Проаналізовано культуру перехідного періоду, розкрито значення подібних періодів в історії культури. Досліджено філософсько-художній спосіб освоєння дійсності як феномен перехідної культури. Виявлено, що культурною домінантою нестабільного часу стає філософствування, яке приводить до формування особливості синтетичного способу освоєння дійсності, оптимізуючого когнітивні зусилля у нестабільній ситуації. Установлено, що однією з форм буття філософсько-художнього способу освоєння дійсності в перехідній культурі початку ХХ ст. є життєтворчість, яку визначено як цілісність світогляду, творчості та способу життя художника. Сформовано розуміння Будинку як форми життєтворчості особистості у культурі перехідного типу. Доведено, що розглянутий з позиції інтегральної антропології феномен Будинку Поета у Коктебелі, зіграв у перехідній культурі даного періоду роль атрактора, а також виявив одну з можливостей виходу із кризи культури, що має важливий парадигмальний та прогноетичний початок.