Зазначено, що кількісна оцінка ризику впливу пестицидів на працюючих є обов'язковим елементом інформаційного супроводження та прийняття рішень про можливість їх державної реєстрації. Разом з цим, сучасні моделі оцінки ризику мають деякі розбіжності у підходах до такої оцінки. Найбільш вагомі з них - обгрунтування допустимих рівнів впливу пестицидів з використанням недіючих доз на основі токсикологічних даних підгострих та субхронічних досліджень, в яких практично не враховується механізм токсичної дії пестициду та його вплив на "віддалені" наслідки дії (репродуктивну функцію та розвиток, канцерогенну та мутагенну дію). Використання офіційно затвердженого гігієнічного показника - допустимої добової дози (ДДД), який є інтегральним вираженням усієї сукупності токсикологічних даних, значною мірою позбавляє цих недоліків. Розробка алгоритму обгрунтування допустимих рівнів впливу на працюючих на основі ДДД повинна базуватись на чіткому розумінні основних відмінностей токсичної дії речовин у різних часових режимах, напрямку токсичної дії та його лімітуючих показників.

Проведено порівняльне оцінювання розробленого розрахункового методу визначення гранично допустимого рівня забруднення шкіри (ГДРз.ш.) діазиноном та експерименту з нанесенням пестициду на шкіру щура. Критерієм оцінювання безпечної дії була активність холінестерази плазми крові, еритроцитів і мозку та показники прооксидантно-антиоксидантної рівноваги. Показано, що розрахункове значення ГДРз.ш. діазинону повністю співпадає з одержаною у досліді недіючою дозою. Це знайшло відображення у визначенні рівня активності холінестерази плазми крові, еритроцитів і мозку. Стан прооксидантно-антиоксидантної рівноваги (ТБК-АП і вміст церулоплазміну), віддзеркалюючи тенденцію до змін перекисного окиснення ліпідів, меншою мірою характеризують вплив цього фосфорорганічного інсектициду на організм.

Наведено результати досліджень з визначення токсичності, неефективних рівнів дії похідних піридину - клопіраліду та піклораму за умов субхронічного експерименту. Обгрунтовано можливість використання раніше встановлених нормативів і регламентів для цих препаратів.

Проведено токсикологічну оцінку та гігієнічні дослідження умов праці під час застосування аміаку безводного зрідженого в сільському господарстві. Аміак за параметрами токсикометрії відноситься до небезпечних речовин, є сильним подразником шкіри, слизових оболонок очей та дихальних шляхів, проявляє слабкі сенсибілізуючі та кумулятивні властивості. У результаті гігієнічних досліджень встановлено, що вміст аміаку в повітрі робочої зони та атмосферному повітрі не перевищував гігієнічні нормативи. Зроблено висновок, що сучасна технологія внесення добрива в грунт, виконання вимог інструкції із застосування та техніки безпеки при роботах з аміаком зводять до мінімуму ризик його негативного впливу на працюючих на різних етапах виробничого процесу. Рекомендовано аміак безводний зріджений марки Б за ГОСТ 6221-90 до застосування в сільському господарстві України як високо концентроване азотне добриво (N - 82 %) для внесення в грунт під широкий спектр сільськогосподарських культур.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л322

Рубрики:

Фосфорні добрива

Шифр НБУВ: Ж25332 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виробництво та застосування біопрепаратів є все більш суттєвим доповненням хімічним засобам, а у випадках органічного землеробства - екологічно чистою альтернативою. Ефективними засобами біологічного контролю чисельності комах-шкідників є біопрепарати на основі бакуловірусів, які становлять частину природної мікробіоти й відіграють велику роль у підтриманні рівноваги комах у природних біоценозах. Мета дослідження - токсиколого-гігієнічна оцінка біопрепарату хеліковекс, КС (діючий чинник - Helicoverpa armigera nucleopolyhedrovirus (HearNPV) ізолят BV-0003 - вірус ядерного поліедрозу бавовняної совки, титр - 7,5-1012 поліедрів/л) виробництва Андерматт Біоконтрол АГ (Швейцарія) з позицій безпечності для здоров'я людини та навколишнього природного середовища. Методи дослідження: експертно-аналітичні, токсикологічні, гігієнічні. Експериментальні токсикологічні дослідження виконано відповідно до вимог OECD 401, 402, 404, 405, 406 (OECD Guideline for the Testing of Chemicals "Acute Oral Toxicity", "Acute Dermal Toxicity", "Acute Dermal Irritation/Corrosion", "Acute Eye Irritation/Corrosion", "Skin Sensitisation" з дотриманням основних положень біоетичного поводження з тваринами. Обгрунтування санітарно-гігієнічних вимог застосування препарату проведено з використанням офіційних документів, що регламентують безпечність пестицидів на етапі післяреєстраційного застосування. Встановлено, що біопрепарат хеліковекс, КС відповідно до "Гігієнічної класифікації пестицидів за ступенем небезпечності" (ДСанПіН 8.8.1.002-98) за параметрами гострої пероральної, інгаляційної, шкірно-резорбтивної токсичності відноситься до 4 класу небезпечності (малонебезпечний), не проявляє подразнюючої дії на шкіру та слизові оболонки очей, не має сенсибілізуючих властивостей. Контроль об'єктів виробничого та навколишнього природного середовища, а також сільськогосподарської продукції, вирощеної з використанням препарату, не потрібний. Строк очікування до збирання урожаю сільськогосподарських культур, які вирощені із застосуванням препарату, не регламентується; строки виходу на оброблені ділянки для проведення механізованих/ручних робіт - 1 доба. Умови безпечного використання біопрепарату визначаються дотриманням інструкції із застосування, вимог ДСП 8.8.1.2.001-98 "Транспортування, зберігання і застосування пестицидів в народному господарстві". Висновки: за результатами токсиколого-гігієнічної оцінки біопрепарату інсектицидної дії хеліковекс, КС розроблено інструкцію з його безпечного застосування в заявленій сфері та наведено рекомендації щодо державної реєстрації в Україні.

