Наведено результати досліджень, що розкривають позитивну динаміку збільшення часу дискусій та навчальної щільності заняття як критеріїв ефективності навчального процесу, під впливом комплексного використання систематичного тестового контролю теоретичних знань і педагогічних ігор з елементами їх самопроектування студентами.

Визначено, теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови професійного саморозвитку майбутніх учителів фізичної культури: успішна адаптація до умов навчання; позитивна мотивація професійного саморозвитку; формування готовності до професійного самовдосконалення; організація ефективної самоосвітньої роботи на основі конструювання індивідуальної саморозвивальної програми, яка включає механізми педагогічної рефлексії та самоспостереження. Розроблено, обгрунтовано й експериментально перевірено модель професійного саморозвитку майбутніх учителів фізичної культури у процесі професійної підготовки у ВНЗ, що структурно охоплює цільовий, технологічний (методичний), діагностико-оцінний блоки, реалізується за відповідних педагогічних умов і уможливлює підготовку майбутніх учителів фізичної культури зі стійкою потребою та готовністю до професійного саморозвитку. Розкрито психолого-педагогічну сутність професійного саморозвитку майбутніх учителів фізичної культури як складного педагогічного явища, що включає професійну самореалізацію педагога та способи самопізнання і самовдосконалення. Уточнено зміст поняття "професійний саморозвиток майбутніх учителів фізичної культури" як усвідомлений і керований особистістю майбутнього вчителя фізичної культури процес.

У теоретичному дослідженні розкрито професійну підготовку як динамічний процес, в якому реалізуються цілі освіти та формування компетенцій, застосування отриманого соціального досвіду. У цьому аспекті освіта передбачає створення цілісної системи безперервного навчання, розвитку та виховання людини, що забезпечує підготовку в різних сферах навчальної діяльності відповідно до освітніх потреб суб'єктів педагогічного процесу. У структурі готовності майбутнього вчителя фізичної культури до професійної діяльності виділено мотиваційний, теоретичний і практично-творчий компоненти, кожен із яких має специфічні цільові функції. Цей склад компонентів професійної готовності забезпечує її змістову базу, що визначає можливість здійснення різних видів професійно-педагогічної діяльності в повному обсязі. Проблема обгрунтування істотних характеристик готовності вчителя фізичної культури до професійної діяльності в теорії спеціальної педагогічної освіти не нова, проте відсутнє єдине її тлумачення, а в багатьох випадках - у її ототожненні з іншими категоріями, що виражає сукупність професійно-зумовлених вимог до праці й особистості вчителя, а саме: підготовленість, компетентність, кваліфікація, майстерність, умілість, професіоналізм. Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що його теоретичні положення та висновки створюють реальні передумови для наукового забезпечення підготовки майбутнього вчителя фізичної культури до реалізації цілісного педагогічного процесу виховання фізичної культури особистості учнів.

Мета роботи - розкрити зміст та сутність деонтологічної етики у системі професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії як одного із способів підвищення результативності педагогічного процесу. Матеріали та методи. Об'єктами дослідження стали майбутні фахівці з фізичної терапії, ерготерапії Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. З метою вирішення поставлених завдань застосовувались наступні методи дослідження: теоретичні: аналіз та систематизація загально-педагогічної, психологічної та фахової науково-методичної літератури, а також нормативно-правових документів, які регламентують професійну підготовку та фахову діяльність фахівців з фізичної терапії, ерготерапії; термінологічний аналіз для визначення сутності ключових понять дослідницької роботи. Результати. Професія фізичного терапевта, ерготерапевта як спеціаліста галузі "охорона здоров'я" побудована на професійній взаємодії між членами мультідисциплінарної команди, пацієнтами / клієнтами та членами їх сімей, або опікунами, яка включає дотримання відповідних правил спілкування. Це вимагає обгрунтування системи наукових знань про обов'язок і норми належної професійної поведінки майбутніх бакалаврів з фізичної терапії, ерготерапії, розробку етичного кодексу відповідно до їх кваліфікаційної характеристики. У нашому поняття "професійну підготовку" розглянуто "як безперервний динамічний процес, орієнтований на оволодіння майбутніми фахівцями з фізичної терапії, ерготерапії відповідними професійно-орієнтованими знаннями, фаховими уміннями і навичками у сфері реабілітаційної діяльності, формування професійно значущих якостей особистості, ціннісних орієнтацій, які обумовлюють готовність до результативного здійснення професійної діяльності". Деонтологічна етика фізичного терапевта, ерготерапевта - це система знань про професійні морально-етичні принципи та норми поведінки майбутнього фахівця по відношенню до об'єктів виробничої та суспільної діяльності, її форми, а також обов'язки, які сприяють формуванню готовності до кваліфікованого виконання професійних функцій. Вона розкривається через питання: взаємозв'язку і спілкування між пацієнтом та фахівцем з фізичної терапії, ерготерапії; взаємин між фізичним терапевтом, ерготерапевтом та членами сімей пацієнта/клієнта або його опікунів; професійного спілкування між всіма учасниками мультідисциплінарної команди, до складу якої входять фахівці з фізичної терапії та ерготерапії; дотримання правил конфіденційності та медичної таємниці; питання щодо заходів відповідальності за життя і здоров'я пацієнтів, та інформованої згоди, кожне з яких обумовлена специфікою професійної діяльності означених фахівців. Виконання норм та правил деонтологічної етики фізичними терапевтами, ерготерапевтами передбачає дотримання нормативної поведінки у спілкуванні з усіма об'єктами своєї професійної діяльності, сформованість внутрішньої потреби відповідально відноситися до своїх професійних обов'язків, умінь будувати професійні відносини в системі "людина - людина".