Висвітлено основні етапи історії міркувань про людину та її межі - від прозрінь давньосхідних (давньокитайської, давньоіндійської) та античної релігій, філософій до філософських концепцій сучасності. Окрему увагу приділено зустрічі Сходу і Заходу в українській та російській класичній філософії.

Розкрито зміст найважливіших філософських понять і термінів у галузі антропології. Особливу увагу приділено розгляду екзистенціалів - вузлових ситуацій існування людини, що розкривають сенс її життя, смерті та безсмертя. Викладено сутність термінів, що стосуються проблем гносеології й онтології, етики й естетики, філософії культури, статі та гендера, розглянуто неологізми української філософії початку XXI ст.

Раскрыто содержание наиболее важных философских понятий и терминов в отрасли антропологии. Особое внимание уделено рассмотрению экзистенциалов - ключевых ситуаций человеческого существования, раскрывающих смысл жизни, смерти и бессмертия. Определена сущность терминов, которые используются в процессе изучения проблем гносеологии и онтологии, этики и эстетики, философии культуры, пола и гендера, рассмотрены неологизмы украинской философии начала XXI ст.

Висвітлено проблеми створення комплексної теорії краси як соціального феномену. Вперше розкрито сутнісну суперечливість, парадоксальність і багатовимірність краси в її естетичних, моральних, екзистенціонально-комунікативних і соціальних вимірах. Виявлено, що краса вчинків і відносин є предметом етики та соціальної філософії, тому тут перетинаються дослідження цих двох наук. Визначено, що категорія краси, на відміну від прекрасного, виражає вічнісні, інваріантні форми гармонійного буття людини та суспільства. Доведено, що в соціальному бутті людини краса виступає як цільність, цілеспрямованість і цілісність. Зазначено, що краса на відміну від гламурності, є цілісним феноменом, тоді як гламурність - відчуження від цілісності людини та суспільства. Увагу приділено проблемам гармонізації суспільних відносин через формування краси вчинків і відносин як світоглядних цінностей.

Досліджено проблему гендерних стратегій освіти. Виділено три головні стратегії: маскулінно-субординативна, фемінно-координативна та андрогінно-цілісна або гуманістична. Охарактеризовано досліджувані стратегії, їх позитивні та негативні риси. Відзначено актуальність та синтезований характер андрогінно-цілісної стратегії, яка поєднує позитивні риси та має трансцендентний вихід за межі монологічності навчального процесу, в той же час сприяє актуалізації цілісної особистості, екзистенційною основою якої є толерантне ставлення до інших особистостей. Запропоновано вирішувати проблему конструктивної взаємодії статей на основі партнерства, спрямованого на комунікативну відкритість, діалогічність, толерантність.

Исследована проблема гендерных стратегий образования. Выделены три главные стратегии: маскулинно-субординативная, феминно-координативная и андрогинно-целостная или гуманистическая. Охарактеризованы исследуемые стратегии, их положительные и отрицательные черты. Отмечена актуальность и синтезированный характер андрогинно-целостной стратегии, которая сочетает положительные черты, а также имеет трансцендентный выход за пределы монологичности учебного процесса, в то же время способствует актуализации целостной личности, экзистенциальной основой которой является толерантное отношение к другим личностям. Предложено решать проблему конструктивного гендерного взаимодействия на основе партнерства, направленного к коммуникативной открытости, диалогичности, толерантности.

The problem of the gender strategies in education is examined in the paper. The three strategies are marked out. Among them are: masculine-subordinate, feminine-coordinative and androgynous-holistic or humanistic. Masculine-subordinate strategy means above all the clear subordination and monologicity in the educational process. It causes both the positive and negative consequences. Feminine-coordinative strategy also has its positive (flexibility, tolerance) and negative (lack of strategy, firmness; steadfastness) features. It is also necessary, but not enough sufficient condition for effective learning. Androgynous-holistic or humanistic strategy of education is interpreted as synthesis of masculine-subordinate and feminine-coordinative strategies.This synthesis consolidates all their positive features and contributes to the integrative personality's actualization.

