Висвітлено політику радянської тоталітарної держави щодо запровадження обрядовості у побут населення з метою посилення ідеологічного впливу на людей. Показано суперечливі процеси, що відбувалися в духовному житті українського села у 60 - 80-ті рр.,зокрема, пробудження інтересу людей до свого національного коріння на тлі руйнування моральних устоїв у суспільстві "розвинутого соціалізму".

Висвітлено напівфеодальну соціально-економічну та політичну сутність колгоспно-радгоспної системи, що існувала у колишньому СРСР.

Освещена полуфеодальная социально-экономическая и политическая сущность колхозно-совхозной системы, существовавшей в бывшем СССР.

Розглянуто соціальні аспекти розвитку сільськогосподарського виробництва, протиріччя суспільно-політичного життя. Висвітлено проблеми та деформації у соціально-культурному будівництві на селі за умов панування компартійної номенклатури.

Досліджено соціальний розвиток українського села у 1960 - 1980-ті рр. Розкрито соціальні аспекти сільськогосподарського виробництва, протиріччя соціально-політичного життя. Висвітлено проблеми і деформації у соціально-культурному будівництві на селі за умов панування комуністичної політбюрократії (номенклатури).

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)63-283 + Т3(4Укр)63-5

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)63-283

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зроблено аналіз методичного підходу до курсу "Українська мова (за професійним спрямуванням)". Визначено роль курсу в формуванні загальної мовної культури студентів.

Проведен анализ методического подхода к курсу "Украинский язык (за профессиональным направлением)". Определена роль курса в формированииобщей языковой культуры студентов.

Показано вплив соціальних і політичних чинників на характер забудови Дніпропетровська на етапі перетворення міста у мегаполіс та за умов адміністративно-командної системи.

Показано влияние социальных и политических факторов на характер застройки Днепропетровска на этапе превращения города в мегаполис и в условиях административно-командной системы.

Висвітлено процеси становлення та розвитку системи підготовки будівельників і архітекторів вищої кваліфікації на Дніпропетровщині, діяльність Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту, а згодом Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Наведено інформацію про докторів наук, професорів, членів ректорату, деканів і завідуючих кафедрами академії.

Освещены процессы становления и развития системы подготовки строителей и архитекторов высшей квалификации в Днепропетровской области, деятельность Днепропетровского инженерно-строительного института, впоследствии Приднепровской академии строительства и архитектуры. Приведена информация о докторах наук, профессорах, членах ректората, деканах и заведующих кафедрами академии.

Наведено матеріали з історії вищої освіти у світі й Україні, показано передумови та причини створення єдиного європейського освітнього простору та підписання Болонської декларації. Розкрито зміст даної декларації та наступних міждержавних угод, що були підписані для її подальшого розвитку. Висвітлено проблеми участі України у Болонському процесі, запровадження у вітчизняних ВНЗ кредитно-модульної системи.

Приведены материалы по истории высшего образования в мире и Украине, показаны предпосылки и причины создания единого образовательного пространства и подписания Болонской декларации. Раскрыто содержание данной декларации и последующих межгосударственных соглашений для ее дальнейшего развития. Освещены проблемы участия Украины в Болонском процессе, внедрения в отечественных ВУЗ кредитно-модульной системы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч484(4) + Ч484(4УКР)

Рубрики:

Організація вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж69446 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)63-283

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто соціально-політичні, соціально-виробничі, соціально-побутові, соціально-культурні явища та процеси, що відбувалися в українському селі впродовж трьох останніх десятиліть існування тоталітарного режиму у СРСР. Визначено роль сільського соціального критерію у формуванні та розвитку суспільно-політичного ладу у СРСР. Розкрито суперечливу політику компартійної номенклатури щодо активізації у сільськогосподарському виробництві людського фактора, усунення суттєвих відмінностей між містом і селом. Доведено доцільність соціального перевлаштування українського села та запровадження загальної обов'язкової середньої освіти. Проаналізовано форми суспільно-політичної та трудової активності українського селянства, його громадський побут, сімейний уклад, ментальність, ставлення до влади, духовне життя. Визначено соціальні причини кризових явищ в аграрному секторі економіки наприкінці 1980 рр. Наведено рекомендації щодо використання уроків минулого у сучасній аграрній та соціальній політиці української держави.

Розглянуто історію української культури від Київської Русі до сьогодення. Висвітлено суспільні процеси в органічній взаємодії матеріального та духовного, простежено багатство людської природи у різних видах художньої творчості. Розкрито такі складники культури, як релігія, законодавство, філософія, наука.

