Зібрано, систематизовано та проаналізовано статистичні дані щодо основних фізичних характеристик екзопланет, показано збіжність і відмінність між характеристиками планет Сонячної системи та позасонячних планетних систем. Установлено деякі особливості просторового розподілу зір з планетами в околицях Сонця. Модельними розрахунками показано практичну можливість знаходження та дослідження фізичних характеристик екзопланет фотометричними методами, якнайменш для 20 % з відомих у середині 2003 р. планет. Розроблено, обгрунтовано й підтверджено модельними розрахунками практичну можливість реєстрації орбітальної фазової кривої блиску для близько розташованих екзопланет-гігантів (так званих "гарячих Юпітерів"). Запропоновано методику використання орбітальної фазової кривої блиску екзопланети для знаходження та нахилу її орбіти до картинної площини з метою уточнення істинної маси планети. Зроблено оцінку впливу відбитого планетними атмосферами випромінювання зір на спектри планет. На підставі розрахунків показано, що у видимій ділянці спектра для близькорозташованих до батьківських зір екзопланет розсіяне випромінювання у декілька разів може перевищувати власне випромінювання.

Сучасні теорії формування планетних систем передбачають численну популяцію планетезималей (залишків первинної речовини прото-планетної хмари та зародків малих тіл, що спостерігаються у Сонячній системі (СС)), які відіграють важливу роль у динамічній і фізичній еволюції планетної системи. Гравітаційне розсіяння багатих на леткі елементи планетезималей на ранніх етапах динамічної еволюції планетної системи, ймовірно, призводить до того, що леткі та органічні сполуки потрапляють у внутрішні частини системи, впливаючи на процес утворення планетних атмосфер і подальший розвиток життя. У внутрішніх частинах планетної системи малі тіла можуть випаровуватись у результаті зростання інсоляції на близьких відстанях від материнської зорі, що призводить до розвитку активності, спорідненої з активністю комет СС. Дослідження кометної активності у СС націлене переважно на вивчення фізичних процесів, які мали місце на ранніх стадіях розвитку протопланетної хмари. Донедавна не було можливості досліджувати малі тіла в інших планетних системах, тому що їхні малі розміри унеможливлюють детектування прямими методами. Протягом останніх 10 років дві космічні місії, "Кеплер" і TESS (The Transiting Exoplanet Survey Satellite), були споряджені з метою безперервного фотометричного моніторингу для пошуку екзопланет методом транзитів (моніторинг зміни яскравості зорі внаслідок проходження по її диску меншого за розмірами об'єкта). Наявність високоточних фотометричних вимірів кривих блиску близько 200 000 зір, які є у відкритому доступі, потенційно надає можливість ототожнити доволі незначні зміни у кривих блиску зір, зумовлені проходженням тіла, що має газопилову кому (екзокомети), по диску зорі. Розглянуто ряд питань, пов'язаних із відкриттям і дослідженням екзокомет. Описано основні методи детектування, які базуються на аналізі фотометричних і спектральних рядів спостережних даних космічних місій і наземних спостережних комплексів. Зроблено огляд основних робіт, присвячених результатам теоретичного моделювання та експериментальних досліджень проявів екзокометної активності. Описано відомі випадки проявів екзокометної активності у планетних системах зір різних спектральних класів і наведено основні характеристики таких зір та їхніх планетних систем. Розглянуто перспективи подальших досліджень цих поки що вельми екзотичних об'єктів. Наголошено на важливості таких досліджень для розуміння еволюційних процесів у СС.