні системи управління в транснаціональних компаніях та в процесі професійної підготовки працівників компанії. Висновки: на основі проведеного дослідження ролі толерантності у системі управління транснаціональними компаніями в сучасних умовах розвитку України, результатом наукового доробку є те, що толерантність повинна здійснюватися на базі професійної підготовки працівників компанії, яка формується, виходячи з коридору толерантності.

Розглянуто цілі сталого розвитку в контексті формування та розвитку людського капіталу. На основі аналізу підходів до розуміння категорії "людський капітал" узагальнено її зміст. Серед рівнів визначення людського капіталу необхідно виділяти не лише особистий, рівень організацій чи національний, а й мезорівень. Цей рівень важливий не лише щодо визначення людського капіталу регіону, а й по відношенню до окремих територіальних громад, що суттєво в контексті реалізації реформи децентралізації. Це дасть можливість використовувати цілі з формування, розвитку, використання людського капіталу при складанні планових документів та формуванні звітів окремих громад. На основі аналізу наукових підходів уточнено розуміння людського капіталу на державному рівні, що не повинно ототожнюватись виключно із фінансовими витратами на забезпечення функціонування сфери освіти та охорони здоров'я. Крім того, недоцільно формування людського капіталу вимірювати через витрати часу на навчання. З огляду на важливість людського капіталу для забезпечення сталого розвитку суспільства проаналізовано міру відображення цілей і завдань сталого розвитку, що рекомендовані ООН і безпосередньо пов'язані із людським капіталом у вітчизняних державних стратегічних документах. Проведена вибірка виявила часткове представлення завдань, що деталізують цілі сталого розвитку та стосуються освіти, медицини в державних стратегічних документах. Крім того, програми, що стосуються освіти та науки, не мають відповідних планів заходів, оцінюються лише частково або зовсім не мають індикаторів для моніторингу та контролю.

Досліджено проблеми і напрями розвитку інфраструктури регіонів. На основі узагальнення теоретичних напрацювань з питань регіональної політики визначено особливості збалансованого розвитку інфраструктури регіону. Наведено визначення термінів "сталий розвиток", "інфраструктура", "регіональна інфраструктура". Забезпечення комплексного розвитку інфраструктури територій і поліпшення умов життя населення є головною метою вдосконалення економічного механізму управління розвитком регіону. Визначено основні функції концепції підвищення якості життя населення: встановлено, якими суттєвими функціями визначається місце регіональної інфраструктури в системі ринкових відносин. У дослідженні вказано, що збалансований розвиток інфраструктури регіону має бути спрямованим на забезпечення внутрішніх і зовнішньоекономічних зв'язків регіону. Визначено, що ефект інноваційно-орієнтованої стратегії збалансованого розвитку інфраструктури регіону залежить від оптимального просторового та цільового розміщення ресурсів регіону, рівня їх концентрації на певній території, а також від змісту самої інноваційної діяльності. Також вказано, що економічна сутність регіональної інфраструктури полягає в економії, яка отримується за рахунок концентрації допоміжних виробництв у період будівництва та під час функціонування підприємств основного виробництва. Також визначено, що особливе значення регіональна інфраструктура має для заохочення малого та середнього бізнесу. В результаті дослідження встановлено, що ефект інноваційно- орієнтованої стратегії збалансованого розвитку інфраструктури регіону залежить від оптимального просторового та цільового розміщення ресурсів регіону, рівня їх концентрації на певній території, а також від змісту самої інноваційної діяльності.