Наведено теоретичні положення, основні поняття та закони перспективи. Висвітлено правила побудови тіні в ортогональних проекціях, створення перспективних зображень та відображень в перспективі. Розглянуто питання та завдання, які допомагають розвитку просторового мислення.

Изложены теоретические положения, основные понятия и законы построения тени и перспективы. Освещены правила построения тени в ортогональных проекциях, построения перспективных изображений и отображений в перспективе. Рассмотрены вопросы и задачи, которые помогают развитию пространственного мышления.

Викладено питання побудови креслень простіших геометричних образів - точок, прямих, площин. Наведено загальні схеми розв'язання позиційних задач основними способами та способами перетворення проекцій. Наведено інформацію про види багатогранників, плоскі та просторові криві лінії, криволінійні поверхні. Розглянуто задачі побудови на площині зображень просторових форм.

Изложены вопросы построения чертежей простейших геометрических образов - точек, прямых, плоскостей. Приведены общие схемы решения позиционных задач основными способами и способами преобразования проекций. Приведена информация о видах многогранников, плоских и пространственных кривых линиях, криволинейных поверхностях. Рассмотрены задачи построения на плоскости изображений пространственных форм.

Розглянуто питання побудови проекцій геометричних образів (ГО). Наведено загальні схеми розв'язання позиційних та метричних задач основними способами та способами перетворення проекцій. Розкрито основи аксонометричних проекцій і побудови в аксонометрії власних і спадних тіней ГО. Висвітлено теоретичні положення, основні поняття та закони побудови перспективи. Описано правила побудови тіні в ортогональних та аксонометричних проекціях, тіні в перспективі та відображення.

Рассмотрены вопросы построения проекций геометрических образов (ГО). Приведены общие схемы решения позиционных и метрических задач основными способами и способами преобразования проекций. Раскрыты основы аксонометрических проекций и построения в аксонометрии собственных и падающих теней ГО. Изложены теоретические положения, основные понятия и законы построения перспективы. Описаны правила построения тени в ортогональных и аксонометрических проекциях, тени в перспективе и отражения.

Наведено морфометричні показники органів травлення гусей горьківської породи і породи легарт віком 6 місяців. Встановлено, що у більш важкої породи - легарт - більші показники абсолютної та відносної маси м'язового та абсолютної маси залозистого шлунка. Легарти мають більші показники маси і довжини кишечника більшу відносну довжину має товстий відділ. У складі тонкого відділу кишечника більшу довжину мають порожня і клубова кишки, у складі товстого відділу - сліпі і пряма кишки. У легартів більша абсолютна і відносна маса печінки.

Накопичені до цього часу дані стосовно вмісту ендокринних клітин APUD-системи в шлунково-кишковому тракті людини і тварин свідчать про значні індивідуальні коливання їх кількості. Наведено результати експериментального дослідження впливу кормової депривації на вміст ендокриноцитів APUD-системи у кишечнику гусей 8-місячного віку великої сірої породи, що виявляються у світловому мікроскопі. Для оцінки загальної кількості ендокриноцитів (аргірофільних клітин) слизової оболонки кишечнику застосовували реакцію за Гримеліусом, популяції аргентафінних (ентерохромафінних, Ес-клітин) і реакцію за Массоном-Гамперлем у модифікації Singh. Встановлено, що в тонкому відділі кишечнику апудоцити виявляються переважно в нижній третині крипт, у напрямку до прямої кишки - на всій їх глибині і в епітелії ворсинок. Ендокриноцити лежать на базальній мембрані, великі світлі ядра займають їх центральну частину, цитоплазма містить гранули темно-коричневого кольору. Переважна більшість клітин відноситься до "закритого" типу. Зі збільшенням тривалості кормової депривації загальна популяція ендокриноцитів (аргірофільних клітин) поступово зменшується: у дванадцятипалій кишці у 6,47, порожній - у 6,87, клубовій - у 4,76, сліпих - у 6,12 і прямій - у 9,97 раза. На тлі зменшення загальної кількості ендокриноцитів інтенсивніше зменшується популяція аргентафінних клітин: у дванадцятипалій кишці у 14,45, порожній - у 22,71, клубовій - у 15,91, сліпих - у 17,5 і прямій - у 22,43 раза. Зменшення кількості ендокриноцитів, що виявляються, ймовірно, відображає процес їх дегрануляції та активну роль гормонів і біоамінів, які вони синтезують, у т. ч. серотоніну в компенсаторно-пристосувальних реакціях на вплив кормової депривації.

