Отмечено, что психоэмоциональное состояние у детей, больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки, характеризуется нарушением уровня личностной тревожности и эмоциональной лабильностью. Методами статистического и спектрального анализов вариабельности сердечного ритма выявлены объективные признаки вегетативной дисфункции. Доказана клиническая эффективность применения в комплексной терапии язвенной болезни у детей фитопрепарата Гелариум Гиперикум по 1 драже в течение одного месяца.

Проаналізовано динаміку поширеності та захворюваності на хронічну гелікобактер-асоційовану гастродуоденальну патологію серед дітей Чернівецької області та встановлено поступове їх зростання. Визначено інформаційну цінність статистично значущих комбінацій ендогенних і екзогенних факторів ризику формування гелікобактер-асоційованої гастродуоденальної патології в дітей (за найбільш значимими факторами рекомендується використовувати таблицю багатофакторного аналізу як математичної моделі). Визначено генетичну структуру гелікобактеріозу серед дітей із гастродуоденальною патологією, проведено регіональний розподіл генів патогенності Helicobacter pylori (CagA та VacA), встановлено особливості розподілу патогенних генотипів збудника за різних захворювань гастродуоденальної ділянки в дітей. Подано порівняльну топологічну характеристику бактеріального засівання шлунка різними генотипами пілоричних гелікобактерій. Досліджено взаємозв'язки між показниками клітинної, гуморальної та фагоцитарної ланок імунної системи дітей, хворих на гелікобактер-асоційовану гастродуоденальну патологію залежно від генотипу збудника та фази захворювання. Встановлено детерміновані токсигенними штамами особливості імунної відповіді організму залежно від генотипу пілоричних гелікобактерій. Підтверджено, що токсигенні штами Helicobacter pylori спричиняють більш виражену ушкоджувальну дію на слизову оболонку гастродуоденальної ділянки та пов'язані з максимальним підвищенням кислотоутворення в шлунку. Обгрунтовано та проведено оцінювання ефективності диференційованого підходу до призначення антигелікобактерної терапії в дітей, що дозволяє підвищити ефективність лікування, зменшити лікарське навантаження, покращити якість життя пацієнтів і запобігти розвитку ускладнень.

Проведено обстеження 65 дітей, хворих на хронічну гастродуоденальну патологію (ХГДП), віком від 7 до 18 років на наявність антитіл до гелікобактера за допомогою імуноферментного аналізу та визначення токсигенних штамів мікроорганізму за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції. Генотипування гелікобактера визначало гени патогенності CagA+VacA+ та CagA-VacA-. Морфологічні зміни слизової оболонки оцінювали за візуально-аналоговою шкалою. Всі дослідження проведено за загальноприйнятими методиками. Проведено аналіз ймовірних факторів ризику розвитку ХГДП в дітей та ізольованого впливу генетичних варіантів гелікобактерної інфекції на ризик розвитку різних нозоформ: гастродуоденіту, ерозивного гастродуоденіту та виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Виявлено прямий тісний зв'язок між наявністю HPtox+ та розвитком хронічного ерозивного гастродуоденіту і виразкової хвороби. Персистування HPtox+ зумовлює вірогідно високий ризик ерозивних та виразкових уражень гастродуоденальної ділянки (підвищення на 0,85 та 0,91 відповідно). Встановлено, що у виникненні патології гастродуоденальної ділянки в дітей мають значення: обтяжений генеалогічний анамнез, наявність токсигенних штамів гелікобактера, недостатність імунної системи, рівень особистісної тривожності. Одержані результати свідчать, що ризик розвитку ХГДП є результативною ознакою, яка змінюється під впливом факторних ознак.