Висвітлено фразеологію, що не ввійшла до основного фразеологічного складу української мови, зокрема, літературних творів, подана іноземною мовою та містить вульгарні та лайливі компоненти. Зіставлено форму та семантику протиставних загальновідомих фразеологічних оборотів (ФО), здійснено порівняння для уявлення про функціонування ФО та її варіантів на досліджуваній території.

Проаналізовано граматичну проблематику української мови в семантико-синтаксичному та функційно-комунікативному аспектах.Зауважено, що із теоретичними питаннями синтаксису пов'язані наукові концепції типології та ієрархії синтаксичних одиниць, співвідношення їх формальної будови та семантичної структури, стилістичних функцій у художньому тексті тощо. На матеріалі художніх творів представлено системний аналіз семантико-синтаксичної структури простого елементарного речення в діалогічному мовленні, специфіку реалізації семантичних типів предикатних синтаксем, актуалізацію її потенційних можливостей значеннєвими варіантами субстанційних одиниць у діалогічних єдностях. Описано засоби вираження цих семантичних компонентів, причини експліцитності/імпліцитності предикатних і непредикатних знаків у реченнях-репліках. З’ясовано формальний вияв конструкцій із послідовною підрядністю та однорідною супідрядністю як центральних моделей складного багатокомпонентного речення. Простежено ізоморфізм названих речень і синтаксичних одиниць вищого й нижчого рівнів - складних словосполучень, елементарних простих речень, елементарних складних речень, окремих моделей складних багатокомпонентних речень, тексту, побудованих за принципом ланцюгової чи паралельної залежності. Досліджено особливості виділення рівнів членування, у функціюванні яких простежена ієрархія. Розглянуто особливості міфопоетичного сприйняття землі українською лінгвокультурною спільнотою.