Наведено характеристику ООН, її основних установ і провідних міжнародних організацій, розкрито участь України в їх діяльності. Висвітлено взаємовідносини України з міжнародними фінансово-кредитними установами, проаналізовано перспективи вступу держави до ЄС та НАТО, сутність Болонського процесу та шляхи входження вітчизняних ВНЗ в європейський простір вищої освіти. Увагу приділено взаємовідносинам України з Російською Федерацією.

Розглянуто спроби демократизації представницьких органів влади УРСР протягом 1953 - 1964 рр. Доведено, що хоча формально проводилась лінія на підвищення у суспільному житті ролі Рад усіх рівнів, громадських організацій і самодіяльних формувань, та насправді у кожній важливій справі все вирішував апарат партійних органів. Усім же народним обранцям залишалося лише формально ухвалювати будь-які їх рішення, а найбільш достойним серед них - ще прикращати собою президії різних урочистих зборів і форумів.

Розглянуто особливості здійснення управлінського впливу на культурні процеси в Україні; висвітлено тенденції у вітчизняній системі державного управління в сфері культури; з позиції державотворення визначено ключові засади подальшого розвитку сучасної української культури.

Проаналізовано аграрну політику сучасної Української держави в контексті її людського чинника, показуються наслідки аграрних реформ для соціальної сфери українського села. Застосовано наступні методи: діалектичний - у зображенні суперечливого характеру аграрних реформ; ретроспективний - при визначенні основних етапів аграрних трансформацій в Україні; порівняльний - для виявлення загального й відмінного в агарній політиці в УРСР і сучасній Україні. Полягає в обгрунтуванні органічної єдності економічної й соціальної політики в аграрній сфері, використання для цього різноманітних історичних джерел. При проведенні аграрної реформи, яка була започаткована на початку 1990 рр. і триває до нинішнього часу, бралися до уваги лише економічні чинники. Водночас людський фактор, зокрема, інтереси селянства, попри декларації й передвиборчі обіцянки політиків, на практиці ігнорувалися. Селянство було усунуте від визначення завдань, напрямів і методів проведення аграрної реформи, виступало виключно об'єктом, а не суб'єктом реформ. У цьому значенні методи проведення аграрних реформ в незалежній і демократичній Україні мало чи відрізнялися від методів більшовицького керівництва. Тож, як показано, наслідки аграрної реформи можуть бути не менш небезпечними для українських селян. Селяни назавжди втратять землю й перетворяться на наймитів на тій землі, яку успадкували від пройдешніх поколінь. Здійснюючи масштабну реформу аграрної сфери, не можна допустити, щоб село, земля, сільське господарство опинилися в руках олігархів. Правила продажу і купівлі землі мають бути такими, щоб головною особою на землі залишався український селянин.

Розглянуто найважливіші віхи та події української історії та культури з давніх часів до сьогодення. Подано інформацію про перші держави на території України, утворення Київської Русі, Галицько-Волинську державу, культуру Стародавньої Русі. Розкрито особливості формування українського народу та козацтва. Увагу приділено ліквідації української державності у XVIII ст., періоду капіталістичних трансформацій в країні, проблемам радянізації української культури. Висвітлено питання розвитку культури в незалежній Україні.

Актуалізовано питання про використання біографічного методу і встановлення його взаємозв'язку з іншими науковими методами та методологічними принципами в історико-антропологічних дослідженнях. Розгляд біографічного методу в історико-антропологічних студіях здійснений у річищі загального теоретичного "ренесансу" класичної гуманітаристики, що значною мірою викликаний невизначеністю і багатозначністю теоретичних дискурсів і дискурсивних практик постмодернізму, висуває перед дослідником низку нових завдань, серед яких - "виявлення неявного", тобто не простого описування результатів культурної діяльності людини в безпосередній даності, а розкривання часом неусвідомлених механізмів цієї діяльності, глибинних "пружин" культури, що забезпечують її рух. Автори даної розвідки не торкаються соціологічної проблематики біографічних досліджень. Предмет нашого повідомлення - біографічний метод, що є генетично висхідним від Ш.-О. Сент-Бева, який вважав, що головним завданням біографа є здійснення аналізу особистості видатної людини. Очевидність того факту, що дослідження в царині гуманітаристики загалом і в цивільній історії зокрема мають враховувати не тільки зміни соціокультурних аспектів буття, але й відповідну трансформацію методологічних підходів до аналізу епіфеноменів "текучої сучасності", привела нас до розуміння необхідності історіософського дослідження питання про рецепцію біографічного методу в історико-антропологічних працях з наступною історичною, філософською, культурологічною репрезентацією біографічного методу. історіософські трансформації останніх десятиліть з їх радикальною зміною концепцій, методів і прийомів повертають дослідника до вдосконалення біографічної методології, яка сьогодні репрезентує антропоцентризм, що наповнює науку гуманістичним змістом.