Українська громада Північної Америки відіграла важливу роль в інформаційній кампанії у західній пресі навколо ситуації в радянській Україні в 1932 - 1933 рр. Починаючи з 1950-х рр. політична, суспільна, культурна діяльність окремих її представників стане важливою складовою комеморації Голодомору у США. Однак, попри історичне значення тієї ролі, яку відіграла північноамериканська діаспора у цьому процесі в період "холодної війни", тема не була достатньо вивчена в історичній науці. Мета дослідження - розглянути дискурс, створений УПЦ у США навколо теми вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932 - 1933 рр. у період "холодної війни", на прикладі українського православного центру Св. Андрія у Саут-Баунд-Бруку. Застосовано дискурсивно-когнітивний підхід. Представлено висновки відносно того, як саме православні українці США пригадували жертв Голодомору впродовж 1950 - 1980-х рр.; чи змінювалася (та яким чином) культура пам'яті цієї трагедії в північноамериканській діаспорі; які метафори домінували у суспільному просторі (і чому саме вони). На підставі проаналізованих джерел зроблено висновок, що, починаючи з 1950 -х рр., українська діаспора проводила низку акцій, спрямованих на привернення уваги до подій 1932 - 1933 рр. в УСРР, які мали вплив на започаткування академічних досліджень та формування соціальної думки щодо проявів радянського тоталітаризму. Ранні форми вшанування в "місцях пам'яті" мали глибоко релігійний характер. Це свідчить про те, що травма Голодомору вочевидь осмислювалась як "жертвоприношення" мучеників за волю України (як про це писала релігійна українська періодика у США). Загиблі від голоду згадувались як "невинні жертви", "невинно вбиті" та "невинні мученики", а боротьба українців за незалежність - як "українська Голгофа". Сакральний вимір пригадування жертв Голодомору був пов'язаний із почуттям морального обов'язку. У цьому випадку йшлося про бажання діаспори невпинно нагадувати демократичним суспільствам про жертви комунізму.