Висвітлено теоретико-методологічні основи та економічну природу інвестиційної політики, нові підходи до її формування та реалізації. Проаналізовано особливості регулювання інвестиційної діяльності в промисловості України. Розглянуто питання інституціонального забезпечення розвитку інвестиційного процесу в країні, управління інвестиційними ризиками, інвестиційного страхування. Визначено вплив інвестиційної політики на моделі та складові економічного зростання.

Освещены теоретико-методологические основы и экономическая природа инвестиционной политики, новые подходы к её формированию и реализации. Проанализированы особенности регулирования инвестиционной деятельности в промышленности Украины. Рассмотрены вопросы институционального обеспечения развития инвестиционного процесса в стране, управления инвестиционными рисками, инвестиционного страхования. Определено влияние инвестиционной политики на модели и составляющие экономического роста.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)0-56

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж28099 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто сучасний стан, виявлено недоліки та наведено пропозиції щодо створення і розвитку концептуальних основ самостійної функціональної підсистеми "Бюджетування" у складі системи управління промисловим підприємством.

Розроблено схему управління інвестиційною діяльністю у промисловості регіону з метою її стимулювання. Розглянуто методику ефективності регіональних інвестиційних проектів і програм, що базується на оптимізації за коефіцієнтом прибутковості. Визначено структуру інвестиційного капіталу на підставі аналітичних підходів, що включає корпоративні цінні папери. Враховано зміни амортизаційної політики, що передбачає лібералізацію формування та використання амортизаційного фонду, створення на підставі пільг інвестиційних ресурсів, моніторинг і контроль за ефективним використанням коштів відтворення загального капіталу. У сфері приватизації запропоновано розширити продаж акцій інвестиційними зобов'язаннями, збільшити кошти на інвестування, погашення заборгованості підприємств. Проведено оцінку інвестиційної привабливості регіонів України на базі інтегральних показників привабливості. Наведено напрями удосконалення економіко-соціального механізму регулювання інвестиційної діяльності у промисловості Кримського регіону.

Розглянуто теоретико-методологічні засади й економічну природу інвестиційної політики підприємства, нові підходи до її формування та реалізації. Досліджено процеси венчурного інвестування на підприємстві, методичні підходи до управління ризиками інвестиційного проекту. Приділено увагу інституціональному забезпеченню розвитку інвестиційного процесу в Україні на мікрорівні.

Рассмотрены теоретико-методологические принципы и экономическая природа инвестиционной политики предприятия, новые подходы к ее формированию и реализации. Исследованы процессы венчурного инвестирования на предприятии, методические подходы к управлению рисками инвестиционного проекта. Уделено внимание институционному обеспечению развития инвестиционного процесса в Украине на микроуровне.

Наведено результати дослідження теоретико-методологічних підходів, науково-практичних положень і особливостей формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств. Перебудова економічних процесів, зумовлена фінансово-економічною кризою, переорієнтація суспільної думки та перегляд постулатів інвестиційної діяльності формують нову парадигму інвестиційного мислення, яка докорінно переорієнтовує інвестиційну політику промислових підприємств на нову ідеологію. Теоретичне та науково-практичне дослідження з урахуванням даних парадоксальних змін і комплементарно-асоціативних посилань засновків інституціонально-інформаційної економіки дозволило сформулювати методологічні засади формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств. Удосконалено концепцію зрівноважувальної дії механізмів стимулювання інвестиційної діяльності за умов ресурсних обмежень і переходом до стійкого економічного зростання. Розроблено процедури формування адекватної реальним виробничо-господарським процесам системи прогнозних показників прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал, методи їх обчислення, що засновано на результатах побудови адитивної моделі, яка враховує економічну сезонність інвестиційних потоків, підсилюваних деструктивним впливом ресурсних обмежень, і сприяє підвищенню ефективності реалізації інвестиційної політики підприємств.

