Розглянуто вивчення ролі стилістичних фігур у здійсненні ефективного мовленнєвого впливу на суд присяжних. Виступ адвоката у суді поєднує в собі ознаки як офіційно-ділового, так і ораторського стилю, що характеризується формуванням складних стильових відносин між його оцінно-емоційними компонентами та логічними умовиводами. Тому, даний тип промови як особливий вид ораторства виступає інструментом емоційно-риторичного впливу на свідомість судової аудиторії. У результаті проведеного аналізу встановлено, що загалом захисник у своїй промові використовує стилістичні фігури синтаксичного рівня. Цей факт можна пояснити тим, що адвокатський виступ здійснює ментальну сугестію як з боку емоційного впливу, так і зі сторони логічних розмірковувань. Останнє репрезентується за рахунок синтаксичних конструкцій, оскільки, починаючи ще з Античної Греції, синтаксис вважався частиною логіки. Зроблено висновок про те, що для здійснення ефективного мовленнєвого впливу адвокат у своєму виступі найчастіше використовує риторичні запитання, повтори, пряму мову, еліпсиси та апозіопезиси.

Досліджено прагматичні особливості захисної промови адвоката та їх ролі у здійсненні успішного мовленнєвого впливу на суд присяжних. Формально композиція адвокатського виступу висвітлює послідовність процесуального доказу, а фактично відбувається програмування суду присяжних на прийняття позитивного для судового оратора рішення. За допомогою комунікативно-прагматичного методу виокремлено ряд висловлювань за їх прагматичним спрямуванням, а саме інформативи (експлікативи, аргументативи, афірмативи), реквестиви, директиви та запит, а також досліджено їх функціонування у різних частинах захисної промови. Шляхом звернення захисника в тій чи іншій мірі до відповідного типу речення протягом всієї його промови імпліцитно прослідковується заклик до виправдання підсудного. У результаті дослідження встановлено, що найчастіше адвокат у всіх трьох частинах виступу використовує афірмативні висловлювання, які разом з експлікативами у вступі та основній частині підтверджують тезу аргументативних висловлювань у заключній частині про невинуватість підзахисного. При цьому вживання реквестивів, запитів та директивів слугує налагодженню та підтримці контакту із судовою аудиторією, що забезпечує ефективність здійснення на присяжних мовленнєвого впливу.

Мета роботи - опис результатів вивчення монологічних і діалогічних особливостей американських судових промов, що сприяють мовленнєвій взаємодії між учасниками судового засідання. Досліджено тексти англомовних судових промов; функціонально-смислові особливості текстової організації сучасних американських судових промов. Розглянуто стильову приналежність судової промови; зроблено уточнення щодо поняття "судова промова" з огляду її функціонально-смислових особливостей; з'ясовано напрямки дії мовленнєвого впливу між учасниками судового засідання; визначено комунікативно-функціональну структуру судової промови. У висновках встановлено, що судова промова характеризується високим рівнем організованості та контрольованими мовленнєвими подіями, які регулюють соціальні відношення у межах судового засідання. Оскільки кількість ролей і функції учасників судової дискусії чітко визначені на законодавчому рівні, то між головними учасниками судового засідання, якими виступають як професіонали (суддя, прокурор і адвокат), так і прості громадяни (присяжні), відбувається комунікація компетивного характеру, одним із проявів якої є ораторський виступ захисника.

Необхідно виявити місця адвокатської промови в мовленнєвому інформаційному просторі судового засідання. Об'єкт роботи - сучасні успішні американські захисні промови адвокатів. Досліджено інституційно-персональні дискурсивні особливості сучасних успішних адвокатських промов. Мета дослідження - виявлення ознак персонального та інституційного дискурсів у захисних промовах. Застосовано загальнонаукові методи, а саме: абстрагування, аналогії, елементів аналізу, синтезу, індукції та дедукції, які забезпечують теоретичне обгрунтування результатів і висновок засади розвідки. У результаті нашої роботи розглянуто основні підходи до інтерпретації поняття "дискурс"; вивчено критерії диференціації різних типів дискурсу; виявлено різнорідні дискурсивні характеристики адвокатської промови. Практичне застосування отриманих результатів є доречним у викладанні курсів стилістики англійської мови, загального мовознавства, текстології та юрислінгвістики. Зроблено висновок, що адвокатська промова є особливим типом інституційно-персонального дискурсу, оскільки поєднує в собі риси обох цих видів дискурсу.

Уперше визначено комунікативно-функційну парадигму побудови успішної американської адвокатської промови. Уперше в сучасній лінгвістиці поєднано парадигматичний аналіз вербально-синтаксичної організації тексту захисної промови з психолінгвістичними техніками мовленнєвого повідомлення. Поетапно відтворено вербальну основу висновків успішної адвокатської промови у сучасному американському судовому дискурсі. Уперше виявлено явні та приховані комунікативні стратегії здійснення ментальної сугестії на судову аудиторію, а також визначено найвдалішу мовленнєву стратегію адвоката і конкретні мовленнєві тактики комунікативного впливу на судову аудиторію з урахуванням її національної специфіки.