Здійснено теоретичне осмислення краси не лише як естетичної й етичної, а й соціокультурної категорії. Доведено, що краса може й повинна врятувати світ як міжлюдську комунікацію, спільноту людей. Така постановка питання робить красу фундаментальною проблемою саме соціальної філософії. Обгрунтовано методологічний підхід, що одержав назву "соціальна метаантропологія", в якому виокремлюється буденне, граничне та метаграничне буття суспільства та людини в суспільстві, й який постає новим напрямом соціально-філософського знання. Красу соціального буття проаналізовано в її цілісності - від тілесної краси до краси світогляду особистості, її вчинків і відносин у сім'ї та суспільстві. Зроблено висновок, що краса відносин у відкритому, демократичному суспільстві виражається через феномен соціального партнерства. Одним з найважливіших екзистенціально-комунікативних виявів краси відносин в контексті соціального партнерства є гендерне партнерство - стратегія життя чоловіка та жінки, коли взаємини з протилежною статтю будуються на розумінні, толерантності та співтворчості.

Розглянуто красу світогляду в контексті філософського світогляду. Співвідносяться буденний, особистісний та філософський типи світоглядів з міфологічним, релігійним і науковим та концептами "іронія" і "пафос". Проаналізовано проблему сенсу життя як фундаментальний критерій краси світогляду.

Обгрунтовано роль соціального партнерства у демократизації держави та системи освіти. Розкрито особливості формального соціального партнерства, поширеного на пострадянському просторі. Доведено доцільність створення нового типу комунікації в системі освіти, в основі якої - теорія та практика толерантності. Наведено основні принципи нової системи комунікації в системі освіти глобалізованого світу В. Андрущенка. Роз’яснено методологічні колізії співвідношення філософії освіти, соціальної філософії та філософської антропології. Проаналізовано відносини вчителя Сократа та його учня Платона як еталон культури спілкування між вчителем та учнем. Сформовано уявлення про взаємодію вчителів та учнів, які відносяться до різних екзистенційних типів сприйняття світу. Розглянуто конструктивні та неконструктивні шляхи вирішення конфлікту вчителя та учня різних екзистенційних типів.

Обоснована роль социального партнерства в демократизации государства и системы образования. Раскрыты особенности формального социального партнерства, распространенного на постсоветском пространстве. Доказана целесообразность создания нового типа коммуникации в системе образования, в основе которой - теория и практика толерантности. Представлены основные принципы новой системы коммуникации в системе образования глобализирующегося мира В. Андрущенко. Разъяснены методологические коллизии соотношения философии образования, социальной философии и философской антропологии. Проанализированы отношения учителя Сократа и его ученика Платона как эталон культуры общения между учителем и учеником. Сформировано представление о взаимодействии учителей и учеников, которые относятся к различным экзистенциальных типов восприятия мира. Рассмотрены конструктивные и неконструктивные способы решения конфликта учителя и ученика различных экзистенциальных типов.

Substantiated is the role of social partnership in the democratization of the state and the education system. Disclosed are the features of the formal social partnership, common post-Soviet space. Proved is the feasibility of creating a new type of communication in the education system, which is based lie theory and practice tolerance. Presented are the basic principles of the new communication system in the education system of the globalizing world V. Andruschenko. Explained is the methodological conflict relation of philosophy of education, social philosophy and philosophical anthropology. Analyzed is the relationship of the teacher of Socrates and his disciple Plato as a standard culture of communication between teacher and student. Formulated is idea about the interaction of teachers and students who belong to different types of existential perception of the world. Considered are the constructive and unconstructive ways of resolving the conflict of teacher and student various existential types.

Розглянуто світогляд як критерій гідності людини у вимірах філософської антропології як метаантропології. Показано роль релігійного чинника в аспекті самореалізації особистості. Проаналізовано феномен людяності в контексті ідей класичного гуманізму. Висвітлено філософсько-лінгвістичні підходи до розгляду професійно орієнтованого іншомовного навчального середовища за умов університету. Досліджено екзистенціал сенсу життя в граничному бутті суспільства. Охарактеризовано пасіонарії як суб'єкти "міфічного" насилля. Визначено гуманізм як шлях конструктивного подолання кризи ідентичності в сучасній українській культурі.

Розглянуто питання саморозвитку особистості як філософська проблема ХХІ ст. Зазначено саморозвиток і руйнація особистості в епоху постмодерну: проекція від гуманізму до трансгуманізму. Визначено саморозвиток особистості як предмет сучасних психологічних розвідок. Наведено саморозвиток особистості в системі освти: традиції і новації.