Результати дослідження дозволили запропонувати власне бачення основних умов забезпечення платоспроможності підприємства з позиції фінансової безпеки. Визначено, що основними такими умовами для підприємства є: наявність та забезпечення ліквідності активів та задовільної структури балансу; збалансована структура джерел формування капіталу підприємства; ефективне управління дебіторською та кредиторською заборгованістю; раціональне та збалансоване управління грошовими потоками; вибір та застосування ефективних форм розрахунків. Доведено, що дотримання вказаних умов забезпечення платоспроможності підприємства дозволить уникнути загрози погіршення рівня його фінансової безпеки.

Розглянуто концепцію вартісного управління підприємством, її характеристики та сферу використання. Вартісно-орієнтоване управління підприємством - це управління розвитком підприємства, яке проводиться шляхом дослідження та оцінки майбутньої вартості його активів з врахуванням попередніх вливань коштів та інших економічних витрат. На сьогоднішній день великою проблемою вартісно-орієнтованого управління у вітчизняній практиці є складність застосування розроблених закордонних методик. Досліджено показники вартісної оцінки процесів розвитку підприємства в сучасних умовах господарювання. Запропоновано зупинитись на оцінці вартості такими методами як метод CVA, метод CFROI, метод SVA, метод EVA та метод MVA. Проаналізовано можливість застосування показників оцінки вартості управління процесів розвитку підприємства, а також виділення факторів розвитку підприємства.

Висвітлено можливості еволюційного розвитку національної соціально-економічної системи, забезпечення стійкості та надійності функціонування та цілеспрямування її динаміки до перспективних кутів соціально-економічного, технологічного та суспільного відродження в ресурсних обмеженнях при постійному нарощенні суспільно-політичних і військово-економічних загроз українському державотворенню. Здійснено макроекономічний, міждисциплінарний та крос-культурний синхронний аналіз політичних, суспільних, методологічних і концептуальних засад формування на теренах держави системних ознак задля забезпечення її переходу до сталого розвитку. Запропоновано до використання алгоритм розбудови нової регіональної карти України за форматом територіальних природно-господарських округів задля переформатування соціально-економічного простору держави в контексті її інтеграційного вибору. Розкрито проблеми забезпечення національної безпеки, які пов'язані з мінерально-сировинним комплексом. Наведено результати моделювання стійкості функціонування енерго-, ресурсо- та наукоємних галузей і виробництв у ретроспективному періоді. Запропоновано комплекс заходів, які наповнять український фондовий ринок привабливими активами для реалізації стартів його масованого розвитку, включно з швидшим запровадженням накопичувальної пенсійної системи як джерела масових довгострокових інвестиційних ресурсів. Визначено перспективні напрями реалізації національних економічних і суспільно-політичних інтересів у контексті деструктивних кліматичних зрушень.

Розглянуто концепцію ефектуації в умовах фундаментальної невизначеності. Доведено, що зазначені умови характеризуються невпорядкованістю руху, ірраціональною поведінкою суб'єктів економічних відносин, можливістю різних траєкторій розвитку подій, що значно ускладнює або взагалі нівелює можливість спрогнозувати майбутні економічні результати. Саме тому виникає нагальна потреба використання альтернативних підходів до процесу прогнозування та отримання результатів, які задовольняють інтереси більшості учасників. Зазначено, що за таких умов розповсюджений каузальний підхід втрачає свою значущість, оскільки концептуальні положення даного підходу призводять до неточності моделей та зростання похибки в прогнозах для безпосереднього прийняття рішень. Через це особливої уваги заслуговує концепція ефектуації, яка надає можливість змінити напрям наукових досліджень та перейти на нові концептуальні засади. Розглянуто етапи становлення даної концепції, її основні засади, проведено чітке розмежування з каузальною логікою та надані результати фундаментальних досліджень в сфері ефектуаційної логіки. Особливу увагу у представленому дослідженні приділено основним принципам, на яких базується концепція ефектуації і, які найбільш змістовно розкривають її сутність. До таких принципів слід віднести: принцип ресурсоорієнтовних дій; принцип допустимих втрат; принцип стратегічних альянсів; принцип "лимонаду"; принцип контролю, а не передбачення. На основі наведених у роботі критеріїв проаналізовано відмінності у методах прийняття рішень у концепції каузації та ефектуації. Крім того, висвітлено, що приведена концепція передбачає створення нових цінностей, через це вона може розглядатися як джерело створення інновацій - як у новостворених фірмах, так і вже існуючих компаніях. Наведено її актуальність для сучасних умов господарювання в Україні, які особливо характеризуються фундаментальної невизначеністю та непередбачуваністю.

