На теоретичному та праксеологічному рівнях здійснено філософсько-правове дослідження природи, особливостей розвитку та форми вираження юридичних конфліктів у галузі правореалізації та правозастосування з урахуванням сукупності їх спільних рис і специфічних проявів. Проаналізовано проблему взаємозалежності права й соціальної конфліктності у парадигмі філософсько-правової онтології на підставі цивілізаційного, антропологічного й соціокультурного підходів. Досліджено природу феномену юридичного конфлікту як виду й форми правового конфлікту. Визначно його атрибутивні риси, охарактеризовано найважливіші компоненти, стадії розвитку, суб'єкти та специфічні функції й обгрунтовано шляхи розв'язання. Систематизовано різні типології соціально-правових конфліктів. Запропоновано класифікацію юридичних конфліктів згідно з критеріями праксеології, аксіології та біхевіорізму. У праксеологічному вимірі здійснено кваліфікацію деяких юридичних конфліктів правової сфери на підставі визначення специфіки джерел і чинників їх виникнення, механізмів розвитку, структури учасників, форми прояву та способу розв'язання. Вперше здійснено філософсько-правову й конфліктологічну оцінку адміністративно-правового, адміністративно-управлінського, корпоративно-правового та процесуального конфліктів.

Розглянуто праксіологічний і історико-антропологічні аспекти взаємозв'язку права і соціуму в контексті соціальної конфліктності. Акцентовано на наявності зв'язку історико-герменевтичного походження права і його соціокультурної природи.