Наведено результати гістологічного дослідження мікроскопічної будови міжм'язового і підслизового нервових сплетінь кишечнику свійських гусей (Anser anser) великої сірої породи 13-ти вікових груп - від 1-добового до 5-річного віку. Визначення топографії, кількості та площі гангліїв нервових сплетінь здійснювали на поперечних зрізах п'яти кишок: дванадцятипалої, порожньої, клубової, сліпих і прямої. Встановлено, що до ентеросимпатичної нервової системи (парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи кишечнику) гусей входять два сплетіння - міжм'язове (plexus Auerbachi) і підслизове (plexus Meissneri), які представлені нервовими вузлами і тяжами, що їх сполучають. Підсерозного нервового сплетіння (plexus subserosus) не виявлено. Крім того, на відміну від ссавців, ганглії і тяжі міжм'язового нервового сплетіння у гусей розташовані не між внутрішнім і зовнішнім шарами, а між міоцитами зовнішнього шару м'язової оболонки. На поперечному зрізі кишок міжм'язові ганглії переважно овальні або округлі, а підслизові мають вигляд вузьких смужок нервової тканини, які розташовані у підслизовій основі слизової оболонки. Незважаючи на значне збільшення товщини м'язової та слизової оболонок кишечнику з віком, середня кількість гангліїв міжм'язового та підслизового сплетінь на зрізі кожної з кишок не збільшується і коливається біля певних середніх значень. У кишечнику гусей з 1-добового до 5-річного віку найменшу кількість міжм'язових і підслизових гангліїв виявлено у сліпих, а найбільшу - у клубовій кишці. Загальною закономірністю динаміки величини міжм'язових і підслизових гангліїв кишечнику гусей є збільшення з віком їх середньої площі. У птиці різного віку найменшу площу міжм'язових і підслизових гангліїв встановлено у сліпих, а найбільшу - у дванадцятипалій і прямій кишках.

Наведено нові дані щодо закономірностей постнатального морфогенезу кишечнику гусей, а також щодо особливостей його будови за дії кормової депривації, геліогеомагнітних факторів і кормової добавки гумілід. Установлено, що найбільш інтенсивно абсолютна маса і довжина кишечнику гусей великої сірої породи збільшується впродовж першого тижня. Найбільш інтенсивно процеси морфогенезу кишечнику гусей відбуваються в ранній постнатальний період і характеризуються збільшенням величини його макро- і мікроструктур. Найбільш стабільними мікроструктурами кишечнику є глибина і ширина крипт, а також щільність ворсинок. До ентеросимпатичної нервової системи гусей належать два сплетення - м’язової оболонки і підслизове. На відміну від ссавців вузли і тяжі сплетення м’язової оболонки в гусей знаходяться не між внутрішнім і зовнішнім шарами м’язової оболонки, а в її зовнішньому шарі. Незважаючи на значне збільшення з віком товщини стінки кишечнику, середня кількість вузлів сплетень не збільшується по всій довжині кишечнику вміст ендокриноцитів змінюється, виявляючи два максимуми. За кормової депривації у кишечнику гусей зменшується загальна кількість ендокринних клітин, причому в більшій мірі - популяція Ес-клітин. Порівняно з гусьми середньої породи (горьківської), в гусей важкої породи (легарт) були більшими абсолютна і відносна маса, а також загальна довжина кишечнику. У дванадцятипалій кишці гусей важкої породи були більшими такі морфометричні показники: висота і площа поверхні ворсинок, глибина крипт, площа поверхні слизової оболонки, кількість і площа гангліїв нервових сплетень, а також кількість ендокриноцитів. Згодовування гуміліду сприяло збільшенню живої маси гусенят, а також довжини, абсолютної і відносної маси кишечнику, у дванадцятипалій кишці - збільшенню висоти і площі поверхні ворсинок, зменшенню глибини крипт. Кількість аргентафінних ендокриноцитів дивертикулу Меккеля має високий зворотній корелятивний зв’язок із площею лімфоїдних вузликів і крипт, висотою і шириною складок. Добова кількість ентерохромафінних клітин кишок має ритмічний і синхронний характер активності, має тісні кореляції з дією геліогеомагнітних факторів, що свідчить про їх суттєвий вплив на функціональний стан кишечнику.