Висвітлено теоретико-методологічні та практичні аспекти управління організаційним розвитком підприємств. Розкрито сутнісні атрибути управління організаційним розвитком підприємств, встановлено особливості механізму управління організаційним розвитком підприємств й опрацьовано методичні підходи до формування системи показників результативності даного управління. Розроблено концепт щодо побудови організаційного дизайну підприємства на основі інформаційно-комунікаційних технологій, досліджено сучасний стан та тенденції організаційного розвитку на прикладі телекомунікаційних підприємств. Здійснено характеристику субсистем організаційного розвитку телекомунікаційних підприємств й оцінено управління організаційним розвитком телекомунікаційних підприємств. Обгрунтовано науковий базис формування портфеля стратегій організаційного розвитку підприємств. Розроблено методичний інструментарій до впровадження організаційних інновацій підприємств та запропоновано концептуальні засади формування організаційної культури в підприємствах. Розглянуто креативність як основу успішного організаційного розвитку підприємства, окреслено креативиий менеджмент у контурі організаційного розвитку підприємства, умотивовано використання державно-приватного партнерства як інструменту організаційного розвитку підприємства. Опрацьовано можливість активізації організаційного розвитку підприємства на основі мережевого підходу, що забезпечить перехід до нової якості функціонування підприємств та стимулюватиме підвищення їх результативності, адаптивності, зрілості й гнучкості.

Розкрито основні поняття та терміни, висвітлено питання теоретико-методологічного, аналітичного, прогностичного та прагматичного характеру щодо управління організаційним розвитком підприємства, що сприятиме формуванню системи знань у царині управління організаційним розвитком підприємства, механізмів, діагностики й інструментарію прийняття рішень щодо побудови організаційного дизайну підприємства на основі інформаційно-комунікаційних технологій, отриманню глибоких уявлень стосовно порівняльних характеристик і пріоритетних напрямів активізації й удосконалення управління організаційним розвитком підприємства, навичок самостійного творчого мислення, прийняття оптимальних управлінських рішень, що забезпечить перехід до нової якості функціонування підприємств та стимулюватиме підвищення їх результативності, адаптивності, зрілості та гнучкості.