Упровадження в сільське господарство України нових пестицидних препаратів, які виробляються в різних країнах світу, але мають однакові діючі речовини, або розширення сфери їх застосування потребує ретельної перевірки щодо дотримання гігієнічних регламентів під час їх застосування, які затверджені в Україні, тобто їх застосування не повинно становити небезпеки для здоров'я працюючої людини. Мета дослідження - аналіз якості виробничого середовища за результатами хіміко-аналітичних досліджень під час проведення державних випробувань у разі застосування нових пестицидних препаратів на зернових злакових і олійних культурах. Для ідентифікації та вимірювання концентрації хімічних речовин застосовано методи газорідинної та високоефективної рідинної хроматографії з використанням газових хроматографів "Кристаллюкс 4000 і 4000М" (РФ) з комп'ютерною програмою "NETCHROM" і рідинного хроматографа LC-240 (США ) з комп'ютерною програмою "TOTAL TURBOCHROM"; аналітичні стандартні зразки пестицидів; методи статистичного аналізу. Визначено вміст 19-ти діючих речовин 20-ти досліджених препаратів у повітрі робочої зони під час приготування робочих розчинів і в кабіні трактора у разі їх застосування на зернових злакових культурах і кукурудзі; через 1 год у повітрі над обробленою ділянкою та у грунті; у змивах з поверхні шкіри рук і обличчя та в нашивках на спецодязі працюючих одразу після закінчення роботи. Визначений ступінь можливого ризику для здоров'я працюючих не перевищував допустимого рівня. Встановлено терміни виходу працюючих на оброблені ділянки. Висновки: у разі дотримання технологічних регламентів застосування препаратів вміст пестицидів у повітрі робочої зони не перевищує гігієнічних нормативів. Парова складова в забрудненні повітря була несуттєвою за винятком тих пестицидів, що через порівняно високу леткість (ципроконазол, S-метолахлор) можуть бути в суміші з аерозолем. Забруднення шкіри рук, обличчя та спецодягу може бути пов'язане з забрудненням як повітря рідинно-крапельним і пиловим аерозолем, так і поверхні обладнання. Підтверджено можливість використання для контролю безпеки застосування препаратів раніше встановлених гігієнічних регламентів.

Проникнення хімічних речовин (ХР) крізь шкіру - одна з передумов оцінки ризику цього шляху надходження небезпечних факторів виробничого середовища (пестицидів, органічних розчинників) та довкілля (полютантів, забруднювачів повітря, води водоймищ), оцінки ефективності лікарських засобів (трансдермальних терапевтичних систем, мазей, утирань), косметичних препаратів тощо. Математичне моделювання є найпродуктивнішим шляхом подолання ряду невизначеностей, які супроводжують цей складний процес, а найрозвинутішою теоретичною базою цього моделювання - використання законів дифузії Фіка. Незважаючи на величезний масив інформації з цього приводу у світовій літературі, цілісного погляду на проблему у вітчизняних джерелах не існує. Запропонований огляд літератури, побудований на матеріалах Наукової консультативної Ради Агентства з охорони оточуючого середовища США (US EPA), надає цілісний погляд на коефіцієнт проникнення як наріжний елемент дифузійної моделі та на підходи до його визначення з використанням математичного апарату теорії дифузії, не переобтяженого складними теоретичними інтерпретаціями. Мета дослідження - на підставі огляду літератури та сучасного стану проблеми створити алгоритм практичного використання теорії дифузії (дифузійних моделей) у загальнобіологічній проблемі, пов'язаній з проникністю ХР крізь біологічні мембрани (шкіру). Аналітичний огляд наукових публікацій з теорії дифузії та коефіцієнта проник нення ХР крізь біологічні мембрани як системоутворюючого фактора у проблемі крізьшкірного надходження ХР. Наведено шляхи розвитку дифузійної моделі проникнення ХР крізь шкіру від теоретичних засад до спрощеного визначення основного параметра моделі - коефіцієнта проникнення - з використанням достатнього за обсягом масиву даних літератури. Висновки: коефіцієнт проникнення крізь біологічну мембрану (шкіру) є основним параметром, інтегруючим складний процес розподілу пенетранту між шкірою та водою (розчинником) і дифузії його в товщі мембрани (рого вого шару), аж до внутрішньої поверхні мембрани (епідермісу, судинного шару шкіри). Дифузійна модель проникнення біологічних мембран, незважаючи на велику кількість умовностей та невизначеностей, є найбільш практично придатною для опису цього складного процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р124.432.6

Рубрики:

Профілактика професійних отруєнь інсектицидами, фунгіцидами, гербіцидами, пестицидами

Шифр НБУВ: Ж25332 Пошук видання у каталогах НБУВ