Лексична неоднозначність в трактуванні понять і категорій притаманна вітчизняній науці в процесі пізнання нею термінології із західних наукових праць. У процесі інтерпретації проявляється редукціонізм або, навпаки, розширення сутності, що змінює розуміння категорії як синонімічно, так і по суті. Кейнсіанське "термінологічний гармидар" досі панує у вітчизняній науковій думці, провокуючи невірне тлумачення термінів і, як наслідок, неоднозначне розуміння сутності понять, а відповідно і логічну неможливість якісного аналізу системи і процесів, що призводить до помилкової інтерпретації, ставить під сумнів теоретичну цінність дослідження, а іноді і зовсім нівелює існуючий науковий доробок. Доведено, що категорія "фінансова політика" являє собою складну систему, елементи якої взаємодіють між собою, а система набуває своїх специфічних характеристик в процесі їх поєднання. Жоден елемент не може бути відділений від системи, оскільки, при його відокремленні, можна втратити певну частину системних властивостей, і тому використання класичного редукціонізму, який все ще притаманний, зокрема, економічній теорії, є недоцільним. Оскільки, лексична неоднозначність не піддається елементарній елімінації, для формування комплексного уявлення про категорію "фінансова політика" здійснено спробу використання її в рамках методології причинності явищ в якості бази дослідження. Економічна сутність фінансової політики підприємства проявляється в її функціях. Для обгрунтування функцій фінансової політики підприємства, як багатоаспектної системи, використано згадані вище лексичну неоднозначність терміну і методологію причинності явищ, тобто розмежування загального, конкретного і одиничного, що дозволило здійснити дослідження елементів у їх взаємозв'язку, дотичності і протиставності. Як наслідок, визначено функції, загальні для обох систем (politicsі policy), і обрана методологія дослідження дозволила сформулювати функції фінансової політики підприємства з урахуванням основних завдань фінансового менеджменту,а саме: забезпечення нормального ритму, фінансово-господарської діяльності; забезпечення фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності підприємства; оптимізація витрат і максимізація прибутку (або збільшення прибутковості, якщо компанія домагається стійкого розвитку); забезпечення ефективного інноваційного та інвестиційного процесу та ін.

Визначено, що ентропія технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства опосередковує особливий зв'язок в реляційній системі "людина-техніка", який визначає взаємопов'язаний і взаємопричинний розвиток обох. Людина, за своєю природою в процесі своєї діяльності виступає джерелом і наріжним системоутворюючим елементом для трьох базових систем розвитку: суспільного, економічного і науково-технічного. Гносеологічний і, одночасно, перетворюючий прояв людської свідомості виявляє свій результат у двох взаємодіючих, взаємодоповнюючих і взаємотрансформуючих площинах: як творча сутність індивіда як суспільна свідомість. Обгрунтовано, що епістемологічне протиріччя історичної мінливості і константності характеризує науку як специфічну форму суспільної свідомості, що знаходиться у діалектичному розвитку: на основі існуючих, накопичених за всю історію людства формуються нові знання, що з одного боку доповнюють, з іншого - знецінюють знання попередні, утворюючи знання нові. Особливість науки як прояву суспільної свідомості полягає у взаємодоповнюваності і протиріччі "нових" і "старих" знань, які створюються і перетворюються творчою свідомістю індивідів (учених і дослідників) як суб'єктів "наукового суспільного виробництва". Індивідуальна наукова свідомість окремих вчених, що матеріалізується у вигляді реальних відкриттів перетворюється на суспільну наукову свідомість у вигляді фундаментальних знань, розробок і інновацій, що використовуються людством і, одночасно, перетворюють і формують свідомість окремих індивідів, які в свою чергу забезпечать в майбутньому поступальну рекурсію даного процесу. Отже, можна зробити висновок, що науково-технічний прогрес є результатом наукової свідомості людини, як індивідуальної, так і суспільної. А здатність людської свідомості втілювати і конкретизувати свою творчу особистість, генеруючи нові знання, вважаємо інноваційним проявом людини як наріжного ресурсу триєдиного розвитку на основі викладеного обгрунтовано, що людина, а вірніше, людська свідомість є нескінченним, постійно відновлюваним ключовим інноваційним ресурсом розвитку, ця нескінченність реалізується наукою як формою втілення суспільної свідомості, що забезпечує фундаментальні основи розширеного відтворення цього ресурсу, разом з тим, свідомість індивідуальна, що є її джерелом, є нетривкою, характеризується неможливістю формалізації і копіювання, а також, деякою стохастичністю рекурсії, що пояснюється мінливістю і швидкоплинністю людського життя. Наголошено, що елімінація економічного мотиву, на наш погляд, в будь-якому випадку знижуватиме потребу у розвитку індивіда і втілення його творчої сутності, що опосередковує напрям подальших досліджень, а саме: актуалізацію цілей і, відповідно, механізму сталого розвитку з позиції зменшення соціалістичного гіпертрофування.